Нинішнє зростання в Україні є дуже стриманим і не сталим — представник СБ

13 липня 11:19

На сьогодні державні інвестиції обмежуються переважно дуже високими видатки споживання: виплатами відсотків за боргом і соціальними видатки.

 

Нинішнє зростання є дуже стриманим, і його природа, на жаль, не є сталою. У 2016–2017 роках дуже великий внесок у ВВП було зроблено за рахунок гарного врожаю, а це дуже мінливий і складно прогнозований фактор, бо щороку рекордних врожаїв може й не бути. Інші сектори, які роблять великий внесок у зростання нашого ВВП, - це сектори, орієнтовані на внутрішнє споживання, що теж не найкращий із варіантів. Бо внутрішнє споживання не підвищує експортного потенціалу, не допомагає нам інтегруватися у глобальні ланцюжки доданої вартості, збільшити нашу конкурентоспроможність, підвищити продуктивність, тобто задіяти всі можливі механізми, які допомагають саме сталому розвитку.

Про це у інтерв'ю для DT.UA сказала Анастасія Головач, економіст Представництва Світового банку в Україні. За її словами, на сьогодні державні інвестиції обмежуються переважно дуже високими видатки споживання: виплатами відсотків за боргом і соціальними видатки.

"По суті кошти, які могли б інвестуватися, ми проїдаємо. Дозволити собі нарощувати дефіцит бюджету Україна не може з огляду на високі виплати за державним боргом. Тому ми маємо докладати зусиль, аби стабілізувати його на рівні 2–2,5% від ВВП. Більш того, ми повинні зменшувати наше боргове навантаження, а це можливо лише за умови жорсткого контролю над дефіцитом бюджету. А отже, вільного простору для маневру у нас не так уже й багато. І для того, щоб він з'явився, треба більш помірковано ставитися до поточних видатків держави, - зазначила представник СБ. - У 2017-му МЗП фактично подвоїли, а у 2018-му, якщо не помиляюся, збільшили ще на 30%. На додачу до цього і вчителі, і лікарі отримали додаткові секторальні надбавки. В результаті заробітна плата в держсекторі як відсоток від ВВП зросла із 9,6 у 2016 році до 11% - у 2018-му (це з урахуванням зарплат у секторі вищої освіти). Якщо порівнювати із зіставними європейськими країнами, то і 9,6% - це багато, а 11 - це дуже багато. З одного боку, на ці видатки йдуть кошти, які могли б інвестуватися в інфраструктуру, а з іншого - вони формують попит у тих секторах, які не можуть забезпечити нам сталого економічного зростання і частково є чинниками тиску на інфляцію".

Детальніше про ситуацію в українській економіці читайте в матеріалі Юлії Самаєвої "Що заробили - все з'їли" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".