Уроки одного звільнення

Цього тижня міністр транс­порту і зв’язку Микола Рудьковський побував в Одесі, де виправляв свої помилки й заодно доводив, що мав рацію. Його поїздка з нагоди святкування 75-річчя створення Одеської області насправді звелася до врегулювання ситуації, що склалася навколо Одеського порту. Точніше, до гасіння пристрастей, які він сам і розбурхав. І так недоречно — саме напередодні давно запланованого візиту на Одещину прем’єр-міністра Віктора Януковича.

Нагадаємо, 20 лютого М.Рудьковський підписав наказ про звільнення начальника Одеського порту Миколи Павлюка, що викликало мітинги протесту. Трудовий колектив в ультимативній формі зажадав скасувати рішення як незаконне. І заявив, що готовий стояти до переможного кінця.

Підставою для звільнення послужили результати перевірки міністерського КРУ. Акт — на 300 аркушах. Головні претензії — зниження й недоотримання доходів. Порт надіслав відповідь на 100 сторінках, де зазначив, що дані неточні, а висновки — упереджені. Проте зауважень портовиків до уваги не взяли. Цей факт і збурив колектив.

За підсумками роботи за 2006 рік, доходи Одеського порту зросли на 118%. А прибуток — на 105,1%, що становило 128 млн. грн. Для порівняння, порт Південний отримав близько 100 млн. грн. прибутку, а Іллічівськ — трохи більше 1 млн. грн.

Природно, на тлі цих показників дії Мінтрансзв’язку в Одесі було розцінено як атаку на підприємство. А звинувачення в недоотриманні прибутку — як привід прибрати неугодного керівника. Тому міністра в порту очікували з нетерпінням ще минулої п’ятниці. Щоб подивитися йому в очі. Він прибув у вівторок, і впродовж усього дня намагався залагодити конфлікт.

Спочатку була зустріч М.Рудьковського з трудовим колективом. Вона проходила на підвищених тонах, нервово й за принципом «хто кого». Потім міністр по черзі радився з керівним складом, по тому — з керівниками приватних стівідорних компаній. Останніми були тривалі переговори з профспілковим комітетом. Відбулася і зустріч із Павлюком. Загалом, під кінець дня керівникові галузі нічого не залишалося, як задовольнити вимоги колективу.

Треба сказати, рішення повернути в кабінет законного керівника порту далося міністрові нелегко. По приїзді в Одесу він був налаштований дуже рішуче. На зустріч із трудовим колективом прийшов не лише в супроводі свого заступника В. Касапчука, якого, до речі, називають ідеологом створення державного концерну «Укрморпорт». (Це — ще одна міна уповільненої дії, здатна підірвати спокій у галузі. Тому що всі вільні кошти портів тепер зіллються в одні руки.) Міністра супроводжували ще два керівники, які розглядалися як можлива заміна Павлюку.

Один із них — Володимир Биков, виходець із Маріупольського порту. Одесити його знають як начальника Іллічівського. Він керував цим підприємством майже два роки, з березня 2004-го по січень 2006-го. Про Бикова говорять як про фахівця. Проте саме в період його керівництва стався великий скандал, пов’язаний із передачею на кабальних умовах контейнерного терміналу приватній структурі.

Зрозуміло, що начальник одного з найбільших портів країни став інструментом у руках тих, хто його поставив очолювати підприємство. Проте факт залишається фактом. Отож саме Бикова міністр прислав виконувати обов’язки начальника Одеського порту.

Ще одним супроводжуючим був начальник Херсонського порту Андрій Єгоров. У разі неприйняття колективом Бикова міністр міг би запропонувати його кандидатуру. Єгоров уже очолював Одеський порт, після того, як Павлюк пішов у парламент. Про себе він залишив у колективі хорошу думку. А за підсумками минулого року очолюваний ним Херсонський порт не тільки втримався перед рейдерськими атаками, а й закінчив рік із прибутком — 1,1 млн. грн. Хоча у 2005-му, при попередньому начальнику, збитки обчислювалися майже 6 млн. гривень.

Міністру не довелося відрекомендовувати колективу ні першого, ні другого кандидата. Колектив вимагав повернути на місце колишнього начальника, і крапка. Але Рудьковський і після бурхливої зустрічі з портовиками все ще був сповнений рішучості.

Треба було бачити, як після його приходу в управління порту почали вриватися у замкнений кабінет Павлюка, який офіційно перебував на лікарняному. Як під тиском натовпу, при журналістах із камерами, спробу було зірвано. Як портовики стояли на варті дверей кабінету, доки Рудьковський перебував у приміщенні...

Телевізійні кадри про робочу поїздку міністра, показані місцевими телеканалами, одесити цілком могли сприйняти за сюжети рейдерських атак. Мабуть, керівник галузі про це не подумав. Або захопився досягненням поставленої мети будь-якими методами. Хоча перед цим, на зустрічі з колективом, міністр намагався пояснити людям, що жодних рейдерських схем, у чому його намагаються звинуватити, він не будує. А навпаки, намагається відстояти державне майно, соціальну сферу підприємства.

«Я особисто відстояв медицину у складі транспортної галузі, — казав М.Рудьковський. — Врятував від передачі її Мінздоров’я, тому що результат такого кроку заздалегідь відомий — хоч конем грай. Саме завдяки моїй позиції вдалося призупинити банкрутство підприємства «Чоразморшлях» і розвал Українського Дунайського пароплавства».

За словами міністра, УДП підвели до останньої межі, як і ЧМП. Проте разом із СБУ йому вдалося відсікти офшорні схеми. І тепер пароплавству подають фінансову допомогу, щоб утримати останню державну судноплавну компанію на плаву.

Нагадаємо, що колектив УДП міркує інакше. Заходи, до яких вдалося міністерство, зокрема зміна керівного складу пароплавства, там розцінюються як шлях до краху, а не до процвітання. Про це «ДТ» писало в попередньому номері в публікації «Дунай — не калюжа для паперових корабликів, або До чого можуть призвести кадрові чистки Мінтрансу».

«Щодо портів моя позиція теж чітка, — продовжував М.Рудьковський. — Порти перебувають у державній власності, працюють на державу й максимально показують прибуток».

Загалом, на сьогодні наказ про звільнення Павлюка скасований. Законний начальник порту повертається до виконання своїх обов’язків. Чи надовго?

Як повідомив міністр транспорту на прес-конференції, за підсумками переговорів компромісне рішення знайти вдалося. Суть його ось у чому. До понеділка обов’язки начальника виконуватиме раніше призначений міністром в.о. Володимир Биков. Сам Павлюк до понеділка буде на лікарняному. Коли він вийде на роботу, буде внесено зміни в структуру управління портом, і Биков займе місце першого заступника. Далі створюється незалежна комісія для перевірки фактів, виявлених КРУ. Інакше кажучи, колектив повернув на місце Павлюка, а міністр «вживив» у колектив Бикова.

Що стосується кадрового питання, то, як зазначають фахівці, раніше такого в галузі не спостерігалося. Як правило, заступників призначав начальник порту за погодженням із міністром. Адже важко уявити одного начальника під боком в іншого.

Обізнані люди цей компроміс називають тимчасовим перемир’ям. Оскільки вирішити наскоком кадрове питання в міністра не вийшло, він відступив. Сьогодні. А завтра?..

На початку 2007-го редакція журналу «Порти України» провела традиційне опитування групи експертів із числа керівників та спеціалістів підприємств і організацій водного транспорту України. Отож, серед невдач минулого року на першому місці опинилася безперервна кадрова чехарда. А саме — хаотична кадрова політика міністерства, часта зміна керівників, призначення на посаду некомпетентних людей і неправильні добір та розстановка кадрів у самому міністерстві. І в результаті — бездумне прийняття серйозних рішень. Є привід для роботи над помилками...

* * *

Прем’єр­міністр України Віктор Янукович вважає вичерпаним конфлікт навколо керівництва дер­жавного підприємства «Одеський морський торговий порт».

«Якщо керівник порту поруч і міністр теж, я вважаю, що конфлікт вичерпано», — сказав прем’єр журналістам у п’ятницю під час відвідання порту у присутності його начальника Миколи Павлюка і міністра транспорту Миколи Рудьковського.

Водночас В.Янукович вказав на наявність дискусійних питань у роботі підприємства, підкресливши, що в процесі розвитку порту необхідно також враховувати позицію влади Одеси.