«РЕПОРТЕРИ БЕЗ КОРДОНІВ» ПЛАНУЮТЬ РОБОЧУ МІСІЮ З ПРОБЛЕМ СВОБОДИ СЛОВА В УКРАЇНІ

Міжнародна організація захисту свободи слова «Репортери без кордонів» планує провести моніторинг щодо дотримання норм свободи слова в Україні відразу після Різдвяних свят. Результати місії буде передано в Раду Європи напередодні обговорення ситуації в Україні на Парламентській асамблеї РЄ.

Дуже часто в Робера Менара, генерального секретаря «Репортерів без кордонів», запитують: «Чому ви цікавитеся подіями саме в нашій країні? Чому привертаєте увагу світової спільноти саме до наших проблем?»

Так буває в Тунісі й у Замбії, у Того й в Ефіопії, у Туреччині й у Сербії... Скрізь, де пресу важко назвати вільною. У зв’язку з трьома зверненнями на ім’я українського Президента Леоніда Кучми з приводу зникнення журналіста Георгія Гонгадзе в паризький офіс «Репортерів» теж телефонували: «Чому ви закликаєте західну пресу звернути увагу на ситуацію в Україні?» Хоча звернень і відкритих листів за цей рік було безліч: із приводу нападу на журналістів, їх побиття, стосовно ситуації в газеті «Сільські вісті»...

Проте жодна конфліктна ситуація між пресою та владою в Україні не вилилася в такий безпрецедентний політичний скандал, як зникнення Гонгадзе. Ця історія прокотилася по всій світовій пресі. І справа не в патріотизмі одних і в його відсутності в інших, а в занадто серйозних інтересах, порушених цим розслідуванням.

Утім, ми говоримо про найбільший український скандал - на жаль, журналісти зникають не лише в нас. Свободою слова нехтують у більшості держав світу на різних рівнях і різною мірою. І щоразу, коли ситуація стає кризовою, «Репортери без кордонів» намагаються виїхати на місце з робочою місією. Аби зустрітися з максимальною кількістю людей, причетних до конфлікту. Безпристрасно проаналізувати зібраний матеріал і вивести результати розслідування на максимально високий міжнародний рівень.

Попередня місія проходила в Країні Басків (Іспанія), де вбили журналіста. 2000 року також проводили місії в Туреччині, Австрії, Сербії, завершує роботу група експертів у Кот-д’Івуар...

Як правило, підозри в упередженості виникають у керівників країн, які не звикли до правил гри і до всюдисущості великої політики. Будь-яка гостра «внутрішньодержавна» інформація завжди й дуже швидко перетинає кордони багатьох країн світу - через дипломатичні канали, світові інформагентства, навіть приватними лініями. Великий скандал неможливо сховати всередині будь-якої з сучасних країн, навіть коли опозиційну пресу надійно придушено.

- «Репортери без кордонів» не можуть залишатися байдужними до утисків, яких зазнають наші колеги-журналісти в не зовсім демократичних країнах, - пояснює Робер Менар. -Належність до всесвітнього братства журналістів дає нам моральне право вимагати від властей різних держав поваги до преси, до свободи слова, до права на незгоду. Але - дуже важливий момент - ми ніколи не беремо участь у внутрішніх політичних конфліктах.

Це узагальнення на українську ситуацію проектується так: «Репортери без кордонів» по- справжньому стурбовані зникненням опозиційного журналіста. Але в будь-якому випадку не збираються радити українським громадянам, кого їм підтримувати, а кому виказувати недовіру.

Щойно після зустрічі Леоніда Кучми з лідерами акції «Україна без Кучми» Володимир Чемерис і Юрій Луценко заявили, що Президент згоден на проведення незалежної експертизи, «Репортери без кордонів» уже через дві години надіслали до Києва листа із пропозицією організувати таку експертизу.

Робер Менар так і не одержав відповіді, а Леонід Данилович уже наступного дня заявив, що в міжнародній експертизі немає ніякої потреби, поки не завершено експертизу українську. А не довіряти досить компетентним українським експертам у принципі немає підстав...

Того ж дня Інститут масової інформації - українське бюро «Репортерів без кордонів» одержало попередження про «позапланову (тематичну) перевірку» використання коштів Євросоюзу. «У зв’язку з виконанням розпорядження Президента України від 30 листопада» - значилося в повідомленні.

Можливо, це лише збіг. Або, що ймовірніше, - не так намір придивитися до одного ІМІ, як спроба державної машини взяти під контроль те, що в жодній цивілізованій державі світу держава не контролює: недержавні громадські організації (які, даруйте за тавтологію, тому недержавними й названо). Бо, як повідомила державна податкова інспекція, перевіряти обіцяно «всі підприємства й орга- нізації, що одержали міжнародну технічну допомогу». А фінансовані Європейським союзом і різними західними фондами структури залишилися, можливо, останніми острівцями тепер уже дефіцитної свободи.

Утім, хто не купував на грантові гроші машини та квартири, тим боятися нічого. Перевірка то й перевірка: головне, аби вистачило часу на результативну роботу.

Місія «Репортерів без кордонів» розраховує провести максимально нейтральний, об’єктивний моніторинг ситуації в українській пресі. Тому дуже важливо буде вислухати всіх, кому є що сказати з цього приводу, - не тільки журналістів, а й співробітників Генпрокуратури, адміністрації Президента, міліції...

Пропозиція про незалежну експертизу залишається в силі. Але, ясна річ, тільки Україна може прийняти чи відхилити цю пропозицію. Для Президента України, якщо він визнає потрібним, така експертиза могла б стати бездоганним додатковим доказом того, що плівки майора Мельниченка, як він запевняє, сфальсифіковано.