КОРДОН — «ЗОЛОТА ЖИЛА» ОРГЗЛОЧИННОСТІ

Те, що винесено в заголовок публікації, опинилося на узбіччі не лише роботи правоохоронних органів області, а й навіть державних інтересів. Хоч як це прикро, але ми вимушені визнати, що зв’язки в злочинних угруповань значно розвиненіші й налагодженіші, ніж у тих, хто покликаний з ними боротися.

Уже кілька місяців серед лучан і рівненчан не припиняються розмови на тему дуже делікатну, зашифровану під кодовою назвою «Автоклондайк-3» — справа про протизаконну легалізацію ввезених іноземних автомобілів, рахунок яким йде на сотні. На ці автомобілі органами ДАІ кількох областей видані державні номери за фальшивими документами. «Автоклондайк-3» причетний до загибелі людей, вже взято під варту офіцерів міліції, котрі мають безпосереднє відношення до цих оборудок. Кримінальну справу розслідує прокуратура Волині, а прокурор області Олексій Баганець вирішив її оприлюднити. Про всяк випадок.

Працівники УБОЗ МВС України зібрали матеріали щодо двох фірм Волинської і Рівненської областей. Протягом кількох місяців поточного року ці фірми виготовляли фіктивні документи, за якими легалізовано понад чотириста легкових автомобілів престижних марок іноземного виробництва. Іномарки перетнули кордон без митних зборів — акцизу і ПДВ, унаслідок чого злочинці завдали збитків державі на велику суму. За цією кримінальною справою заарештований начальник Рівненського МРЕВ Анатолій Гапич. За словами прокурора Волині, про ці автомобілі не знають на митницях області, оскільки відсутні будь-які документи на їхнє ввезення. «Частина автомобілів, — повідомив прокурор журналістам, — пройшли через Україну транзитом, мається на увазі — фіктивним. Автомобілі, як і потрібно, поставлені на облік у МРЕВ. Ці операції здійснювалися не без прямої участі працівників правоохоронних органів двох областей, і, звісно, працівників Ягодинської і Устілузької митниць, що на волинсько-польському кордоні».

У червні цього року на Волині МВС України провело службову перевірку обласного ДАІ, після чого заступник начальника головного управління ДАІ України оприлюднив результати перевірки перед журналістами:

— Одна з місцевих газет виступила з повідомленням: «...Встановлено, що протягом поточного року в Україну, здебільшого контрабандним шляхом, було завезено велику кількість легкових автомобілів престижних марок. Надалі ці автомобілі через ланцюг луцьких і рівненських приватних підприємств за фальшивими митними документами і довідками-рахунками реалізовувалися громадянам України. Спочатку їх продавали і реєстрували на одних громадян, які виявилися підставними особами, а потім уже за фіктивними дорученнями останніх реалізовувалися іншим громадянам. Доведено, що з використанням наведеної злочинної схеми було реалізовано понад 1300 автомобілів, при цьому бюджет недоодержав близько чотирьох мільйонів доларів США!» Я був би гранично некоректним, якби не навів такий приклад, що став надбанням громадян Рівненської області: громадянин Ш. 10 червня 2002 року зареєстрував на своє ім’я «Ауді-100» 1994 року випуску і «Ауді а-6» 1996 року випуску... Цей список можна продовжувати на сторінку тексту. Зовсім не дивно, що коли з Рівненщини надійшла інформація про арешт вищезгаданого офіцера МРЕВ, працівники Рівненського прес-центру УВС відповіли, що... не володіють такою інформацією. Та й справді, навіщо виносити сміття з хати? Вони порадили кореспонденту «Дзеркала тижня» звернутися в СБУ області, сказавши лише, що за цим випадком порушено кримінальну справу і йде слідство. Як стало відомо пізніше, згаданий офіцер МРЕВ «працював» не один: «сухарі сушать» ще кілька його спільників.

Обласний прокурор Волині немов між іншим повідомив, що прокуратурою області розслідується кримінальна справа щодо працівників податкової міліції, які шляхом підробки документів легалізували 10 одиниць автотранспорту.

На жаль, усе це вважається нормальним явищем. Критична «маса», набравши яку, оргзлочинність перетворюється з відомчої проблеми на проблему державну, уже досягнута. В оргзлочинності і корупції загрузли величезні кошти, і, мабуть, не слід плекати надії: найближчими роками навряд чи вдасться їх обмежити до розмірів, що не становитимуть серйозної загрози для економічної безпеки країни.