Квіти життя в букеті патологій

Автор : Ольга Скрипник
04 серпня 00:00

Здається, нарешті можна поставити крапку в історії з пробою Манту, яка навесні нинішнього року стала причиною переживань, сліз і взаємних докорів між медиками та батьками дітей, яким проводили туберкулінодіагностику...

 

Здається, нарешті можна поставити крапку в історії з пробою Манту, яка навесні нинішнього року стала причиною переживань, сліз і взаємних докорів між медиками та батьками дітей, яким проводили туберкулінодіагностику. Спеціальна комісія Міністерства охорони здоров’я розглянула скарги, які надійшли з Хмельницької та Вінницької областей, та організувала комплексне обстеження дітей у поліклініці Української спеціалізованої лікарні «Охматдит». Слід зазначити, що все проводилося за інформованою згодою батьків та у присутності представників Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. Сьогодні вже можна говорити про результати обстежень і про те, яке здоров’я насправді мають сільські діти.

Із села Мизяківські Хутори Вінницького району Вінницької області на консультації прибули 23 школярі, а з села Вербка Камянець-Подільського району Хмельницької області — 97. Обстеження справді було комплексним — кожного пацієнта оглянули педіатр, невролог, фтизіатр, офтальмолог, отоларинголог, також провели лабораторні дослідження — загальний аналіз крові, аналіз на вміст цукру у крові, печінкові проби і т.д. Багатьом були призначені додаткові функціональні методи обстеження —електрокардіограма, ультразвукові дослідження, флюорографія та інші. Тих дітей, які цього потребували, направили на консультацію до кардіолога, ендокринолога, алерголога, гінеколога, уролога та інших вузьких спеціалістів.

Батьки навіть не очікували такої посиленої уваги до їхніх синів і доньок. За їх словами, вони побоювалися, що огляд буде формальним і прискореним, а тут довелося цілий день ходити по кабінетах, слухати лікарів і, як кажуть, мотати на вус. Щоправда, в частини батьків огляд викликав стурбованість. Але не через лікарів, а через ті проблеми, які вони виявили, перевіряючи стан здоров’я дітей.

Робоча група міністерства, очолювана заступником начальника відділу охорони здоров’я матері і дитини департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню МОЗ Валентиною Педан, проаналізувала кожну історію хвороби, а також результати обстежень, одержані у поліклініці «Охматдит», і дійшла висновку, що здоров’я підлітків потребує пильної уваги як з боку батьків, так і лікарів. Більшість із них ніколи раніше не проходили такого комплексного обстеження, а тому у родинах навіть не підозрювали про хронічні недуги, на які вони страждають. Спеціалісти «Охматдиту» виявили чимало захворювань, які у юних пацієнтів було діагностовано вперше. Зокрема кардіолог із 34 випадків патологій уперше зафіксував 28, ендокринолог— із 26 випадків — 21, гематолог із 45 — 40, а лор із 65 — 55. На жаль, це стосується дуже багатьох дітей, що свідчить як про проблеми здоров’я підростаючого покоління в цілому, так і про низький рівень системи охорони здоров’я у сільській місцевості. Багатьох хлопчиків і дівчаток було направлено на додаткові обстеження, а декому рекомендовано курс лікування в обласній дитячій лікарні.

На 120 дітей, які пройшли обстеження в «Охматдиті», припадає майже 80 різних діагнозів. На жаль, багато юних пацієнтів уже мають цілі букети захворювань. Виходить, твердження про те, що сільські діти мають краще здоров’я, ніж міські, безнадійно застаріло, причому ці хлопчики і дівчатка приїхали не з чорнобильської зони, а з благополучних в екологічному плані сіл.

— Ті діагнози, що поставили фахівці «Охмадиту», багато в чому залежать від способу життя дитини: гастродуоденіти, холецистити, дискінезія жовчовивідних шляхів тощо передусім свідчать про те, як вона харчується, — коментує результати обстеження Валентина Педан. — Гематолог виявив у багатьох дітей анемію, що теж свідчить про серйозні прорахунки у раціоні. Син або донька іде до школи майже на цілий день — чи завжди стежать батьки за тим, як снідала дитина, що взяла з собою? Раніше обов’язковим було гаряче харчування, а нині у більшості сільських шкіл про нього й не згадують. А в період інтенсивного росту має неабияке значення, що дитина спожила протягом дня — борщ, кашу, овочевий салат чи чіпси та газовану солодку воду. Старше покоління звикло, що раніше все було запрограмовано — обов’язкові гарячі обіди в школі, профілактичні огляди у поліклініці, диспансеризація — хтось за це відповідав, відстежував, а батькам тільки повідомляли про результати. Ситуація вже давно змінилася: цікавить тебе здоров’я твоєї дитини — подбай про здоровий спосіб життя, звернися до лікаря по пораду. А то під час огляду гастроентеролог запитує: — Коли ваша донька останній раз була у лікаря? Що він їй призначив? — Та якось їздили в район, щось там їй написали, щось ми в аптеці купували, але не помогло — як з’їсть шоколадку, то її нудить.

Або інша ситуація — у кількох пацієнтів виявили гайморит. Лікар розпитує і дізнається, що у дитини вже давно болить голова, вона не може вільно дихати, а на неї вдома ніхто не звертає уваги, всі дорослі заклопотані своїми справами, хіба що якусь пігулку з домашньої аптечки дадуть. Відразу було виписано направлення на госпіталізацію, адже гострий процес необхідно лікувати, доки він не перейшов у хронічний. Ці діти і до проби Манту почувалися зле, просто тоді ніхто не знав про хворобу, і її прояви приписали виключно туберкулінодіагностиці. Звісно, у період загострення гаймориту не слід було проводити пробу Манту, але ніхто не зважав на скарги та стан цих дітей.

— Під час обстеження багато проблем виявили невролог та психіатр. Здавалось би, спокійний регіон, розмірене сільське життя, а у дітей — нерви.

— Симптоми нейровегетативної дисфункції характерні саме для підліткового віку, тож нічого надзвичайного в цьому немає. Дитині потрібна підтримка, а часто-густо виходить так, що їй нема до кого звернутися по пораду. Я недавно провела аналіз суїцидів серед підлітків: статистика свідчить, що найвищий показник саме у сільській місцевості, а лідирує у цій трагічній справі Кіровоградська область. Здавалось би — спокійний регіон, не такий депресивний як, скажімо, Луганська область, де безробіття, алкоголізм та наркоманія у набагато більших масштабах, ніж у цілому по країні. Але виявляється, що у сільській місцевості, яку ми називаємо колискою традицій та моральності, діти так само бездоглядні, їм не приділяють належної уваги. У місті хлопчики й дівчатка можуть зібратися, разом кудись піти — у кіно, зоопарк або музей, погуляти в парку, а в селі? Від буденності та одноманітності підліток часто замикається в собі, йому потрібна психологічна підтримка.

Ми нині створюємо так звані Клініки, дружні до молоді. За допомогою ЮНІСЕФ вже відкрили дев’ять таких закладів, а хотілося б, щоб вони з’явилися в кожній області. Підлітки — це особливий контингент, вони мають багато проблем з репродуктивним здоров’ям, але, як правило, соромляться сказати про своє нездужання або щось запитати — бояться осуду та розголосу на все село. Лікарі цих клінік пройшли спеціальне навчання — вони повинні вести прийом так, щоб дитина про все розповідала відверто і знала: у будь-якій ситуації їй допоможуть. Обов’язкова умова — клініки повинні бути не при жіночих консультаціях, бо там достатньо, щоб одна сусідка побачила дівчинку десь у коридорі, як завтра вже все село пліткуватиме, чого вона туди звернулася. І якщо проблема справді серйозна — вагітність або якась тяжка хвороба, що передається статевим шляхом, — медики не мають права сварити і дорікати, вони повинні підтримати і порадити, як бути далі.

— Власне, так повинні діяти і батьки — криком та бійкою справі не зарадиш. До речі, багато домислів викликала госпіталізація кількох дівчаток у Вінницьку обласну лікарню.

— У цих пацієнток було виявлено цитомегаловірусну інфекцію, що належить до так званої торч-інфекції. Вона, як правило, протікає не гостро, частіше мова йде про носійство. Але перебіг може бути складним, коли додається якась хвороба чи навантаження на організм — найбільше проблем виникає після гострих респіраторних захворювань або у період вагітності. Оскільки дівчатка через кілька років стануть мамами, то вже тепер необхідно про це подумати, оздоровити дитячий організм, але хочу підкреслити, що це, як правило, стосується всієї сім’ї — саме тут слід шукати носіїв цитомегаловірусу і лікувати їх. Медики повинні проводити роз’яснювальну роботу не тільки тоді, коли вчать, як годувати і купати немовля, але продовжувати консультації і тоді, коли дитина стала підлітком. Батьки своєю чергою повинні цікавитися відповідною літературою, звертатися до фахівців, а не відхрещуватись від проблем — мовляв, переросте.

— Серед хвороб, які виявили фахівці «Охматдиту», є такі, про які навіть соромно в наш час говорити — зокрема, йдеться про коросту. Сподіваюсь, що незабаром її вилікують та й забудуть. Але, на жаль, було зафіксовано і чимало випадків тубінфікування.

— Хоч би що там говорили про проведення проби Манту, але завдяки саме їй і виявляється ця небезпечна хвороба. Коли дитина тубінфікована, це означає, що мікобактерія присутня в крові, але ще не проникла, приміром, у легені або кістки, з нею ще можна впоратись. Та коли ж пацієнт перехворіє на якусь вірусну хворобу, або переживе стрес чи травму, туберкульоз може активізуватись і перейти в тяжку форму. У випадках тубінфікування — лікування специфічне, воно повинно проходити за протоколом. Усі висновки лікарів і результати аналізів ми передали на місця, цих дітей візьмуть на диспансерний облік та пролікують.

— Чи можна результати обстеження дітей з Вінницької та Хмельницької областей в поліклініці «Охматдит» екстраполювати на всю Україну?

— Звісно, можна. Коли проводиться поглиблений огляд, то виявляються різні патології, а коли вдома оглядає один лікар, то багато чого залишається поза увагою. Сьогодні це ще не тяжкі патології, але якщо не змінити режим харчування і розпорядок дня дитини, не пролікувати вчасно, не надати їй психологічну підтримку, то в майбутньому будуть великі ускладнення . От у багатьох пацієнтів знайшли ерозивний гастрит, якби його лікували на початковій стадії, то вже й забули б про біду, а так опинилися в небезпечній близькості до виразки шлунки. Це вже серйозно.

— Гадаю, всі були неприємно вражені, коли у «домашніх» підлітків виявили і коросту, і глисти, та власне, чимало хвороб, яких можна було позбутися при уважному ставленні до власного сина чи доньки.

— На жаль, лише 28 відсотків батьків вважають за необхідне регулярно ходити зі своїм малюком на прийом до лікаря. То що вже говорити про старший вік! Іноді доводиться чути посилання на дідівські методи — нас так ростили, ніхто до лікаря не ходив, і ми так робитимемо. Але ж ситуація кардинально змінилася — і не тільки в Україні, а й в усьому світі.

Візьмімо хоча б такий факт: до 2004 року показники дитячої смертності плавно знижувались, а останнім часом пішло, хай і невелике, але зростання — і передусім за рахунок смертності новонароджених. Це так проявляє себе стан здоров’я матерів, адже на 70 відсотків усе залежить від здоров’я вагітної, від перебігу вагітності та від пологів.

— Рейтингова оцінка за результатами моніторингу стану здоров’я в сільській місцевості свідчить про зростання кількості малюків до одного року, які померли поза стаціонаром. Зокрема у 2005 році порівняно з попереднім роком на 15—30 відсотків збільшилась кількість таких випадків у Кіровоградській, Волинській та Івано-Франківській областях. Ще сумніша статистика щодо дітей від одного до двох років — у цих самих областях показники підскочили від 36 до 75 відсотків. Крім усього іншого, мабуть, це свідчить про недоступність медичної допомоги для сільських жителів?

— Справді, у Кіровоградській області показники — одні з найгірших. З обласної лікарні в село може приїхати висококваліфікований лікар, проконсультувати на місці, але забрати малюка у відділення інтенсивної терапії не зможе — бо в реанімобілі відсутній апарат штучної вентиляції легень, а без цього апарата новонароджене дитя просто не доїде. У Чернівцях така ж картина. Тривалий час те ж саме було в Черкаській області — і це незважаючи на дуже непросту ситуацію з дитячою смертністю, що склалася в Умані. Коли там працювала наша комісія, приїжджав і заступник губернатора, і мер, їх довелося довго переконувати, що саме від цього апарата залежить життя дітей — не стільки від медиків, скільки від установки, яку не так вже й важко придбати.

Усі так звикли перекладати проблеми на плечі медиків, що певно, й не помітили, наскільки загострилася кадрова проблема. В цілому в нашій галузі 15,8 тисячі вакансій, з них 4,8 тисячі — у закладах охорони здоров’я саме сільської місцевості. Майже 200 сільських амбулаторій і шість дільничних лікарень не мають жодного лікаря, до того ж майже 300 ФАПів під замком — там нема кому працювати. Тож і виходить, що жителі багатьох сіл позбавлені первинної медичної допомоги. Ця криза наростала давно, а останнім часом ще загострилася — молоді спеціалісти вважають непрестижним працювати з дітьми. Якщо раніше було багато бажаючих дістати направлення в обласну дитячу лікарню, то тепер випускника університету ніяким пряником туди не заманиш. Та навіть «Охматдит» відчуває дефіцит кадрів — у відділенні інтенсивної онкогематології працюють всього два лікарі, а потрібно сім.

Педіатрична допомога перебуває у складній ситуації, бо водночас загострилися всі проблеми — кадрові, організаційні, соціальні. Раніше в області заступником начальника головного управління охорони здоров’я був фахівець з охорони здоров’я материнства і дитинства, а нині їх поскорочували, за штат вивели також головних спеціалістів — педіатра, гінеколога, бо губернатори вирішили, що так буде краще. Чомусь вважається, що дитяча смертність — це проблема суто медична, хоча в усьому світі це розглядається як показник соціально-економічного рівня розвитку держави.

— Беручи до уваги стан здоров’я дітей, і зокрема сільських, чи не час поміняти підхід до проведення щеплень і туберкулінодіагностики? Ці втручання, як правило, проводяться без погодження з батьками і без ретельного огляду пацієнтів.

— Робоча група МОЗ не припинила свою роботу. Разом із Всеукраїнською радою захисту прав та безпеки пацієнтів ми будемо думати над тим, які анкети повинні заповнити батьки перед тим, як їх дитині буде зроблено щеплення чи пробу Манту — потрібна повна інформація про стан здоров’я сина або доньки, аби уникнути ускладнень.

Завершуючи тему, зазначу: комісія дійшла висновку про те, що такі симптоми, як головний біль, підвищення температури та нездужання могли бути пов’язані з загальною реакцією дітей на введення туберкуліну (до речі, про це попереджає інструкція). Інші прояви — нудота і болі в животі, можуть бути зумовлені патологією шлунково-кишкового тракту, але не виключена можливість їх зв’язку із введенням туберкуліну. Що стосується решти соматогенної патології, то немає підстав пов’язувати її з проведенням проби Манту. А щоб у майбутньому уникнути подібних ситуацій, медики повинні проводити обов’язкове обстеження стану здоров’я дітей , а не обмежуватись простим запитанням — що у тебе болить? Підлітки, як правило, відповідають — нічого.

Обстеження школярів Вінницької та Хмельницької областей підтвердило: ні медики, ні батьки належним чином не поставилися до своїх обов’язків, — підкреслила В.Педан.

На думку ж самих батьків, спеціалісти «Охматдиту» значною мірою вирішили їх проблеми, одначе так і не дали чіткої відповіді на запитання, як уплинуло проведення проби Манту на стан здоров’я дітей і чи не стало це причиною загострення хвороб.

Очевидно, сумніви залишатимуться у них доти, доки не буде проведено комплексної перевірки туберкуліну тих серій, які використовували у квітні у селах Хмельницької та Вінницької областей. Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів має намір довести розпочату справу до логічного завершення, а тому за дорученням батьків звернулася до головного санітарного лікаря МОЗ із заявою про проведення експертизи у незалежній лабораторії.

Певно, лише після цього остаточно буде поставлено крапку в цій історії.