Одеського цвіту — по всьому світу - Культура - dt.ua

Одеського цвіту — по всьому світу

14 вересня, 16:46 Роздрукувати Випуск №34, 15 вересня-21 вересня

Гасло фільму — слова Платона "Узнай своє коріння".

На початку 2019-го на екрани вийде документальний кінопроект "INTO_нація великої Одеси". 

Це спроба знайти відомих одеситів у різних куточках світу. Продюсер і режисер фільму розповіли про пошуки та своє відчуття української Південної Пальміри. 

На екрані — равлик повзе, тягнучи за собою свій будиночок. Повзе по одеському парапету. Повзе в Греції, Парижі. Скрізь, куди доля закинула героїв фільму. 

Проект про Одесу й одеситів режисера Олександра Бруньковського вже має фестивальну долю, в жовтні його чекають на Тижні кіно в Маямі. 

А цим літом дев'ятий Одеський міжнародний кінофестиваль запросив глядачів на стрічку в рамках позаконкурсної програми "Спеціальні покази". 

Тоді півтисячний зал фестивального центру "Родіна" дві години сміявся й плакав, а на виході говорили: "Як добре, що серед усіх життєвих помилок не зробив головної: не залишив Одесу!" 

Побутує думка серед одеситів, що виїхати й реалізуватися в будь-якій точці світу кожен може, а ти спробуй залишитися… 

Ось виїдеш — і доведеться, як легендарна перша одеська телеведуча Неллі Харченко, шукати в Берліні вулицю, що нагадує підступи до Аркадії (але тільки до певної межі, важливо вчасно зупинятися й повертатися назад). 

Або, як письменник і лікар Анатолій Контуш, купувати в Парижі квартиру з точно такими ж, як в одеській, балконними дверми та віконним плетінням (ну це ще можна допустити). 

Віденська квартира видатної скрипальки Дори Шварцберг обставлена грунтовно, "як у найкращих одеських домах", багато предметів меблів привезені з Одеси, такі дзеркала в добротній оправі темного дерева й інкрустовані комодики не в усіх одеситів збереглися! 

В Італії і Греції вулиць-"нагадувалок" на кожному кроці десятки й сотні. Співачка Анна Шафажинська, розучуючи у себе вдома, в ліжку, оперну арію, нерозлучна з Одесою, адже й там італійські опери давно виконують в оригіналі. 

Молода художниця Ірина Озаринська, хоча ще й не остаточно переїхала до Венеції (ностальгувати зарано, однак), привезла туди з собою кофту своєї бабусі, куплену в шістдесятих — там само. 

одесское кино_Озаринская Венеция
"Венеція" - картина Ірини Озаринської

У новому фільмі предмет одягу буде використаний для такого собі перфомансу з елементами ленд-арту, а учасниками будуть сама Ірина та її коханий, неаполітанець Мімо, — жаль віддавати іноземцеві цю розумницю-красуню, але перед камерою ця пара демонструє таку злагодженість рухів і емоцій! 

Ленд-арт передбачає певну частку містицизму, гру зі стихіями, символічне зіткнення бабусиної кофти з італійською землею нагадує старовинний хліборобський ритуал, ну й чому б цій парі двох сердець не вкоренитися в цьому ґрунті, врешті-решт? 

Світ давно вже схлопнувся, будь-який від'їзд — не назавжди, і хай у нове життя одеситка, як той равлик, візьме з собою трикотажний будиночок-оболонку.

Образ міста, яке стало пристанищем для людей різних національностей і віросповідань, міста, в якого є мова болезаспокійливого гумору, розкрито у новому фільмі через монологи тих "хто виїхав". Але не тільки. 

Справді, інколи ми, ті що залишилися, дивуємося: "куди" вони всі їдуть? 

Чому люди все одно їдуть із Одеси, і чому Одеса нікуди не виїздить із них?

Продюсер фільму, колись одеська журналістка Сусанна Альперіна, зізнається: свою Одесу вона знаходить у ресторанах одеської кухні, а вдома на видному місці тримає картини, книжки й диски земляків. 

Ще один відомий журналіст, герой фільму Віктор Лошак, резюмує: "Ти маєш знати, що є місце, куди можна повернутися. Ти ніколи туди не повернешся, але мусиш знати, що таке місце є". 

Ну що тут вдієш, Одеса-мама дуже плодовита, але не може прогодувати всіх своїх талановитих дітей, ось і розлітаються вони по світу, щоб реалізувати свої таланти.

Сусанна Альперіна: "Упродовж п'яти років ми знімали 36 одеситів, які роз'їхалися по всьому світу, у восьми країнах: у Німеччині, Ізраїлі, Україні, Росії, Австрії, Франції, Італії та Греції. Одеса — місто унікальне. Місто, яке було створене як пристанище людей різних національностей, що дає абсолютно незвичайний заміс характеру. Сюди з'їжджалися в пошуках свободи, і їдуть звідси, хоч як парадоксально, теж за свободою".

— Має рацію Олег Сташкевич, один із героїв фільму: людина завжди поривається на свободу, — говорить віце-президент Всесвітнього клубу одеситів Євген Голубовський (що чимало допомагав творцям стрічки). — Як вона розуміє цю свободу — інша річ. Для одних це політична свобода, для інших — економічна, для когось навіть ковбасна, та свобода. Але кіно й не про це. Я б сказав, що за півтори години нам показали парад зустрічей. Остання зйомка Іри Ратушинської. Читає свої вірші. Ми не бачимо, не відчуваємо, що — долаючи хворобу. Але це знає оператор. І відчуття, що камера завмерла перед Ірою. 

Ніякої метушні. А загалом, фільм калейдоскопічний. Чи була у вас у дитинстві така іграшка — калейдоскоп? Повільно повертаєте тубус, а в дзеркалах — химерні картини. І тут у кіно — Греція, справжня Аркадія, Париж, Відень, Берлін. І, звісно, Одеса, співзвуччя якої ми щойно бачили в містах Європи. Але головне — люди. 

У фільмі знімалися автори й актори театру "Квартет И" — Леонід Барац і Ростислав Хаїт, актриса Оксана Фандера, актриса й співачка Олена Тернова, режисер Театру "Ермітаж" Михайло Левітін, режисер театру "Школа сучасної п'єси" Йосип Райхельгауз, кінорежисери Марлен Хуцієв і Валерій Тодоровський. Роман Карцев блискучий у розмовному жанрі, а Михайло Жванецький, всупереч очікуванням, нічого не каже, але ж "як" думає в кадрі.

одесское кино_хуциев
Марлен Хуцієв

Історія створення фільму "INTO_нація великої Одеси" розпочалася у 2013 році, коли Сусанна Альперіна познайомилася з режисером фільму Олександром Бруньковським, учнем Марлена Хуцієва, за першою освітою — художника, випускника одеської "грековки". 

Олександр носився з ідеєю фільму про Одесу, Сусанна ж планувала написати книжку про унікальний Театральний клас, де навчалася, про одеський філфак, про газети "Вечерняя Одесса" і "Одесский вестник", у яких працювала, про Всесвітній клуб одеситів. Інтереси збіглися. 

Олександр відзняв інтерв'ю з Таїсією Радіоновою, представницею рідкісної професії "інтонолог", — так визначилася назва фільму, адже одесити здавна розмовляють різними мовами, але з упізнаваною інтонацією. 

У команду влилася оператор Віолета Агапова-Леонавічуте. З'явилися перші гроші на зйомки. У 2014 році довелося призупинити роботу: група не погоджувалася отримувати кошти на умовах надання певних політичних "послуг". Спотворювати інтонацію на догоду політикам — це було б не по-одеському. 

 

одесское кино_1
Оксана Фандера

Вихід на великий краудфандинговий портал вдихнув у проект нове життя. Для залучення грошей на фільм знадобилися лоти, і від знаменитих одеситів стали надходити авторські роботи, книжки, диски, квитки на вистави, автографи, не кажучи вже про те, що в кожній країні на групу чекали привітний прийом та усіляка допомога з боку земляків. 

Допоміг Одеський міжнародний кінофестиваль, де майбутній фільм був представлений у секції Work and Progress у 2016 році (тоді ж відбувалася одеська частина зйомок). 

На той час над фільмом уже працювали кілька операторів: класик операторського мистецтва Ірина Уральська, Віктор Ячменев, одесити Руслан Пейков (аерофотозйомка) і Олександр Осетинський. 

А коли з'ясувалося, що знято 48 годин матеріалу, підключився режисер монтажу Сергій Гарькавий, чия спеціалізація — документальне і біографічне кіно. 

— Ми довго вибирали все, від героїв і локацій, юристів і перекладачів до звукорежисера й музики, яка мала звучати в картині, — каже Сусанна Альперіна. — З цим нам також пощастило: подарував свою музику класик — композитор Володимир Мартинов. А ще в картині є композиції молодого, і при цьому вже знаменитого автора Дмитра Носкова. Музика ансамблю "Клезмастерс" під керуванням Льва Сандюка також прикрасила фільм. 

* * *

Нагадаю, шлях створення фільму — п'ять років. Реальність змінювалася на очах. І нам треба було зробити так, щоб "INTO_нація великої Одеси" залишалася актуальною. Коли зрозуміли, що матеріалу багато й зупинитися важко, Олександр Бруньковський і запропонував зробити фільм під умовною назвою "близьке коло". Заокеанські зйомки — друга частина під назвою "далеке коло". Плануємо знімати одеситів у США, Австралії, Азії і так далі, хочемо зробити героями фільму поета Юрія Михайлика, піаніста Ернеста Штейнберга, КВНівця Юхима Аглицького. Будемо продовжувати досліджувати природу людей, які змушені залишати свої місця й пускати своє коріння на чужій землі.

* * *

Гасло фільму — слова філософа Платона "Узнай своє коріння", адже люди мусять знати, від чого вони відриваються і де "проростають". Процес далеко не безболісний, і в другій частині буде більше болю, ніж у першій. 

Зараз у фільму "INTO_нація великої Одеси" фестивальний період, створюється його доля. Він уже, у певному сенсі, сам керує нами і йде своїм шляхом. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво