Сім персонажів під пальмовою гілкою

До 19 травня триватиме головний кінофестиваль планети - Каннський міжнародний. У центрі уваги - нові фільми та культові постаті, про які активно пишуть світові ЗМІ.

Як відомо, нинішнього року на Каннському фестивалі багато новацій. Деякі з них зустрінуті насторожено, а іноді - навіть із протестним відтінком. Наприклад, скасовано допрем'єрні покази для преси та кінокритиків, заборонено робити селфі на червоній доріжці.

Але, на щастя, "дозволено" дивитися дуже хороше кіно, якого й цього року, судячи з програми, що стартувала, незмінно чимало.

За "Золоту пальмову гілку" змагаються 18 картин. Є також престижна програма "Особливий погляд", є позаконкурсна програма, конкурс короткометражних фільмів.

Україна представила у Каннах свій кінопавільйон. Цей майданчик пропонує гостям та учасникам фесту інформацію про вітчизняне кіно, нові проекти, переваги копродукції з нашою країною.

Природно, максимальну увагу гостей та учасників прикуто до основної конкурсної програми. А фільм-відкриття головного конкурсу - "Всі знають" режисера Асгара Фархаді - уже спровокував суперечки, навіть гострі критичні зауваження.

Пенелопа Крус грає у фільмі "Всі знають" головну роль, її героїню звати Кароліна, разом із сім'єю вона повертається в іспанське містечко - до батька, інших родичів. І ось тут-то - несподівана зустріч із минулим. "Минуле" грає харизматичний Хав'єр Бардем. У режисера цієї стрічки Асгара Фархаді вже є два "Оскари", є багато інших престижних кінонагород. Утім, кінокритики відзначають вади сценарію канської картини. Декому вона нагадує не серйозну європейську драму, а таку собі продукцію Боллівуду, надто багато банальних мелодраматичних ходів. Утім, думки критиків не завжди впливають на касові збори. І цілком можливо, що в картини буде доброзичлива масова аудиторія.

Сергій Лозниця приїхав у Канни з новим фільмом "Донбас" (це копродукція України та ще кількох країн). Канни люблять цього режисера, до нього свого часу доброзичливо поставилися кінокритики після фільму "Щастя моє" у рамках цього ж фестивалю. У певному сенсі, "Донбас" продовжує вивчення "важких доріг" такого ж важкого життя нашої сучасності. Але якщо в картині "Щастя моє" був відносно мирний час із флешбеками з воєнного минулого, то в "Донбасі" - життя яке воно є на Сході нашої країни. Стрічка відкрила престижний конкурс Канн - "Особливий погляд". У "Донбасі" знімалися українські й російські актори. Деякі рецензенти стверджують, що "Донбас" - найкращий фільм Лозниці на сьогодні. Жанрові особливості цієї картини близькі до трагіфарсу, а її атмосфера - атмосфера пекельного абсурду, в який занурені люди, що опинилися в лещатах воєнної напасті, агресії, маніпуляцій політиків. Як не дивно, "Донбас" досить високо оцінили в низці російських ЗМІ. Хоча в окремих із них раніше цю ж таки стрічку таврували як "пропагандистську". Залишилося дочекатися прем'єри в Україні і зробити свої власні висновки.

Жан-Люк Годар - великий кінорежисер і подвійний символ нинішніх Канн. По-перше, прекрасний кадр із його фільму "Божевільний П'єро" став "образом" нинішнього фесту (в тій стрічці Годара знімалися Жан-Поль Бельмондо й Анна Каріна, які залишили світу свій безсмертний зоряний поцілунок). По-друге, 87-річний Годар представлений і в головному конкурсі своєю новою стрічкою "Образ і мова". Це картина з шести фрагментів, із тривалим вступом, з авторськими роздумами про революцію, соціальні зміни-потрясіння, позицію художника в цьому строкатому світі. Попри поважний вік, Годар досить активний і в нинішньому тисячолітті. Зразу кілька фільмів за минулий період: "Хвала любові", "Віолончель", "Наша музика", "Соціалізм", "Прощай, мово". Експерти поки що не обіцяють Годару "Пальмову гілку", втім, режисер і так давно посів непорушне місце в історії світового кіно - і як один із авторів "французької нової хвилі", і просто як великий режисер.

Террі Гілліам напередодні Канн виявився втягнутим у судовий процес. Продюсер його фільму "Людина, яка вбила Дон Кіхота", м'яко кажучи, не домовився з режисером (як завжди, конфлікт на основі фінансів та авторських прав). Але паризький суд, попри розбіжності партнерів, усе-таки дозволив показати нову стрічку в Каннах. Цей фільм - довгобуд, він був запущений ще 2000-го. У головних ролях спочатку передбачалися Джонні Депп і Жан Рошфор (останній недавно пішов із життя). Тепер у картині грають Джонатан Прайс і Адам Драйвер. Отож, ближче до завершення роботи над фільмом продюсер Пауло Бранко й зажадав заборонити показ стрічки. Однак Гілліам довів, що саме продюсер не дотримав свого слова, не знайшов коштів, отже не має права диктувати умови. На рахунку Гілліама такі успішні картини, як "12 мавп", "Страх і ненависть у Лас-Вегасі", "Бразилія".

Вім Вендерс - культовий режисер європейського кіно - представляє в Каннах свою стрічку "Папа Франциск. Людина слова". У зв'язку з цим Святий Престол заявив, що мета кінопроекту - не так розповідь про Папу Римського, як фільм із Папою, тобто діалог Франциска з навколишнім світом. Папа у фільмі Вендерса справді відповідає на багато запитань, адресованих людьми різних верств, - мігрантами, біженцями, хліборобами, робітниками. Деякі критики назвали стихію цієї стрічки "симфонією запитань". Для Віма Вендерса, що зняв великий фільм "Небо над Берліном", ця картина - як певна спроба знову подивитися в небо, поставивши запитання не тільки Папі Римському, а, можливо, і самому Господу Богу.

Кирило Серебренніков, на жаль, як і раніше, перебуває в Москві під домашнім арештом - у зв'язку з темною історією навколо "Гоголь-центру". Російський режисер, що ніколи не приховував своїх вільних і навіть опозиційних поглядів, на жаль, так і не побачить, як прийняли його нову картину про Віктора Цоя на найпрестижнішому кінофестивалі. Його стрічка "Літо" - розповідь про старт кар'єри Цоя та групи "Кіно". Серебренніков також намагається простежити взаємини Цоя з Майком Науменком та багатьма іншими рок-подвижниками Ленінграда на початку 80-х минулого століття. На думку критика Антона Доліна, "Літо" - найкраща стрічка Серебреннікова (нагадаємо, колись він зняв гучні "Зображуючи жертву", "Учень", "Юр'їв день", "Зрада"). "Літо" також називають "колективним сном про минулу епоху".

Ларс фон Трієр, за повідомленнями деяких ЗМІ, нібито зацікавився "ідеєю" зняти і свій фільм про Донбас, але поки що не готовий розпочати зйомки такого проекту. Про це недавно повідомила помічниця режисера Стіне Вестерсков. Скандальність цієї ситуації хоча б у тому, що ідею такого проекту подав письменник Захар Прилєпін... А після скандалу в Каннах (коли Трієр недвозначно висловився про Гітлера), навряд чи він захоче собі нових проблем. Тим більше що мораторій у Каннах розтягнувся для нього на 7 років. Та й свій новий фільм "Будинок, який побудував Джек" данський режисер покаже не в основному конкурсі, а поза конкурсом. Ця багатьма очікувана стрічка від одного з головних режисерів сучасності - про серійного вбивцю на ім'я Джек. Він орудує у штаті Вашингтон. Час - 1970-1980-ті. Передбачалося, що на основі сюжету про маніяка режисер зніме серіал, але Ларс обмежився повним метром. Як завжди, фон Трієр не міг обійтися без підтексту і, представляючи свій фільм, натякнув, що на цей твір його надихнула монолітна постать Дональда Трампа. У головній ролі - Метт Діллон. Зйомки відбувалися у Швеції й Данії. Нагадаємо, що Ларс фон Трієр у 2000-му отримав свою "Золоту пальмову гілку" за картину "Та, що танцює в темряві".

P.S. Це далеко не всі культові постаті Канн-2018. Докладніше про фестиваль - найближчим часом - у спеціальному репортажі кінокритика Катерини Сліпченко.