Від компромісу до компромату, або Як загартовується нова влада в Криму

«У Вінниці я був король, — згадував своє губернаторство Анатолій Матвієнко на першій прес-конференції як кримський прем’єр. — Мене ніхто не контролював, а тут треба через парламент усе проводити, кожного міністра затверджувати».

Через трохи більш як два тижні цю незручність було частково усунуто. Парламент на спеціально скликаній у четвер сесії затвердив нову структуру уряду, зі складу якого виведено голів рескомітетів, а їхню кількість скорочено від 12 до двох. Керівників створених замість них просто комітетів Ради міністрів її голова тепер призначатиме самостійно. Отож, окрім прем’єра, уряд складається із п’ятьох його заступників, 12 міністрів, плюс — як і раніше — глава ДПА України у Криму.

Зі скороченням повноважень парламент просто так не змирився. Керівництву ВР удалося відстояти статус республіканських для комітетів із землевпорядження та охорони навколишнього середовища — крім іншого, вони мають подвійне підпорядкування. А.Матвієнку також довелося вислухати обвинувачення опозиційних депутатів у диктаторських замашках, замаху на права автономії і порушенні Конституції. Та кількість тих, хто проголосував спочатку за нову структуру Ради міністрів, а потім і за її персональний склад, вразила єдністю: більш як сімдесят із дев’яноста депутатів, які брали в цьому участь.

Результативність голосування Анатолій Матвієнко розцінив як величезний кредит, наданий уряду: «Гадаю, це сподівання на те, що цей уряд здатний щось змінити». Та майже одноголосна підтримка може означати однаковою мірою й інше: в обмін на урізання свого контролю над урядом парламент одержав збереження посад за «своїми». Адже десять членів «нової» РМ входили до складу старої. Семеро зі знову призначених є депутатами ВР автономії. Таким чином, новачків в уряді — половина і вважати їх командою А.Матвієнка можна умовно і з великою натяжкою. Оскільки віце-прем’єр Ш.Асанов і міністр у справах молоді, сім’ї та гендерної політики З.Рамазанова — це квота меджлісу, і до того ж в уряді Куніцина вони обіймали посади заступників, відповідно, начальника УКС і міністра ПЕК. Міністра культури С.Акименка, як і міністра фінансів С.Ляшенка, відносять до «квоти» Б.Дейча.

Усупереч побоюванням депутатів, що кримський уряд перетвориться на київський, приїжджих серед членів РМ лише двоє — віце-прем’єри Вадим Гриб і Анатолій Скорченко. Прем’єр так і не пояснив, чому плани щодо посади В.Гриба, призначеного в.о. міністра фінансів наприкінці квітня, раптом змінилися. Тоді як чиновницькі пліткарі подейкують, що володар рідкісної для України медалі імені праотця бухобліку Луки Пачоллі, незважаючи на всі намагання фахівців Мінфіну, так і не зміг перейнятися тонкощами бюджетного процесу.

А.Скорченко, який протягом останнього місяця обіймав посаду начальника департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку агробізнеса Мінагрополітики України, мало кому в автономії відомий. Значна частина його діяльності в останні роки була пов’язана з далекими для Криму культурами: виробництвом і переробкою льону та коноплі. Анатолію Матвієнку А.Скорченко, вочевидь, знайомий із комсомольських часів: був заввідділу Київського обкому, а потім інструктором відділу сільської молоді, відповідальним організатором ЦК ЛКСМУ.

Першим віце-прем’єром призначено Валерія Ясюка, котрий приїхав до Криму чотири роки тому. До призначення в уряд обіймав посаду заступника голови правління, Гендиректора ДАК «Чорноморнафтогаз». При всій складності почуттів багатьох політиків і чиновників до голови правління «Чорноморнафтогазу» — нардепа Ігоря Франчука, відгуки про роботу гендиректора переважно позитивні. До того ж прив’язка до сімейства Франчуків є досить відносною. Відомо, що в докримський період своєї діяльності В.Ясюк працював топ-менеджером у фірмі «Торговий Дім» і компанії «Брінкфорд», біля початків яких, як відомо, стояли близькі до теперішнього Президента політики Микола Мартиненко і Давид Жванія. Саме вони, як стверджують депутати, і дали Валерію Ясюку путівку в кримський уряд. Хоч би як там було, але на сьогодні саме це призначення оглядачі називають найбільш вдалим.

Втім, саме нові люди в РМ викликають у політиків і журналістів найменше запитань: попрацюють — оцінять. Тим більше що парламент призначив звіт уряду вже в жовтні. Так сталося, що найбільше задоволення від затвердження складу РМ одержали представники старої влади, які плавно перейшли в нову, а не ті, хто кував їй перемогу.

А.Матвієнко визнає, що успішне голосування стало результатом переговорів і взаємних поступок. «Якби це був новообраний парламент, очевидно, що тоді було б менше компромісів», — пояснив він журналістам. І з цим можна погодитися, а от із заявою, що при затвердженні нової Ради міністрів «ми не зрадили головні принципи формування нової влади», багато хто вже посперечався. Причому критика звучить виключно з боку кримських прибічників В.Ющенка.

Завдяки відвертості народного депутата Мустафи Джемілєва процес досягнення поступок стає прозорішим, а їхня ціна — конкретнішою. За словами Джемілєва, напередодні сесії лідери меджлісу висловили своє здивування стосовно того, що «в уряді залишаються люди, які в період передвиборної кампанії надто ретельно працювали на провладного кандидата у президенти. Це стосується міністра Ради міністрів АРК О.Удовіної, через руки якої проходили найодіозніші розпорядження. Ми також висловили незгоду з тим, що весь комплекс гуманітарних проблем, зокрема комітет у справах депортованих, переходить до віце-прем’єра В.Дзоз, яка зарекомендувала себе далеко не як друг кримських татар». Великі претензії є і щодо А.Корнійчука, котрий обіймав посаду першого віце-прем’єра, а тепер — міністра АПК, «через якого зривалися всі доручення екс-президента України щодо земельного питання».

У відповідь, стверджує М.Джемілєв, прем’єр пояснив, що вчинити інакше не може, оскільки за кожним із цих людей — голоси в парламенті, без яких уряд просто не затвердять. Переговори могли скінчитися гучним скандалом: не одержавши, до того ж, очікуваних кадрових пропозицій, Джемілєв заявив, що в такому випадку кримські татари взагалі відмовляться бути присутніми при владі на всіх рівнях. Матвієнко змушений був піти на поступки, але тільки в частині «квоти меджлісу» — посад віце-прем’єра і двох міністерських. Розбіжності на цьому не вичерпані: якщо інтереси репатріантів і надалі ігноруватимуться, меджліс обіцяє відкликати всіх управлінців — кримських татар, що означає, звісно ж, жорстку опозицію. Про серйозність намірів має свідчити вміст заповітної папки М.Джемілєва: заяви про відставку членів уряду й інших чиновників — кримських татар, а також віце-спікера Ільмі Умерова. Заяви без дати, звісно.

В опозицію готові перейти і кримські рухівці. «Ці ганебні постаті скомпрометували і себе, і Крим, коли брали участь у передвиборній кампанії Януковича, і не можуть бути в новій владі», — заявляв їхній лідер Л.Пілунський, обіцяючи пікетувати будинок уряду, якщо Матвієнко не змінить своїх планів. Лідер руху «Прозора влада» А.Сенченко, окрім участі міністрів у фальсифікації виборів, називає і земельні порушення. В.Дзоз він нагадує часи її головування в Масандрівській селищній раді, коли Нікітський ботанічний сад і пляжі Масандри починали незаконно забудовувати, а О.Удовіній — підготовку відомої постанови РМ, згідно з якою із заповідника було виведено 350 гектарів південнобережної землі, що призначалася приватним фірмам. Як тепер стверджує керівництво МВС, що має відношення до відомого пана М.Курочкіна.

Матвієнко стверджує, що по всіх претендентах на посаді в його уряді було зроблено запити «на причетність до кримінальних справ» — усе чисто. Щоправда, багато кримінальних справ порушено за фактами, а не щодо конкретних посадових осіб, а тому прем’єр не виключає, що в майбутньому можуть виникнути питання. Але тоді він першим відреагує.

Тим часом скандальна для нової влади ситуація розгортається у Ялті. Мер міста, член СДПУ(о) Сергій Брайко, щодо якого порушено кілька кримінальних справ по службових зловживаннях, відсторонений від виконання обов’язків. Головною людиною у місті став секретар міськради Олександр Чабанов. Під час президентських виборів він був довіреною особою В.Ющенка в окрузі №7. У січні, напередодні інавгурації нового Президента, за пропозицією того ж Брайка депутат і бізнесмен Чабанов став секретарем міськради. Тепер в.о. міського голови, при збереженні підтримки з боку деяких товаришів із близького оточення Президента, може стати головним претендентом на виборах мера. І все б нічого, і біографія в Чабанова цікава. Надбанням широкої громадськості вона стала ще під час президентських виборів і зрозуміло чому: стверджували, що довірена особа Ющенка має судимість. Як нещодавно писав у своєму депутатському запиті в МВС і ГПУ нардеп Ю.Кармазін, шість років суворого режиму Чабанов одержав за розкрадання і шахрайство в особливо великих розмірах. Згідно з деякими даними — за махінації з лісом. Щоправда, тоді прізвище його було Писаренко (теперішнє він одержав після одруження з мешканкою Ялти С.Чабановою), і описані події відбувалися на Далекому Сході. І під час виборів, і зараз у пресі наводиться чимале нерухоме майно, нажите в останні роки на ПБК сім’єю Чабанових, включаючи досить солідні наділи землі. Ні тоді, ні тепер жодних коментарів або спростовань від ялтинського депутата не чути. «ДТ» удалося зв’язатися з Олександром Чабановим по телефону. Відсутність своєї реакції на інформацію, що компрометує і його, і нову владу, він пояснив просто: вважав це нижчим за свою гідність.

А.Чабанов визнав, що справді був засуджений у Владивостоці, де наприкінці вісімдесятих — на початку дев’яностих працював у комсомолі. І не за махінації з партіями лісу. В обвинуваченні, за його словами, фігурували... путівки. Проте ніяких шести років суворого режиму, стверджує він, не було: «відсидів лише рік і три або чотири місяці, а потім суд задовольнив апеляційну скаргу і мене звільнили». Притягнення до кримінальної відповідальності Чабанов вважає «політичним переслідуванням у період розвалу комсомолу». І прізвище, стверджує депутат, він змінив не тому, що він, нібито, від когось ховається, а на прохання дружини — щоб зберегти її родове прізвище.

Інформацію про два домоволодіння, кілька квартир, 60 гектарів землі на території Лівадійської селищної ради А.Чабанов спростовує. Підтверджує лише, що має 3,4 сотки землі на ялтинській набережній і 4 сотки в центральній частині міста, де зведено магазин будматеріалів. Підвищений інтерес до себе пояснює підступами політичних опонентів: «Коли я почав займатися політикою, став депутатом, до мене виник інтерес у багатьох, зокрема й у служб. Адже нікому не подобається людина, котра приходить і починає щось робити».

Ставити під сумнів усе сказане А.Чабановим, так само як і вірити йому на слово, — недоцільно без підтвердження документального. Сподіваємося, нова влада та її висуванці це розуміють, оскільки у збереженні довіри виборців зацікавлені саме вони.