Розкіш і злидні борщівської сорочки - Культура - останні новини театру, кіно, музики і мистецтва - dt.ua

Розкіш і злидні борщівської сорочки

14 вересня, 16:33 Роздрукувати Випуск №34, 15 вересня-21 вересня

Борщівська чорна сорочка справді не має аналогів. 

© Роман Якель, DT.UA

Фольклорно-мистецький фестиваль "Борщівська вишиванка", якому торік Міністерство культури надало статус всеукраїнського, продемонстрував неповторність, розмаїття різновидів і технік вишивки з надзбручанського краю. 

А борщівська чорна сорочка справді не має аналогів. Цей колір тісно пов'язаний з історичними подіями. У XVI—XVIII століттях Поділля неодноразово ставало об'єктом агресії з боку турків і татар. Вони спустошували ці землі, винищували й забирали в полон місцевих жителів. Після чергового нападу в кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Оплакуючи гірку долю, жінки й дівчата поклялися довіку носити жалобу по їхніх загиблих захисниках і вінчатися в сорочках, вишитих чорною вовняною ниткою (так званою бавною). Так тривало аж до 30-х років ХХ століття. Згодом кольори на наддністрянських сорочках почали світлішати…

Гості цьогорічного фестивалю із щирою цікавістю знайомилися з колекцією з понад ста вишиванок — жіночих, чоловічих і навіть дитячих, що експонувалися в Борщівському обласному краєзнавчому музеї. Найстаріші сорочки — це кінець XIX — початок XX століття. У кожній вишивці бачимо неповторні сюжети, за якими можна вгадати село. Наприклад, на вишиванках із сіл Кривче, Гермаківка переважають рослинні (саме квіткові) орнаменти. А в селах Вигода, Трубчин, Білівці, Окопи та інших у 1920—1930-х роках вишивали розкішні сорочки з геометричними фігурами. Дивуєшся розмаїттю технік, якими створені вишиванки Борщівщини — колодка, мережка, заполоч, сухоліття, верхоплут, касатор, бісер…

Та якщо зазирнемо за лаштунки фестивалю, то розгледимо загальноукраїнські проблеми зі збереженням культурної спадщини і, зокрема, народного одягу й вишивки. Згадану фондову колекцію вишитих сорочок працівники музею ретельно формували в радянський період: їздили по селах району, випрошуючи в бабусь і дідусів сорочки з їхніх скринь. Партійні бонзи й чиновники від культури, байдужі до збереження та популяризації народного одягу, тільки те й робили, що дорікали борщівським музейникам: навіщо вам збирати оте шмаття? А останні всупереч заборонам поповнювали колекцію вишитого одягу, щоб зберегти її до ліпших часів. Неважко здогадатися: нині колишні партфункціонери стали неперевершеними патріотами і за першої ж нагоди вбираються у вишиті борщівські сорочки. В Україні спонтанно виник попит на борщівську вишивку, і ціна сорочки вже сягнула 25—30 тисяч гривень. 

— Борщівська сорочка нині є в приватних музеях Києва, Львова і навіть у музейних збірках Канади, — розповідає директор Бощівського обласного краєзнавчого музею Михайло Сохацький. — Державні й комунальні музеї України явно програють приватним колекціонерам, які займаються бізнесом, мають кошти і можуть дозволити собі придбати дорогі борщівські сорочки. Бо держава за 27 років незалежності не виділяла і досі не виділяє фінансування для цих потреб навіть своїм, державним, закладам. Ми ведемо перемовини з канадськими українцями про безоплатну передачу борщівському музею борщівських сорочок, які їхні предки взяли з собою, емігруючи на американський континент. Дійшло до того, що назріла сумна неформальна акція — "поверни борщівську сорочку Борщову".

Поза сумнівом, фестиваль "Борщівська вишиванка" помалу розвивається. Цього року в ньому взяли участь понад 200 творчих колективів з усієї України. А всі села й містечка, об'єднані громади Борщівського району показали колекцію своїх вишивок, їхню історію у світлинах, місцеву кухню з обов'язковою стравою — борщем. 

Крім того, на фестивалі вперше відбулося дефіле борщівських сорочок з розкішними орнаментами старовинної вишивки. Увагу учасників і гостей свята привернув фотопроект "Борщівська сорочка з узором ріллі, і кров'ю освячена доля її". На світлинах — воїни АТО із сім'ями в родинних вишитих сорочках. Борщівське районе товариство "Просвіта" продемонструвало власну вишиту географічну карту держави. А ще одну вишиту мапу України — створену з майже 17 тисяч стібків у найвіддаленіших куточках України — занесено до Книги рекордів України.

Фольклорно-мистецький фестиваль "Бощівська вишиванка" вже водинадцяте довів: люди очікують від можновладців не показного патріотизму, а фінансової турботи про мистецтво традиційної вишивки й одягу, щоб воно було збережене і стало надбанням для нинішніх і майбутніх поколінь…

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво