Мала жива опера - Культура - dt.ua

Мала жива опера

9 листопада, 16:55 Роздрукувати Випуск №42-43, 10 листопада-16 листопада

Столичні шанувальники опери змогли днями долучитися до неординарних інтерпретацій чотирьох одноактних опер різних епох і стилів. 

"Бастьєн і Бастьєнна" © Анастасія Мантач

Цього разу — не традиційні київські оперні "концерти в костюмах" (співали зовсім не "статуї командорів" у пишних декораціях). Глядачі були присутні на живих, рухливих, динамічних оперних виставах. 

У проекті брали участь молоді артисти, які чудово володіють голосами та сценічним рухом, відмінно навчені акторської майстерності, представники вітчизняної вокальної школи, що працюють у музичних театрах столиці. 

Музикознавець Галина Дуб цього літа виграла грант на проект, задуманий спільно з культурно-художнім об'єднанням Hronotop.UA. Їм удалося здійснити по-справжньому важливу місію. І такий яскравий епізод музичного життя Києва, що фонтанує оптимістичним професіоналізмом, став ковтком свіжого повітря, приводом із надією подивитися в оперне майбутнє країни. 

Присутні в Малій опері (колишній клуб трамвайників на Лук'янівці, що його покійна Є.Мірошниченко, полишивши сценічну кар'єру, хотіла перетворити на новий оперний театр) були вражені. Театр за життя Євгенії Семенівни та після її смерті так і не склався, але назва прижилася. І два вечори — 3 й 4 листопада — у залі (не пристосованому для таких речей, без оркестрової ями, на невеликій сцені, серед скромних декорацій у рамках проекту "Оперний вікенд") тривав показ чотирьох камерних опер. 

Чотири випускники НМАУ ім. П.Чайковського, молоді оперні режисери, поставили по одній опері. Три з них супроводжував Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України, яким керував асистент-стажист класу симфонічного диригування Володимира Кожухаря НМАУ Костянтин Старовицький (фактично, цей проект став його випускним іспитом в асистентурі).

Почали з комічної опери італійського композитора Гаетано Доніцетті "Ріта", яка вперше побачила світ 1860 р. на сцені Опера-Комік у Парижі, а написана майже за двадцять років до того. Композитор, що написав понад 70 опер різних жанрів, перемежовує тут розмовні діалоги й музичні номери. Написана на французьке лібрето Г.Ваеза, в оригіналі опера не виконувалася. Її співали італійською. Лібрето українською переклав Анатолій Навроцький, музичне перекладення для квінтету духових зробив Старовицький. 

Оперу перенесено на Лук'янівку з підмостків Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва — КМАТОБа. Співали солісти театру: Дар'я Литовченко — Ріта, Олександр Вознюк — Беппо і Павло Денисенко — Гаспар. 

Дія відбувається в готелі Ріти, тиранічної і сварливої дружини Беппо. Життя пари порушує прибуття пірата Гаспара, першого чоловіка Ріти, якого вважали покійним. Він був упевнений, що Ріта згоріла під час пожежі, і тепер знову намірився одружитися... 

Режисер Лада Шиленко, художник-постановник Катерина Маркуш і дизайнер Марина Рибалко переміщують дію в наш час, оснащуючи сцену сучасними неоновими вивісками та іншою атрибутикою. Дія розвивається стрімко, спочатку інтонації й манера гри видаються трохи перебільшеними, але артисти швидко входять у форму, а глядачі звикають до стилю виконавців. Досить жваво й чисто акомпанує квінтет духових, яким спритно, часом включаючись у діалоги й підігруючи персонажам, керує К.Старовицький. Весело, енергійно й органічно. 

Найбільш емоційним, різновекторним та голосистим у цьому чудовому терцеті виглядає й звучить блискучий Беппо Олександра Вознюка. 

Ірина Губаренко (1959—2004) — донька видатного українського композитора-оперника Віталія Губаренка і відомого музикознавця Марини Черкашиної-Губаренко. Опера Ірини "Ведмідь" навіює спогади про чарівний фільм за А.Чеховим із Ольгою Андровською та Михайлом Жаровим. Український композитор зуміла надати нового імпульсу старому сюжету, розповісти сучасною музичною мовою комедію ХІХ ст.

Усі виконавці відмінно "жили" всередині чеховських героїв. Солістка театру оперети сопрано Соломія Приймак — "невтішна вдова" — виразно лякала пістолетом сусіда-кредитора (Дмитро Воронов), який намагався вибити борг її покійного чоловіка. "Ведмідь", своєю чергою, смішно й награно-грізно ревів. Партію оповідача чудово виконав на роялі акомпаніатор-піаніст Євген Фомін. 

Але найбільше сподобався соліст Національної філармонії тенор Сергій Бортник. Музикант добре відомий як виконавець серйозного, складного матеріалу. Я чула його в Бахових Страстях за Матвієм, Іоанном, Марком та Лукою. Він співає Ленського, Альфреда, Водемона… І раптом — абсолютно інше амплуа: яскрава комічна роль, не тільки виразно й ідеально інтонаційно проспівана, а й неймовірно яскраво зіграна. Браво! 

Поставив виставу режисер Одеської національної опери Антон Литвинов. Художник Сандра Крмаджян, дизайнер Поліна Веллер. Цього вечора в Малій опері відбувся 11-й показ твору І.Губаренко, який раніше виконували переважно на фестивалях. 

малая опера_2
Анастасія Мантач
"Медіум"

Наступного вечора було не менш цікаво. Показали містичну трагедію "Медіум", оперу на музику й лібрето Джанкарло Менотті, написану на замовлення Колумбійського університету. В університеті ж її уперше прослухали 8 травня 1946 р. Потім оперу поставили 18—20 лютого 1947 р. у театрі "Хекшер" у Нью-Йорку. Прем'єра проходила разом з іншою оперою Менотті — хрестоматійним "Телефоном". Бродвейська постановка стартувала в театрі "Етель Беррімор"
1 травня з тим самим складом артистів.

На обидві партитури чекав великий успіх. Згодом "Медіум" зняли італійською як фільм-оперу. А 1948-го він отримав театральну премію "Тоні" за найкращий дизайн сцени. "Медіум" ставили в Київському камерному театрі "Дивний замок". Вистава — переможець краківського фестивалю "Схід—Захід" у номінаціях "Найкращий акторський колектив" і "Найкращий сценічний дебют у Польщі".

За сюжетом, мати двох дітей і псевдомедіум мадам Флора (співала мецо-сопрано, солістка КМАТОБа Анастасія Поліщук) обманює довірливих клієнтів із допомогою дітей — доньки та німого прийомного сина. Але одного разу "вечір перестає бути томливим", і на черговому сеансі вона сама відчуває присутність потойбічних сил. Партії інших персонажів теж співають солісти КМАТОБа Дар'я Миколенко (донька Моніка), відвідувачі сеансів Мадам Нолан (Олеся Матей) і подружжя Гобіньо (Інна Калугіна та Роман Лещев). Німу роль Тобі дуже виразно провів артист хору Національної опери Сергій Дерун. Мімічну роль Духа зіграла Олександра Шевельова. Повне, глибоке сопрано Д.Миколенко особливо яскраво звучало на високих кульмінаціях. Усі грали органічно, щиро. Подих перехоплювали сцени божевілля головної героїні. Після вистави, дізнавшись, що Насті Поліщук усього 24 роки, я пережила "культурний шок", так реалістично, по-акторському достовірно, інтонаційно виважено і проникливо провела молода співачка свою партію. Шаляпін у спідниці!

Поставив оперу магістрант — режисер НМАУ Олександр Співаковський (він же переклав українською мовою). Художник Сандра Крмаджян, дизайнери Лана Тесленко і Олена Майстра. 

Завершив фестиваль одноактний зінгшпіль Моцарта "Бастьєн і Бастьєнна". Німецьке лібрето Ф.Вайскерна й І.Шахтнера переклав українською режисер-постановник Дмитро Тодорюк — композитор, бард, актор і лауреат "Київської пекторалі".

Юний Вольфганг Амадей написав свою партитуру у 12 років (!). Моцартів зінгшпіль — розмовно-музична п'єса — оповідає про кохання, необґрунтовані ревнощі, сварки і примирення двох молоденьких пастушат (сопрано Дар'я Миколенко, яка відмінно провела стилістично іншу роль, і тенор Дмитро Фощанка — солісти КМАТОБа). Досягти гармонії їм допомагає сільський чаклун-шарлатан Колас (бас Олександр Харламов). У КМАТОБі опера йде вже два роки в постановці Д.Тодорюка з участю цих самих вокалістів. Новими на "Оперному вікенді" стали декорації та костюми Світлани Карпової, а також оркестр і диригент. Виконання цілком достойне, але Моцарт — іспит, що під силу найкращим. Зріло прозвучали кілька гарних ансамблів. Фощанка спочатку звучав хриплувато, але згодом розспівався. А високий Харламов був "у голосі" і грав упевнено. 

Вистава заявлена як "сітком-опера" й вирішена у вигляді зйомок музичного фільму. Дію перенесено в наш час, до чого загартованому європейськими осучасненими постановками оку не звикати. Втім, гучні російськомовні репліки псевдорежисерів, що перекривали зал з-за спин глядачів, різали вухо грубим дисонансом, перериваючи й руйнуючи Моцартову вишуканість і вищу гармонію... 

малая опера_3
Анастасія Мантач
"Медіум"

А напередодні "Оперного вікенду" мені вдалося вирушити в "Мистецькі експедиції", з цим проектом я вже тричі їздила (в Ужгород, Вінницю, Острог) в товаристві його ідеолога Людмили Гарарук. 

Цього разу — денний концерт-майстерня "Оперна інтервенція" в Архітектурному корпусі КНУБА. 

Співали студент першого року бакалаврату Муніципальної академії музики ім. Р.Глієра бас/баритон Антон Перегуда (клас корифея вітчизняної опери Анатолія Кочерги) і викладач академії сопрано Ірина Українець у супроводі концертмейстера Ірини Пономаренко. 

Молодий вокаліст звучав для свого віку дуже зріло, чудово проникаючи в образний зміст музики, вживаючись у поетичний текст, перетворюючи його на музично-інтонаційну стрункість. Міцно проспівав арії Моцарта, Чайковського, романси Степового, Рахманінова. 

Що стосується сопрано, то вона в стартовій арії з "Дона Карлоса" Верді була не зовсім "у голосі", але до монологу мадам Баттерфляй Джакомо Пуччіні розспівалася. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво