Постміленіали наступають (переможці "Дзеркала сцени-2018")

Напередодні Міжнародного дня театру підбиваємо підсумки театральної премії "Дзеркало сцени", яку газета "Дзеркало тижня. Україна" ініціювала три роки тому.

Цьогоріч у полі зору - найкращі роботи молодих акторів у київських виставах 2017-го. Переможець - і несподіваний, і, можливо, багатьма очікуваний.

Міленіалами традиційно і вже офіційно називають покоління "next", тобто мережеве покоління, яке народилося після 1981-го. Стосовно наших реалій, а саме реалій, пов'язаних із театральним виміром, мабуть, варто говорити вже й про покоління "постміленіалів", тобто тих, хто народився буквально на екваторі тисячоліть. Їм - 20-25. Вони активні й прогресивні. Вони живуть у мережах. Вони по слово в кишеню не лізуть. Вони можуть грати хоч янгола, хоч дідька лисого. Вони такі.

У рамках премії "Дзеркало сцени" саме й розглядалися роботи молодих київських акторів, котрим "до" 30-ти.

На думку театрального режисера Стаса Жиркова, це покоління постміленіалів-акторів - і практичне, і прагматичне, і трудоголічне, воно і творчо, і досить технічно ставиться до своєї професії, воно прагне знайти спільну творчу мову з ровесниками-представниками постміленіалів, які утверджують себе в режисурі. Театральний критик Юлія Бірзул упевнена, що нинішнє акторське покоління постміленіалів - це ще й покоління мейнстриму, бо ж вони хвацько створюють собі імена в соцмережах, перш ніж утвердити себе, власне, у професії. "Вакцинація лайками та затребуваність у кіно скорочує час для рефлексій і творчих страждань. Такі актори швидкі, вони не бояться помилятися й експериментувати, вони сміливіші й мобільніші за своїх попередників. Для них їхня власна особистість інколи важливіша за будь-яку театральну школу, - і вони таку особистість виносять на перший план".

А ось що з цього приводу каже театральний критик-постміленіал Анастасія Джумла: "На мою думку, сьогоднішні молоді актори відкритіші до глобального контексту, вони не зобов'язані сліпо слідувати якійсь єдиній акторській школі, хоча у 99% вони вчилися все-таки за системою Станіславського. Тому, будучи критично мислячими, такі актори у віці 20+ мають що сказати світові не тільки через свого персонажа, а й від себе особисто. Їм під силу бути гнучкими і відкритими, а тому вони не лякаються щораз відкривати для себе щось нове і незвичне".

З такими думками важко не погодитися. Справді, нинішні постміленіали значно відкритіші для будь-яких дверей, якщо такі двері широко відчинені перед ними. У постміленіалів летять іскри з очей, коли їх заманюють у серіали, що дають змогу жити-не тужити впродовж року, не підтримуючи штанів, які спадають з худющого тіла. Такі актори постійно виявляють себе в різних а-ля паралельних творчих проектних світах. Такі ж актори щиро йдуть назустріч, коли їх бачать маріонетками у візуальному театрі, в імерсивному театрі, у фізичному театрі, навіть у "геронтофільному театрі", коли будь-кому запропонують зіграти живий труп.

Однак, я переконаний, хизуючись і самостверджуючись у різних виявах модних та ситуативних "театрів", вони, ці постміленіали, повсякчас щиро тужать за цілісністю й гармонією вже трохи зруйнованого нашого світу. І, повсякчас погоджуючись на ролі перформерів, вони, постміленіали, однак мріють про "бути чи не бути" - у вимірі проникливої сценічної психології.

Серед молодих акторів, чиї роботи варті компліментів навіть від суворих критиків, є справді молоді майстри на всі руки. Різні відтінки вже зрілої майстерності наших молодих постміленіалів можна помітити на сценах "Золотих воріт", Молодого театру, ТЮГу на Липках, Дикого театру, Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Малого театру, Театру ім. Лесі Українки, театру "Актор". Ось перелік імен (і вистав), з-поміж яких довелося мужньо обирати найкращих серед найкращих.

Артем Атаманюк ("Гагарін і Барселона"), Єлизавета Бакуліна ("Холодна м'ята"), Олександр Бегма ("12-та ніч"), Анастасія Блажчук ("Нагадай собі згадати"), Любомир Валівоць ("Місто"), Марія Демочко ("Дюймовочка"), Олексій Дорічевський ("Віталік"), Анастасія Євтушенко ("Саша, винеси сміття"), Оксана Жданова ("Життя попереду"), Олександр Коваль ("12-та ніч"), Світлана Косолапова ("Подорож Аліси до Швейцарії"), Марина Кошкіна ("Гагарін і Барселона"), Олександр Рудинський ("12-та ніч"), Антон Соловей ("Тату, ти мене любив"), Макар Тихомиров ("12-та ніч"), Христина Федорак ("Тату, ти мене любив?"), Анатоль Фон-Філандра ("Двоє на гойдалці"), Євген Храмцов ("Ціна"), Іван Шаран ("Сьогодні вечері не буде"), Павло Шпегун ("12-та ніч").

Отакий яскравий акторський пасьянс. І якби цю чудову 20-ку об'єднати в якомусь одному проекті, то земля б двигтіла в них під ногами.

Тепер про переможця.

Нагадаю, що попередня тематика "Дзеркала сцени" передбачала незалежні арт-проекти (за підсумками 2015-го), найкращі режисерські роботи молодих (за підсумками 2016-го). І у першому, і в другому випадках були незаперечні лідери, котрі набирали максимальну кількість голосів від наших експертів, спостерігачів. Це режисер Ростислав Держипільський (за незалежний арт-проект "Оскар і Рожева Пані"), це молодий режисер Іван Уривський (за оригінальну сценічну версію "Украденого щастя" в "Золотих воротах").

Цьогоріч обрати найкращого серед рясної акторської зливи виявилося нелегко. Позаяк одноосібного молодого актора-лідера у 2017-му, можливо, справді важко відшукати, адже ознаки творчого лідерства виявляють чимало постміленіалів - на різних сценах, у різних виставах.

Серед таких вистав колеги часто згадували молодіжну виставу в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра "12-та ніч" В.Шекспіра (постановка Д.Богомазова), в якій молоді актори (ще студенти театрального університету імені І.Карпенка-Карого) хвацько, азартно, енергійно творили цікавий шекспірівський світ - дивовижну ніч перетворень та перевтілень.

Порадившись із колегами, дійшли висновку, що гідним переможцем театральної премії "Дзеркало сцени-2018" саме і є колективний акторський портрет молодих. Це ті, що народилися в темряві "ночі", але впевнено шукають свій творчий шлях у широкому білому світі.

Говорячи про підсумки "Дзеркала сцени-2018", очевидно, варто не лише називати акторів-солістів у шекспірівській виставі (деякі імена зазначені вище в загальному переліку претендентів), - треба згадати кожного, ще й із певною педагогічною метою, бо ж вони все-таки - діти.

Отже, колективний портрет переможців у відображенні "Дзеркала сцени-2018" -молоді актори шекспірівської "12-ї ночі": Макар Тихомиров, Марія Заниборщ, Анастасія Пустовіт, Христина Люба, Олександр Рудинський, Павло Шпегун, Олександр Коваль, Олександр Бегма, Михайло Дадалев, Євген Григор'єв, Олександр Боднар, Артем Шемет, Максим Кириченко, Борис Савенко, Ганна Павлик, Олег Гоцуляк (всі імена згідно з програмкою).

Прем'єра "12-ї ночі" відбулася рік тому - 18 березня. За рік вистава побувала на престижних театральних фестивалях, отримала багато схвальних відгуків критиків, актори вистави вже затребувані і в кіно, і на сцені Національного театру ім.І.Франка.

Нагородження переможців - учнів Дмитра Богомазова - вже найближчим часом, у квітні.

Особлива подяка колегам, які пропонували свої версії найкращих акторських робіт, серед них і досвідчені театральні оглядачі, і постміленіали - Анастасія Гайшенець, Юлія Бірзул, Анастасія Джумла, Вікторія Котенок, Олена Мигашко, Людмила Олтаржевська, Тетяна Поліщук, Юлія Самборська, Марина Смілянець.