Про здорових теж треба піклуватися

Від соціальних і економічних потрясінь найбільше страждають не ослаблені пенсіонери, а здорові, працездатні люди, переважно чоловіки. Такого висновку дійшли спеціалісти Національного НДІ громадського здоров’я РАМН. Росіяни вмирають у розквіті років у п’ять-сім разів частіше, ніж в інших економічно розвинених країнах.

За даними медичної статистики, з 1992 року до 1 січня 2005 року країна втратила 10 млн. 361,4 тис. чоловік, що еквівалентно зникненню з карти країни двох десятків міст типу Курська чи двох міст типу Санкт-Петербурга. Якщо за точку відліку взяти Далекий Схід, то втрати рівнозначні зникненню населення Магаданської, Сахалінської, Камчатської, Читинської, Амурської, Іркутської областей, Приморського та Хабаровського країв, Якутії, Бурятії, Єврейської автономної області, Чукотського та Коряцького національних округів. Ці цифри стосуються, в основному, громадян від 25 до 49 років, особливо чоловіків. Смертність людей похилого віку, всупереч сталій громадській думці, зростає незначно.

Смертність серед населення різко зростала двічі. До 1994 року вона підскочила в два-три рази порівняно з дореформеним рівнем, а до 1999 року, після дефолту, ще на 10—12% і продовжує зростати. Люди раптово виявили, що до них немає діла нікому, окрім податкової служби. У результаті цього відкриття вшестеро збільшилася смертність від випадкового отруєння алкоголем, у 1,8 разу зросло число самогубств, убивства відбуваються втричі частіше, ніж 20 років тому. Ті, хто не спився і не покінчив із собою, кинулися шукати своє місце в цьому житті, і у них почалися проблеми медичного характеру. Відсутність роботи і неможливість прогодувати сім’ю — це сильний стрес, і його наслідки — серцево-судинні хвороби, від яких тепер вмирають у сім разів частіше. Це недоїдання, що в поєднанні з неупорядкованою міграцією негайно викликало триразове зростання захворюваності і смертності від туберкульозу, що відразу відкинуло країну на 70 років назад. Високооплачувана престижна робота — це теж стрес і супутні захворювання. І ніхто до ладу не лікується: або ніде, або ніколи, або бояться розголосу своєї хвороби, щоб не втратити роботу. Саме так люди стають хроніками й інвалідами. За десять років реформ число інвалідів зросло втричі і 1999 року досягло 10 млн. 112 тис. чоловік.

Народжуваність у країні низька, а темп приросту населення негативний. Більше стали народжувати тільки дівчатка 14—15 років. А зрілі жінки в найсприятливішому для дітородіння віці зараз або бідують, або роблять кар’єру, або розлучаються. В основному не народжуються другі і треті діти, які, за статистикою, дужчі за первістків. 2003 року майже третина усіх дітей народилася у матерів-одиначок. Якщо додати ще й сиріт і тих, хто живе з вітчимом або мачухою, то виявиться: майже дві третини дітей ростуть у неблагополучних сім’ях, що згубно впливає на їхнє здоров’я.

На думку спеціалістів Національного НДІ громадського здоров’я РАМН, держава зараз надмірно захоплюється турботою про людей пенсійного віку. Тим часом без підтримки залишилися працездатні громадяни, на яких усе тримається, повідомляє агентство «ІнформНаука».