ТЕРИТОРІЯ «СНІД»: ПРОРИВ НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ

Автор : Ольга Суржик
07 грудня 00:00

«Мені не все одно... а тобі?» — під таким гаслом, що вселяє надію, в Україні відбувалися широкомасшт...

 

«Мені не все одно... а тобі?» — під таким гаслом, що вселяє надію, в Україні відбувалися широкомасштабні акції, приурочені до 1 грудня — Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом

Учені, медики, економісти переконані: за рівнем небезпеки та шкоди, яку заподіює, СНІД не має собі рівних. Ця хвороба пов’язала у єдиний вузол багато проблем — соціальних, економічних, навіть політичні й міждержавні відносини.

За 20 років, набравши характеру пандемії, синдром набутого імунодефіциту забрав життя 22 млн. людей, майже 58 млн. стали ВІЛ-інфікованими. День у день ця армія поповнюється ще 5,6 млн. осіб. Усі вони — переважно молодь 15—25 років. Провівши не складні підрахунки, фахівці запевняють, що вже кожен сотий житель планети інфікований. Тобто 1% населення Землі є носієм вірусу, здатного викликати невиліковне захворювання.

Що вже казати про Україну з її сумною демографічною ситуацією, безліччю наркоманів (головне джерело епідемії в нашій країні) і важких підлітків. За темпами зростання епідемії Україна випереджає всі (!) держави Центральної та Східної Європи. На сьогодні у нашій країні офіційно зареєстровано понад 42 тис. ВІЛ-інфікованих, понад 2500 дорослих та 80 дітей, хворих на СНІД.

На законодавчому рівні пробували запобігти епідемії неодноразово. Ще у грудні 1991 року було ухвалено Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». Конкретні заходи реалізації державної політики закладалися в національні програми, які постійно оновлювалися. Нині реалізується вже четверта програма профілактики ВІЛ/СНІДу, розрахована на 2001—2003 рр. За словами фахівців, вона істотно відрізняється від усіх попередніх. Оскільки, по-перше, зараховує проблеми ВІЛ/СНІДу до пріоритетів держави у сфері соціального розвитку й охорони здоров’я, а по-друге, забезпечує міжвідомчий підхід до реалізації профілактичних заходів. Увага приділяється головним чином профілактиці ризикованої поведінки підлітків і молоді.

Торік у листопаді вийшов указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу». Перші позитивні результати дала профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини. Так, в Одесі майже вп’ятеро зменшилася кількість інфікованих новонароджених. Досягти прогресу вдалося завдяки застосуванню антиретровірусного препарату «Вірамун». Унікальні властивості цих ліків стали відомі лише півроку тому. З’ясувалося, що одна таблетка, вжита жінкою під час пологів, і кілька крапель суспензії для новонародженого протягом трьох днів після його народження істотно знижують ризик передачі інфекції.

У рамках благодійної програми компанія, яка виробляє «Вірамун», безплатно постачатиме нашій державі свій препарат протягом наступних п’яти років. На думку фахівців, першої партії «Вірамуну» вистачить, щоб забезпечити профілактику передачі ВІЛ від матері до дитини на півроку в усій Україні. До речі, з наступного року, запевняє міністр, Україна перейде на 100-відсоткове тестування вагітних на ВІЛ-інфекцію (нинішнього року кількість протестованих становила майже 70%).

Як один з кризових регіонів, наша країна отримала міжнародну підтримку. Починаючи з грудня 2000-го, Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІДу (міжнародна неурядова організація (НПО), заснована 1993 року для підтримки суспільного руху у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції у країнах, що розвиваються), реалізує в Україні «Програму підтримки НПО та розвитку ресурсів у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу». Сьогодні альянс надає фінансову й технічну допомогу 25 громадським організаціям у 20 регіонах України. Поруч із профілактичними проектами у групах ризику, альянс підтримує низку проектів для людей із ВІЛ. До цих програм входять догляд і підтримка, робота груп взаємодопомоги, адвокація, зменшення стигмації і громадських упереджень щодо ВІЛ-позитивних.

— Наступного року ми розраховуємо розширити нашу діяльність і залучити до співпраці більшу кількість НПО, — розповідає керівник проекту Міжнародного альянсу з ВІЛ /СНІД в Україні Андрій Клепіков. — Перший етап фінансування програми становитиме 1,1 млн., загальний бюджет цього проекту — близько $3 млн. Основна частина програми триватиме до кінця грудня нинішнього року. Що далі? Залежить від спонсорів.

— У нас немає часу, щоб помилятися й нераціонально використовувати кошти, — заявив на зустрічі з журналістами посол США в Україні Карлос Паскуаль. — Інакше можемо втратити ціле покоління. Хтось скаже: це — перебільшення. Проте відомо, що третина населення деяких африканських країн уже інфікована ВІЛ... Особливо небезпечна передача вірусу в середовищі ін’єкційних наркоманів: так СНІД не лише швидше поширюється, а й розвивається. Тому така важлива роль молодих волонтерів, що працюють у групах ризику.

— В Україні уже налагоджено виробництво одноразових шприців, іншого медичного інструментарію та латексної продукції, — повідомив на спільному засіданні урядової комісії з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом і розширеної колегії Міністерства охорони здоров’я В.Москаленко. — Сформовано мережу діагностичних лабораторій для контролю за якістю донорської крові та для обстеження осіб із груп ризику. На сьогодні забезпечується 100-відсотковий скринінг донорської крові.

— Завдяки впровадженим заходам удалося знизити темпи зростання епідемії, — переконана перший заступник державного секретаря МОЗ України Ольга Бобильова. — Якщо раніше щомісяця виявляли близько 1 тис. ВІЛ-інфікованих, то зараз кількість їх зменшилася вдвічі. Проте проблема все ще залишається невирішеною.

Офіційна статистика Мініністерства охорони здоров’я, на думку міжнародних організацій, — це лише верхівка айсберга. Проведені в Україні соціолого-економічні дослідження свідчать: реальна кількість наших ВІЛ-позитивних досягла майже 450 тис. чоловік, і їхні ряди поповнюються день у день.

— У кожній нормальній країні існують, як мінімум, дві-три незалежні лабораторії, дані яких можна порівняти, — розповідає керівник дослідницьких програм Всеукраїнської наркологічної асоціації Сергій Дворяк. — А в нас є лише дуже «хороший» досвід: як «напускати туману», будувати потьомкінські села і «забивати баки». Люди, що живуть за рахунок платників податків, завжди кажуть: «Подивіться, які ми хороші, скільки в нас комісій». Але в державі немає жодного інституту, який би міг точно сказати, скільки в нас інфікованих...

На думку доктора Піота, виконавчого директора ЮНЕЙДС (Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу), помічника генерального секретаря ООН, День боротьби з ВІЛ/СНІДом мав стати «днем позитивного мислення, днем перезарядження батарей». Адже боротьба з вірусом — тривала, і жодній країні поки ще не вдалося повністю з нею впоратися. Доктор Піот зазначив, що він приємно здивований побаченим в Україні. За його словами, у жодній країні світу він не натрапляв на таке велике представництво в НПО людей, котрі живуть із ВІЛ. Крім того, високий гість підкреслив: саме Україна стала ініціатором проведення 26 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН із питань боротьби з ВІЛ/СНІДом, яка проходила 25—27 червня нинішнього року в Нью-Йорку.

Нині кілька країн-донорів спільно працюють над тим, аби заснувати світовий глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. На його створення планується виділити $1,6 трл. Грошей ще немає, але є шляхетна мета — підтримка країн, які потребують допомоги. До слова, такі держави, як Україна, і зможуть одержати частину цих коштів. Ось-ось має розпочатися наповнення фонду.

Глава місії Світового банку і голова тематичної групи ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні Грегорі Еджейчак, своєю чергою, поінформував, що зараз розробляється структура кредиту на суму понад $70 млн., також націленого на боротьбу зі СНІДом та туберкульозом.

— Проте, — підкреслив пан Эджейчак, — значення має не величина кредиту, а те, чого ми вчимося у процесі його структуризації. Ми не благодійна організація, а банк. Тому нас передусім цікавить ефективність проекту. Напевно, найважливіша частина роботи з українським урядом — побудова інституційних рамок для ефективного використання виділених коштів.

Дуже важливо, що на реалізацію згаданої вище національної програми планується виділити 163 млн. грн. (на три роки). Цю суму можна порівняти хіба що з видатками держави на імунопрофілактику.

Одна з серйозних проблем — доступність лікування. Міністр охорони здоров’я пообіцяв провести наступного року тендер, за результатами якого придбають найсучаснішні, але водночас найдешевші ліки. Таким чином удасться забезпечити медикаментами всіх, хто їх потребує. До слова, у жовтні нинішнього року вартість річного курсу антиретровірусної терапії на світовому ринку знизилася до 295 доларів США. На жаль, нашим ВІЛ-інфікованим про це поки що нічого не відомо...