Кадри вирішують усе. Але не безплатно

Автор : Світлана Кабачинська
15 липня 14:57

Про те, що з 1 липня нарешті набрав чинності Закон «Про засади запобігання і протидії корупції», знають хіба ті, хто зобов’язаний це знати: правоохоронці і ще, може, деякі державні службовці.

 

Про те, що з 1 липня нарешті набрав чинності Закон «Про засади запобігання і протидії корупції», знають хіба ті, хто зобо­в’язаний це знати: правоохоронці і ще, може, деякі державні службовці. Народ же знає інше: хто скільки і за що бере. Бо питання, чи посадова особа, що вирішує те чи інше питання, взагалі «бере», наразі чомусь майже не виникає. Не випадково ж наш час породив не одне цинічне прислів’я: «Спасибі» ситим не будеш», «Дякую» на хліб не намастиш».

Голова Хмельницької обласної державної адміністрації Василь Ядуха теж схильний до афористичних висловів на кшталт: «Нинішня влада - від Бога». Та це, либонь, стосується винятково найвищих її представників та ще, ймовірно, самого Василя Степановича. Бо декого з-поміж підлеглих губернатору за виконавчою вертикаллю голів районних державних адміністрацій явно підсунула нечиста сила. І колотить ними так, що лише за останні два місяці двох із них «узято на гарячому». Тобто - на хабарі.

Почин зробив на початку травня голова Новоушицької райдержадміністрації Анатолій Сажієнко. Його затримали за підозрою в отриманні 10,5 мільйона гривень хабара за виділення та зміну цільового призначення земельної ділянки.

На посаді Сажієнко працював лише рік і мав би вести себе вкрай обережно. Адже він прийняв район після Антона Бугерка, якого в квітні 2010 року співробітники Служби безпеки України взяли під час отримання частини хабара - 10 тисяч доларів - від підприємця, котрому районний очільник обіцяв посприяти у виділенні чотирьох гектарів землі для будівництва бази відпочинку. Всього ж ця оборудка мала коштувати 120 тисяч доларів.

Арешт Бугерка шокував область. Посадовець був добре відомим у краї: тривалий час займав високі посади в області, працював заступником голови обласної адміністрації з питань агропромислового комплексу. Тож свого часу його згоду очолити Новоушицький район багато хто сприйняв як значне кар’єрне пониження. Проте ті, хто добре знав Бугерка, пояснювали це просто. Адже саме через цей район тече Дністер, для більшості пересічних громадян - мальовнича річка, а от для розумних керівників - золота жила. Прибережна зона Дністра ще досі мало освоєна, а санаторії, кемпінги, бази відпочинку просто просяться на ці живописні береги. Тож приватному бізнесу є де розвернутися. Треба тільки дозвіл місцевого начальства.

Проте задорого сказане «так» коштувало пану Бугерку восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна і заборони займати керівні посади і посади, пов’язані з виконанням обов’язків державного службовця, терміном на три роки.

Це був чи не перший на Хмельниччині арешт і ув’язнення чиновника такого рівня: раніше боротьба з корупцією в області переважно обмежувалася складанням протоколів щодо секретарів сільрад.

Але Бугерко отримав посаду ще за «помаранчевої» влади. А після обрання президентом України Віктора Януковича в крісла голів райдержадміністрацій були посаджені винятково «свої», перевірені, люди - ті, що під час передвиборної президентської кампанії керували штабами Януковича в районах. Тож їхня «перепосадка» не лише псує їхню власну біографію, але й ставить під сумнів професіоналізм усієї влади - в питанні добору кадрів насамперед.

Саме з когорти «начштабів» вийшла і нещодавня очільниця Летичівського району Марія Літвін. Соратники навіть кажуть, що голова обласної адміністрації В.Ядуха не хотів рекомендувати її на посаду голови райдержадміністрації, а переконував «іти на голову райради» - проте її «партійне походження» і палке особисте бажання, а також загально­прийнята для всієї держави практика змусили його це зробити. А що вже змусило Марію Григорівну вимагати хабара в розмірі 30 тисяч доларів від місцевого підприємця за сприяння у виділенні йому двох земельних ділянок загальною площею 1 гектар для ведення особистого сільського господарства із наступною зміною цільового призначення і спорудження автозаправних комплексів - це наразі з’ясовує слідство.

19 червня Марію Літвін було взято «на гарячому»: під час передачі їй половини обумовленої суми - 15 тисяч доларів. Точніше, призначені їй кошти отримала донька - керуюча справами Летичівської районної ради Наталія Склонна. Разом з ними у Хмельницькому слідчому ізоляторі попереднього утримання опинилась і начальник відділу Держкомзему у Летичівському районі Наталія Ковальчук. Прокуратура порушила кримінальну справу за ч.3 статті 368 Кримінального кодексу України - «одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище». Вона передбачає позбавлення волі терміном від 8 до 12 років із конфіскацією майна та забороною займати керівні посади чи працювати на державній службі протягом трьох років.

«Біля кожного чиновника сторожа не поставиш», - похмуро реагує на чергову пляму на мундирі чинної хмельницької влади обласний очільник. Хоча у випадку із Літвін Василь Степанович, м’яко кажучи, нещирий. Адже у Марії Григорівни ще з часів перебування на посаді заступника керівника виконавчого апарату-керуючої справами Летичівської районної ради у 2009 році був досвід спілкування з правоохоронними органами. Тоді СБУ порушило проти неї справу про корупцію: поки Літвін відпочивала в Криму, їй платили зарплату, що чиновниця чесно визнала у міськрайонному суді і навіть сплатила штраф. Але коли з’явилася перспектива непоганого працевлаштування, пані Літвін повідала апеляційному суду зовсім іншу історію…

Та й на посаді голови райдержадміністрації вона встигла відзначитись особливим підходом до підбору кадрів. Класичний принцип «Ну как не порадеть родному человечку?!» був визначальним при кадрових призначеннях у райдержадміністрації. «Чужих» Літвін не терпіла. Протягом кількох місяців уся область спостерігала за протистоянням голови Летичівської РДА і колективу «Летичівської газети». Ще на початку конфлікту з проханням розібратися в ситуації журналісти звернулись і до губернатора. Та створена ним повноважна комісія на чолі із заступницею Л.Бернацькою (до речі, до цього - журналісткою) не побачила адміністративного тиску на редакцію «Летичівської газети». Всі спроби медіаспільноти області захистити своїх колег не вберегли від звільнення редактора районки Володимира Борисова. Щоправда, журналістська солідарність на якийсь час зупинила меч, занесений і над рештою «непокірних» членів редакційного колективу. Та, коли б Василь Ядуха своїм потуранням самодурству районної начальниці не плекав у ній упевненість у вседозволеності і безкарності - може, й фінал її історії був би іншим. Тобто - і фіналу ще б не було. А так президентським указом М.Літвін звільнена з посади за порушення присяги державного службовця.

Втім, про одну із імовірних причин такої скоропостижної загребущості вже колишні районні мужі і жони можуть і не повідомити слідству. Хоч хто зна, існує ця причина реально чи тільки в розмовах людей - про те, що за кожне службове крісло треба «платити в Київ», і за посаду голови райдержадміністрації, зокрема, - 60 тисяч доларів?!

Характерно, однак, що і в Новій Ушиці, і в Летичеві посадовців затримували не місцеві правоохоронці, а столичні - співробітники департаменту по боротьбі з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ. Чим це викликано: рангом підозрюваних чи побоюванням передчасного витоку інформації - хто зна. Проте надалі кримінальні справи перебувають у провадженні слідчих обласної прокуратури. Й «витоку інформації» - подробиць слідства, деталей свідчень чи поведінки підозрюваних тощо - в пресу практично не потрапляє. Прокуратура обмежується статистикою: «Лише впродовж першого півріччя поточного року слідчими органів прокуратури області розслідувано і спрямовано до суду 43 кримінальних справи про хабарництво (12) та кримінально-карану корупцію (31)». І - констатацією факту: «Зазвичай щодо високопосадовців обирався запобіжний захід взяття під варту».

Хоча крізь стриманість цифр пробиваються факти, якими слідчі вочевидь пишаються. Скажімо, резонансний арешт головного лікаря Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки - до речі, чоловіка начальника обласного управління охорони здоров’я. За повідомленням прес-служби прокуратури Хмельницької області, він вимагав та одержав від 53 завідувачів стоматвідділів районних лікарень та приватних підприємців хабарі за надання документа про відповідність стоматологічних кабінетів необхідним вимогам - усього на суму 135 тисяч гривень. Ця справа вже спрямована до суду.

Щоправда, на недавній координаційній нараді керівників правоохоронних органів регіону перший заступник прокурора області В.Твердохліб говорив не лише про здобутки на фронті протистояння корупції і хабарництву, а й критикував боротьбу з корумпованими формами організованої злочинності. Вірніше, її відсутність - бо впродовж півріччя таких груп виявлено лише дві, а до суду спрямовано тільки шість справ про злочини, вчинені організованими групами.