У МОДІ — КАЛОШІ

Інформація про можливе призначення Ігоря Бакая главою Держуправління справами України з’явилася в «ДТ» з місяць тому. Але зізнаємося, не хотілося вірити в настільки сюрреалістичне і цинічне рішення Президента. Проте суспільство, отримавши удар по лівій щоці, завданий призначенням Юрія Кравченка на пост глави Державної податкової адміністрації (попри справу Георгія Гонгадзе), було просто зобов’язане підставити цьому Президенту праву щоку для того, аби по ній хльоснули указом про призначення Ігоря Бакая на місце покійного Юрія Дагаєва.

У принципі, Леонід Кучма поквапився. Почекав би він ще трохи, і в Україну міг би повернутися Павло Лазаренко, цілком здатний конкурувати з Ігорем Бакаєм. Тендер — то тендер: капітали обох персонажів, так само як і методи їхнього створення, дуже схожі. Обидва чудові менеджери тіньового бізнесу. Претензій із боку закону до обох — не порахувати. Однак Лазаренку просто не поталанило, а Ігорю Михайловичу поталанило: на період вигнання він дав притулок у своєму офісі на Подолі колишньому міністру внутрішніх справ, який згодом став керувати податковою адміністрацією, котра забула про ті претензії до Бакая, що були накопичені нею в період правління Азарова.

Щоправда, між Лазаренком і Бакаєм є й інші відмінності: Ігор Михайлович на відміну від Павла Івановича ніколи не цікавився політикою, сприймаючи владу і пости не як мету, а як засіб. Якщо Лазаренко був зазвичай похмурим і відлюдькуватим, то Бакай — веселуном і балакуном, що повною мірою оцінив свого часу Президент. Та й скупим Ігоря Михайловича, на відміну від колеги, не назвеш: капітал він нажив величезний, але легко і швидко майже весь розтратив. Можливо, тому Ігор Бакай неодноразово робив спроби потрапити на свою нинішню посаду. І зрештою потрапив, обійшовши в боротьбі за крісло головного завгоспа країни Анатолія Засуху — губернатора Київської області і чоловіка подруги Людмили Миколаївни.

Якщо попередник Бакая Юрій Дагаєв створив міцний альянс із міністром транспорту Георгієм Кірпою, то Ігор Бакай своїм призначенням зобов’язаний як приязному ставленню Президента, так і дружбі з Григорієм Суркісом. До речі, під час підготування рішення на Банковій було чимало планів, відповідно до яких раніше незалежне Держуправління справами мало стати підрозділом адміністрації Президента України, а його глава відповідно — заступником Віктора Медведчука. Проте Президент вирішив, що на якихось постах мусять залишитися і його люди. Оскільки дане управління не лише вирішує (або не вирішує) конфіденційні та життєво важливі питання чиновників і депутатів, а й оперує колосальними коштами, що важливо напередодні виборів.

Нагадаємо, що управління, очолюване Ігорем Бакаєм, забезпечує надання лікувально-профілактичної допомоги, санаторно-курортне обслуговування Президента України, народних депутатів, членів Кабінету міністрів, інших керівників державних органів, працівників адміністрації Президента, забезпечення державних органів матеріально-технічними і господарчо-побутовими умовами, сучасними засобами зв’язку, комп’ютерною та оргтехнікою, забезпечення їх у встановленому порядку послугами транспорту.

У його віданні також будівництво, реконструкція, ремонт і утримання адміністративних і господарських об’єктів, призначених для розміщення й обслуговування Верховної Ради, Кабінету міністрів, Ради національної безпеки й оборони, а також органів і апаратів, створених для здійснення їхніх повноважень, забезпечення функціонування державних резиденцій і державних дач, їхнє будівництво, реконструкція, ремонт і утримання.

Тепер Ігор Михайлович отримав можливість реабілітуватися за деякі недоробки під час виборів 1999 року і поправити свої справи: відповідно до українського класика «Змазати жиром волосся або чоботи». І є деякі підозри, що певна частина вітчизняного політикуму буде взута в калоші, як і чотири мільйони туркменів у розквіт трейдерської діяльності компанії «Республіка».