Медики мають лікувати, а не займатися комерцією

У тижневику «Дзеркало тижня» (№35, 2005 р. опублікована стаття «Діаліз совісті». Одразу наголосимо: її зміст не має жодного відношення до професійних медичних питань. Проте замовний характер публікації спонукав нас узагальнити і оприлюднити інформацію, яка, безумовно, не прикрашає медичну галузь. Мета одна — покласти край бізнес-діяльності запорізьких медиків, які за місцем працевлаштування зобов’язані лікувати.

Запорізька обласна клінічна лікарня (ОКЛ), про «страждання» якої йшлося в публікації, понад десять років фактично без конкуренції, тобто за вільними цінами, закуповувала товари для діалізу виключно виробництва німецької компанії «Фрезеніус». Здається, нехай би воно так і було, якби це робилося не за державні кошти і на медичному ринку не існувало конкурентних за ціною та якістю товарів. Для уникнення конкуренції при державних закупівлях лікарня застосовувала процедуру, що дозволяє за умови відсутності конкуренції придбання товару без конкурсу, тобто у визначеного постачальника. Згодом, коли надання необхідних для такої процедури фіктивних документів стало небезпечним, перейшли до відкритих торгів із застосуванням медико-технічних вимог на товар, які повністю унеможливлювали конкуренцію. Саме таким витвором запорізьких «бізнесменів» у білих халатах стали, наприклад, їх наполягання на необхідності закупівлі діалізаторів тільки із синтетичним матеріалом мембрани і паровою стерилізацією. Ці вимоги можна задовольнити виключно діалізаторами серії HPS виробництва «Фрезеніус».

Компанія «БАКМЕД», яка представляє в Україні діалізну продукцію корпорації «Бакстер» (США), пропонує товар медичного призначення, що пройшов усі необхідні випробування, дозволений до застосування і має загальноприйняті міжнародні сертифікати якості та безпеки. Відкрито конкуруючи за ціною з іншими світовими виробниками, ми надаємо змогу державі заощадити немалі кошти, яких їй украй не вистачає хоча б для часткового забезпечення діалізною допомогою своїх громадян, більшість з яких працездатного віку.

Виходячи з цього, ми оскаржили дії Запорізької ОКЛ, яка в березні поточного року планувала провести державну закупівлю діалізних матеріалів за відпрацьованим сценарієм. У червні Мінекономіки задовольнило наші вимоги і зобов’язало лікарню відповідно до закону внести конкретні зміни в тендерну документацію для забезпечення конкурентного середовища процедури закупівлі. На цьому, здається, можна було б поставити крапку в історії штучної монополії «Фрезеніус» в Запоріжжі. Але так не вважали в Запорізькій ОКЛ.

Розуміючи неспроможність законно відстояти налагоджені бізнес-стосунки, її керівництво розгорнуло широкомасштабну кампанію дискредитації продукції, яка виробляється корпорацією «Бакстер». Для цього бізнес-лікарі в липні організували приїзд до Києва делегації хворих, які лікуються гемодіалізом у Запорізькій ОКЛ. Не секрет, що ці нещасні люди повністю залежні від тих, хто надає їм можливість перебувати на апараті «штучна нирка». Професійні слова своїх лікарів про начебто виникнення загрози їхньому життю в разі заміни діалізних матеріалів виробництва «Фрезеніус» на матеріали від «Бакстер» вони добре засвоїли і виклали все це в формі заяви до МВС України. Намір очевидний: лікарня змушена закуповувати продукцію саме «Фрезеніус», оскільки інша, та, що широко застосовується в США, Канаді, Великобританії, Франції та ще в 67 країнах світу, шкідлива для запорізьких пацієнтів. До речі, в заяві немає посилань на продукцію двох інших працюючих в Україні світових виробників діалізаторів — «Гамбро» та «Б.Браун»: вони не пропонували Запорізькій ОКЛ до закупівлі свій товар, а тому і не заважали.

Показово, що «чесний» автор публікації в «ДТ», так само, як і заввідділенням лікарні, інтерв’ю з якою він наводить, ані півсловом не обмовилися про назву виробника, на якість товару якого вони нарікають. Стрілки брехливих звинувачень перевели на дистриб’ютора — ЗАТ «БАКМЕД», а для повного враження додали до тексту псевдонаукові висновки щодо буцімто скорочення на дві години процедури діалізу при застосуванні синтетичних мембран, зміни структури мембран внаслідок стерилізації гамма-променями та багато інших нісенітниць.

Припустимо, що правда все ж таки якимось чином знаходиться на боці лікарні, що її посадові особи дійсно піклуються про стан своїх пацієнтів і не маніпулюють їх свідомістю заради власної кишені. В такому разі керівник лікарні, маючи доказові факти невідповідності характеристик діалізаторів тим параметрам, що заявлені виробником в інструкціях про їх застосування, повинен був надати ці факти Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ. Подальша послідовність дій теж визначена: накладення державною службою мораторію на застосування таких виробів, проведення експертиз з участю в т.ч. міжнародних сертифікуючих організацій аж до висновку про скасування державної реєстрації в Україні і вилучення товару з обігу. Тобто, надайте факти, а уповноважений державою орган захистить вітчизняний ринок від медичних товарів сумнівної якості. Проте МОЗ (лист № 18.8153/10-06 від 01.09.2005 р.) на запит МВС України щодо використання продукції для діалізу виробництва «Бакстер» повідомив, що інформація зазначеного характеру на його адресу не надходила.

Подальші дії керівництва лікарні свідчать про його своєрідне ставлення не тільки до моралі, а й до законів держави. Так, вже 12 вересня, тобто через день після виходу названої публікації, головний лікар Запорізької ОКЛ затвердив і надіслав учасникам конкурсу черговий, третій варіант тендерної документації, залишивши в ньому незмінними ті вимоги до товару, які єдиний уповноважений законом орган — Мінекономіки України — ще в червні зобов’язав виключити як дискримінаційні. Якщо зухвале нехтування чинним законодавством для першої посадової особи лікарні є наслідком викривленого виявлення турботи про тяжкохворих пацієнтів, то, в такому випадку, йому було б природно оскаржити рішення Мінекономіки в суді. Але цього не трапилося. Більше того, з червня по вересень лікарня, грубо порушуючи закон, застосовувала діалізні матеріали, які не мала права отримувати за відсутністі результатів тендера. У такий спосіб керівник лікарні передбачив, що за результатами тендера за будь-яких умов будуть закуплені діалізні матеріали виробництва «Фрезеніус», тобто ті, за які лікарня заборгувала. Де ж тут бути відкритим торгам, конкуренції?!

На жаль, корупційні дії запорізьких лікарів не обмежилися обласною лікарнею. Їх бізнесові інтереси простягнулись аж до МОЗ України. Ну як же, високовартісні апарати «штучна нирка», що працюють у запорізькій лікарні в надзвичайно напруженому режимі, справді потребують періодичної заміни на нові. Додаткові діалізні місця лікарні теж потрібні. Кошти, що необхідні для цього, вже передбачені відповідною державною програмою і знаходяться в розпорядженні МОЗ. Лишається спрямувати їх до фірми, яка постачить техніку, вироблену, звичайно, компанією «Фрезеніус». Для цього треба забезпечити «правильний» результат тендера, щоб, не приведи, Господи, не повторити минулої помилки. Так, у грудні 2003 року за результатами аналогічного тендера МОЗ закупила 33 апарати «штучна нирка» виробництва «Бакстер» і дев’ять із них було поставлено Запорізькій ОКЛ. Ось тепер і стане в нагоді вчасна публікація, що сформує громадську думку проти небажаних апаратів. Проштовхуванням ж у МОЗ документів, які забезпечать закупівлю апаратів саме виробництва фірми «Фрезеніус», є автор тієї державної програми, за якою ці апарати і закуповуються, — шанована людина, головний трансплантолог МОЗ, що працює на базі Запорізької ОКЛ і є закулісним керівником її діалізної служби.

За таким планом і спрацювали. Відкриті торги по закупівлі апаратів «штучна нирка» МОЗ призначив на 06.09.2005 р., але їх результат був добре відомий головному трансплантологу ще в серпні. Він наперед визначив не тільки те, які саме апарати МОЗ придбає за тендером, а й за якою саме ціною. До речі, треба віддати йому належне: все ж таки необхідні Україні апарати він особисто поділив і «дозволив» МОЗ закупити не тільки у «Фрезеніус», але й у компанії «Гамбро» — треба ж бути вдячним тим, хто не заважає працювати в Запоріжжі. Далі, користуючись досвідом Запорізької ОКЛ, сформулювали медико-технічні вимоги — окремо для закупівлі апаратів «Фрезеніус», окремо — для «Гамбро», але так, щоб на «відкритих» торгах не з’явилися конкуренти ні у першої, ні у другої компанії.

Товариство «БАКМЕД», яке подало заяву до МОЗ на участь у зазначених торгах, завдяки запорізькій технології було штучно виключене з них. ЗАТ «БАКМЕД» звернулося до МОЗ із запитом щодо порушення порядку проведення процедури закупівлі, але, всупереч вимогам закону, аж до часу розкриття тендерних пропозицій так і не одержало відповіді. Вочевидь впевненості в діях організаторам торгів додала публікація «Діаліз совісті», що начебто випадково з’явилася у «ДТ» за три дні до проведення торгів. Ну як же запорізьким бізнес-технологам від медицини не скористатися нагодою і не повідомити через засоби масової інформації про жахливі «факти» щодо тих ненависних дев’яти апаратів, які були поставлені їм за результатами минулого тендера?! Як же не заявити, наприклад, що «апарати, які фірма «БАКМЕД» продала державі, а потім поставила… (їм), це стопроцентний неліквід, що припадав пилюкою невідомо на яких складах не меньше п’яти років», або що «у них пересохша електроніка, тому виходить із ладу через кажні три години работи». Те, що апарати за серійними номерами 26171, 26178, 26180, 26184, 26181, 26200,26189, 26201 та 26192 були вироблені на заводі в м. Тампа (США) лише 19 січня 2004 року, а поставлені в Запоріжжя вже в березні того ж року — немає аж ніякого значення. Для остаточності брехню прикрасили відвертим брудом щодо намірів «БАКМЕД» знищити хворих, та ще багато чого приплели. Ось так! Найголовніше — результат довгоочікуваного тендера. Тендера, який за законом не може бути визнаним таким, що відбувся.

Вищесказане не є скаргою на порушення процедури закупівлі. Це інформація про те, хто є хто. Чи насправді влада оголосила війну корупціонерам?..