РУКОТВОРНИЙ ВІРУС

Автор : Оксана Приходько
19 грудня 00:00

Суперечки про те, чи можна вважати віруси живими організмами, протягом останнього місяця точилися особливо затято...

 

Суперечки про те, чи можна вважати віруси живими організмами, протягом останнього місяця точилися особливо затято. Адже у разі позитивної відповіді на це запитання виявиться, що ученим вдалося створити штучний живий організм із компонентів, які в багатьох країнах можна замовити за спеціалізованим торговим каталогом. Крег Вентер, Гамільтон Сміт та їхні колеги «актом творіння» займалися рівно 14 днів — термін, який не втомлювалися обігравати західні журналісти. Зі звичайних олігонуклеотидів (коротких обривків ниток ДНК) ученим вдалося скласти 5 386 нуклеотидних основ, що становлять геном вірусу Phi-X174. Вірус із такою романтичною назвою належить до групи бактеріофагів і, за твердженням його «творців», не є небезпечним для людини. Навпаки, може навіть допомогти в боротьбі з деякими збудниками захворювань чи із забрудненням довкілля.

На вибір «рольової моделі» першого штучного вірусу вплинула не лише його нешкідливість, а й простота (мається на увазі довжина послідовності ДНК і відсутність білкової оболонки). Для свого відтворення штучний вірус, як і його природний прототип, повинен використовувати «біологічні потужності» бактеріальної клітини, в яку він укорінюється. Раніше вже повідомлялося про успішну спробу синтезу вірусу поліомієліту, яку зробила група вчених під керівництвом Еккарта Віммера. Попри те, що складали його з більших фрагментів ДНК, цей процес розтягнувся на два роки. У синтетичної копії було виявлено деякі відхилення, проте інфіковані миші демонстрували всі ознаки поліомієліту. Нині ж, як стверджує Вентер, подальший процес пришвидшиться, і першу штучну бактерію він обіцяє продемонструвати науковій громадськості протягом року.

Двоїстість реакції на чергові досягнення сучасної науки стала вже традиційною. Надто сильні побоювання, викликані можливістю їх застосування далеко не в мирних цілях. Проект Вентера фінансувало американське міністерство енергетики (це обійшлося йому в 3 мільйони доларів), і вищі чиновники довго радилися, чи слід оприлюднювати отримані результати. Основним аргументом проти їх засекречення стала наявність набагато доступніших і дешевших засобів отримання зброї масового ураження.