З МИРУ ПО ГРИВНІ — МЕДИЦИНІ СОРОЧКА

Автор : Лідія Подолян
01 грудня 00:00

«Пульс України» — громадська організація, яка ініціювала рух «За здорову націю», провела чергову...

 

«Пульс України» — громадська організація, яка ініціювала рух «За здорову націю», провела чергову акцію зі збирання підписів під зверненням, у якому міститься прохання до народних депутатів направити до Конституційного суду України подання з питання офіційного тлумачення статті 49 Конституції України. У вівторок, 28 листопада, активісти «Пульсу» передали звернення до Верховної Ради. Для переконливості, воно підкріплене майже мільйоном підписів медиків і просто громадян, зібраних зі всієї України.

Навіщо знадобилося таке тлумачення? Як вважають представники «Пульсу України», для того щоб «вийти з тупикової ситуації, що склалася з фінансуванням медичної допомоги». Бюджетних коштів сьогодні не досить навіть на підтримку системи меддопомоги в працездатному стані. Гроші, яких сьогодні не вистачає охороні здоров’я, дотують пацієнти, купуючи ліки, приносячи із собою в лікарню все необхідне, винагороджуючи працю лікарів. За деякими оцінками, ця сума становить 3—3,5 млрд. гривень на рік. При цьому, ніде правди діти, рівень медичної допомоги найчастіше залежить від платоспроможності пацієнта на момент, коли він потрапив у біду. У цивілізованій країні так не роблять. У світовій практиці відпрацьовані нормальні механізми оплати медичної допомоги, які не принижують гідність ні лікаря, ні пацієнта. «Пульс України» вважає, що за даної соціально-економічної ситуації найпридатнішою для нас формою оплати меддопомоги є цільові громадські фонди. На їхніх рахунках повинні акумулюватися кошти населення, які використовуватимуться лише на оплату медикаментів, харчування хворих, стандартного медобладнання.

«У принципі, — кажуть активісти «Пульсу України», — Конституція дозволяє створювати подібні громадські фонди, ос-кільки 49-а стаття говорить: «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно». Проте це насправді не так. «У підготовленому нами конституційному поданні ми пропонуємо свій варіант тлумачення терміна «безоплатно»: медична допомога «… у державних і комунальних закладах охорони здоров’я може забезпечуватися не лише за рахунок державного бюджетного фінансування і внесків роботодавців, а й за рахунок залучення коштів населення, при цьому форми залучення коштів населення для оплати медичної допомоги повинні задовольняти принцип безоплатності…» А оскільки в споживача медичних послуг ця фраза може викликати певне нерозуміння, «тлумачі» в дужках дають таке пояснення: «тобто, не треба сплачувати безпосередньо в момент надання допомоги». А коли ж, куди, кому і скільки? «Кожний платить регулярно й потроху, платить в громадський фонд. А у випадку хвороби отримує необхідну допомогу безоплатно. Ми проти платної медицини, ми — за солідарні форми оплати медичної допомоги».

І все-таки, скільки повинний викласти зі свого гаманця кожний потенційний пацієнт (йдеться ж про обов’язкові платежі на користь охорони здоров’я, уже готується законопроект про цільовий медичний збір)? У грошах це три-пять гривень на місяць із кожного жителя України, запевняють представники «Пульсу». Зате, потрапивши до лікарні, йому не доведеться відразу шукати найближчу аптеку, купувати бинти, шприци й ліки, із цих коштів також забезпечуватиметься харчування хворих. А де гарантія, що за обстеження, операцію та інші процедури не доведеться платити медикам у кишеню? До цього реформа, кажуть, ще не дійшла.

«Пульсом України» запропонований поки що перший практичний крок реформи — введення обов’язкового медичного збору. Які будуть наступні — про це допоки мовчать. Не приховується лише те, що сьогодні члени організації працюють над створенням пакета законопроектів, необхідних для практичного «запуску» реформи.

На думку учасників «Пульсу України», введення обов’язкового медичного страхування на даному етапі розвитку країни невиправдано, оскільки не дозволить залучити в медицину необхідні кошти. Як свідчить досвід інших країн, перехід на страхову медицину — процес тривалий і дорогий. На першому етапі левова частка коштів піде лише на створення необхідної інфраструктури. До того ж є гіркий досвід медичного страхування в близькому зарубіжжі. Загалом, щоб не повторювати чужих помилок, ми сьогодні намагаємося піти своїм шляхом. Однак для цього потрібно чітко визначити цілі й зрозуміло донести їх до людей, не дискредитуючи себе гучними політичними деклараціями, акціями й гаслами. Ми це, як кажуть, уже проходили.