Ідеальний пейзаж Піднебесної

У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків триває виставка "Палац у горах". Кураторка Марта Логвин та інші музейники пропонують нетривіальний погляд на знамениту колекцію китайського мистецтва Андре Стефана Жаспара і Таїсії Павлівни Жаспар.

"...Люди у світі вважають, що картини створюються простим порухом пензля. Вони не розуміють, яка це тяжка праця - бути малярем. У Чжуан-цзи сказано:"Художник скидає одежу і сидить, схрестивши ноги". Ось справедливе судження про роботу живописця. Цей майстер повинен плекати у своєму серці безтурботність і радість. Його думи мають бути спокійними й гармонійними, бо сказано - "нехай буде серце незворушним". Тоді всі людські почуття і всі властивості речей самі собою проявляться в серці і так само мимоволі зійдуть із кінчика пензля на шовк ..."

Так у своєму трактаті "Про піднесену сутність лісів і потоків" писав художник і теоретик мистецтва Го Сі.

Він жив у часи династії Північна Сун, у XI ст., а його філософія живопису актуальна в Китаї по сьогодні.

Долучитися не тільки до відомого багатьом пейзажного жанру традиційного китайського живопису (го-хуа), а до його певного різновиду - "живопису під лінійку" (цзе-хуа), або до архітектурного пейзажу можна в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Три десятки представлених в експозиції сувоїв (створені переважно в XIX ст.) належать до знаменитої колекції Андре Стефана Жаспара і Таїсії Павлівни Жаспар.

Колекцію з близько 300 раритетів Таїсія Жаспар передала в дар музеєві після того, як овдовіла і в 1959 р. переїхала жити до Києва.

- Китайські митці не малювали з натури, - розповідає кураторка виставки, провідна наукова співробітниця відділу мистецтв країн Сходу Музею Ханенків Марта Логвин. - Їхній живопис слугував вираженням філософії: конфуціанської, даоської і поширеного в Китаї чань(дзен)-буддизму. Завданням хорошої картини вважалося передати відчуття гармонії, поєднавши протилежності. Якщо говорити про цзе-хуа, це рукотворні будівлі - і величні гори та води, природа. Кожен китайський пейзаж - довершена цілісна модель Всесвіту, а не "фото з натури".

З пані Логвин ми підходимо до одного з сувоїв, який найбільше зацікавив мене на виставці. На ньому зображенні люди в червоному одязі, які, сидячи в альтанці, милуються довколишніми краєвидами.

- Альтанка Старого п'яниці існує насправді. З 1046 р. збереглася вона в китайській провінції Аньхой. Побудував її великий китайський поет і чиновник-реформатор Оуян Сю, - розповідає кураторка. - У віддалену провінцію він поїхав, коли потрапив у немилість в імператора. Але саме за роки опали написав знамениті "Цзуй вен тин цзи" ("Записки про альтанку П'яного старого"), "Фен ле тин цзи" ("Записки про альтанку Фенлетін", або ж "Про мій павільйон Розкішного задоволення") та ін. Творив Оуян Сю під псевдонімом Цзуй-вен (Старий п'яничка).

- "Оселившись самотою на південному березі Жу, відлюдник з пустих балачок склав збірку", - цитує Логвин "Записки в альтанці". "Сп'янів" Оуян Сю, звісно, не завдяки вину. У китайській традиції -до нестями захоплюватися красою навколишньої природи і гармонійністю світобудови. - А бачите, поет на малюнку одягнений у червоне? - "опускає на землю" Марта Логвин. - Це неспроста. Чиновникові сьомого рангу, яким був Оуян Сю, належало носити вбрання зеленого кольору. Але імператор, бажаючи особливо відзначити Оуян Сю, подарував йому право одягатися в червоне (як чиновники п'ятого класу і вище). "Де взяти таких людей, як Оуян Сю?" - навіть казав він наближеним.

Оуян Сю протягом століть такий відомий у Піднебесній, що призначене для відпочинку глибоке крісло-шезлонг назвали "кріслом захмелілого старця". Саме в такому мудрець зображений і на картині.

Загалом же, написана у XIX ст. "в манері Цю Ін" (XVI ст.) "Альтанка Старого п'яниці" - практично, еталон китайського архітектурного пейзажу. В ньому гори символізують чоловіче начало "ян", потоки, крига, туман та інші "води" - "інь".

Гармонія природи є ілюстрацією до конфуціанської ідеї про гармонію навколишнього світу і людського духу, про Всесвіт як місце взаємодії трьох сил: Неба, Землі і Людини. Відповідають канону і специфічна перспектива та композиція.

Будинки й усі інші об'єкти зображені вздовж умовної осі - так, аби ракурс був найбільш вигідним для споглядання. Зигзагоподібна, асиметрична композиція слугує тій самій меті. У Китаї до знайомства з Європою не знали про лінійну перспективу в живописі. Натомість була концепція "трьох далей". ("... Висока даль несподівано підносить свою потугу; суть глибокої далі - в повторенні і накладенні; задум далі рівної - у розливі, що губиться в далечині туманності ...", - писав Го Сі. Якщо говорити стисло, "висока даль" - це зображенні однієї величної гори, "глибока" - гірського масиву, "рівна" - переважно моря або ж рівної поверхні). Завдяки "трьом далям" зображення на сувоях сприймаються нелінійно. Кожен окремий фрагмент зображення "промовляє" освіченому глядачеві свою власну історію. Той може милуватися ним знову й знову - і щоразу знаходити нові смисли..

Китайці були впевнені, що споглядання "ідеального" пейзажу, взагалі краси здатне поліпшити людську природу. А насолоду від споглядання "гір і вод" прирівнювали до даоської "вільної мандрівки духу", "уявної подорожі". Інакше кажучи, дивитися сувої цзе-хуа - це, в уявленні китайців, майже шаманська подорож.

Окрім старовинного живопису, "Палац у горах" потішить експонатами, що належать до інших родів мистецтва. Так, вирізана зі слонової кістки модель пагоди ніби світиться зсередини, майже ширяє над власною вітриною. Де ще таку красу можна побачити?..