Про що Вашингтон проінформував Київ

Плани Білого дому розмістити в Чехії і Польщі елементи американської системи протиракетної оборони (ПРО) поки що не знайшли розуміння не лише в Росії, а й у багатьох союзників Вашингтона по НАТО. Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер говорить про те, що союзники по альянсу переконані в реальності ракетної загрози Європі. І водночас зазначають: американські плани розмістити систему ПРО в Європі загрожують розколом НАТО, оскільки ця система залишить беззахисними перед ракетним ударом з Ірану південні країни — члени НАТО, такі як Туреччина, Греція і навіть Італія. Схеффер вважає неприпустимою ситуацію, коли одні країни альянсу матимуть привілейований захист, а на інші ракетний щит не поширюватиметься.

Президент Франції Жак Ширак у свою чергу заявив, що американська ініціатива загрожує повернути Європу до напруженості часів холодної війни. А в Москві, де з підозрілістю ставляться до будь-яких дій Вашингтона, говорять про новий виток гонки озброєнь і зміну балансу системи взаємного ракетного стримування. Тепер росіяни погрожують виходом із договору щодо ракет середньої і малої дальності (ДРСМД).

Щоб заспокоїти стривожених — Москву, Париж, Берлін та інші столиці, — Вашингтон, нехай і з запізненням, але почав активну інформаційну кампанію. І, як у випадку з антисаддамівською коаліцією, намагається створити з європейських країн чисельну групу підтримки свого плану з розміщення радара і ракет-перехоплювачів у Чехії і Польщі. Сьогодні директор Агентства США з протиракетної оборони генерал-лейтенант Генрі Оберінг практично не залишає Європи, проводячи переговори в столицях європейських союзників і партнерів Сполучених Штатів. Минулого тижня генерал відвідав Україну, щоб у рамках українсько-американських консультацій дати відповіді на питання, які цікавлять Київ. А їх вистачало, тим більше що зчинена Кремлем істерія навколо оборонних планів Білого дому відгукнулася і в Україні.

В останні два місяці українські політики і чиновники неодноразово виступали з різними заявами. І тут особливо запам’яталися слова першого віце-прем’єр-міністра Миколи Азарова: можливе розміщення об’єктів американської системи ПРО у Східній Європі становить загрозу для України. (Цю позицію пізніше розкритикував президент: «Невже ця людина має компетенцію, невже ця людина має статус коментувати це?».) При цьому представники антикризової коаліції неодноразово заявляли: підтримка позиції Сполучених Штатів у питанні розміщення елементів системи ПРО загрожує напруженими відносинами з Росією.

Щоправда, українські політики, стурбовані можливим розміщенням у сусідній країні ракет-перехоплювачів, не наголошують на тому, що Росія також має і ракети, і зовнішніх недругів . І немає гарантій, що у разі чого, російські перехоплювачі не збиватимуть ракет над українською землею. До речі, інформацію про загрозу Росія може отримати зі своїх об’єктів ППО, розташованих на нашій території…

Тим часом генерал Оберінг стверджує, що ніякої загрози ні радар, ні ракети-перехоплювачі не становлять, оскільки це зброя оборонного, а не наступального характеру і не спрямована проти Росії. Наскільки американський військовий був переконливий, обстоюючи позицію Вашингтона, можна судити з його інтерв’ю «ДТ».

— Україна ще не сформувала своєї офіційної позиції щодо планів Вашингтона розмістити у Східній Європі елементи американської системи ПРО. Але якщо український президент, як можна судити з його слів, готовий підтримати ініціативу Білого дому, то ряд членів нашого уряду виступають категорично проти. Якими аргументами ви зможете переконати опонентів підтримати ці плани?

— Насамперед зазначу, що ми відчуваємо серйозне занепокоєння через зростаючу загрозу, викликану наявністю в Ірану балістичних ракет. Ми вже почали розміщувати елементи ПРО, щоб захистити Сполучені Штати і наших союзників від балістичних ракет Північної Кореї. Тепер настав час зайнятися іранською загрозою. Бо навіть якщо сьогодні Іран і не має засобів погрожувати Сполученим Штатам і нашим союзникам у Європі, то незабаром він отримає таку можливість: ми бачимо результати, яких іранці досягли у своїй ракетній програмі, і зважаємо на їхні надзвичайно ворожі заяви стосовно США і наших союзників у всьому світі.

Якщо подивитися на можливі траєкторії польоту ракет великої дальності з Ірану в Європу або Сполучені Штати, то стане очевидно, що оптимальним місцем розташування протиракет і радарів є Польща — для розміщення ракет-перехоплювачів і Чехія — для радара. Тому ми й звернулися до цих країн із проханням почати з нами переговори щодо можливого розміщення цих елементів ПРО на їхній території. Ще раз повторю: наші дії зумовлені занепокоєнням з приводу стану безпеки Сполучених Штатів, наших європейських союзників і наших військових баз. А загрозу цій безпеці становлять ракети Ірану.

Ми говоримо лише про десять ракет-перехоплювачів у Польщі і радар спостереження за середньою частиною траєкторії польоту балістичних ракет у Чехії. На нашу думку, це буде адекватною відповіддю на темпи нарощування Іраном своєї військової могутності.

Дуже важливо пам’ятати, що ракети, які планується розмістити в Польщі, мають оборонний характер, а не наступальний: на них немає боєголовок. Їхнє призначення — ударний вплив при прямому влучанні в ціль. Ці ракети не запускають до того моменту, поки не буде запуску атакуючих ракет. Ми вважаємо, що розміщення в Польщі і Чехії елементів ПРО ні в якому разі не є загрозою стратегічному балансу між США і Росією. Ці об’єкти мають виключно оборонну природу і покликані запобігти загрозі з боку Ірану.

— У разі реалізації американського плану розгортання об’єктів ПРО США у Східній Європі, які гарантії безпеки матиме Україна?

— Я не бачу, яким чином потенційне розміщення елементів ПРО в Польщі і Чехії може становити загрозу для безпеки України. Швидше навпаки: цінність володіння балістичними ракетами в очах іранців зменшиться, якщо Сполучені Штати і країни Європи зможуть продемонструвати солідарність і виробити спільну позицію. Результатом цього стане посилення безпеки всіх країн, оскільки, у певному сенсі, вироблення спільної позиції США і їхніх союзників можна розглядати як додатковий аргумент переконати Іран не продовжувати програму з розробки балістичних ракет.

— Деякі українські політики, аргументуючи своє негативне ставлення до планів Сполучених Штатів, стверджують: у разі, якщо ракети будуть збиті над Україною, уламки цих ракет неодмінно впадуть на її територію. Наскільки обґрунтовані ці побоювання?

— Ми не вважаємо, що уламки становлять проблему. Вже багато років США проводять випробування у південній частині Тихого океану. І ми можемо досить точно прогнозувати, якого виду уламки утворяться в результаті перехоплення ракет. А отже, ми знаємо, що уламки ракет мізерно малі і що після перехоплення вони продовжують рухатися в тому напрямку, куди летіла ракета. Крім того, перехоплення відбувається на дуже великій висоті, і величезна кінетична енергія знищує майже всі залишки ракети.

Ці два чинники свідчать: імовірність того, що уламки завдадуть якоїсь шкоди на землі, надзвичайно мала. За нашими підрахунками, імовірність травмування людей на землі (залежно від густоти населення регіону) коливається від одного шансу на тисячу до одного на два мільйони. Якщо ж перехоплювач не влучить у ціль, то його ударна частина не зможе знову ввійти в атмосферу: вона розпадеться і згорить.

Водночас, якщо землі досягне ядерна боєголовка (таке може статися, якщо немає можливостей протиракетної оборони для захисту від цього), то наслідки для населення будуть катастрофічні. І тут також треба враховувати й такий чинник. Навіть якщо при запуску ракет з Ірану ціллю буде не Україна, а Сполучені Штати, не всі вони долетять до США: напевно виникнуть якісь технічні проблеми, що може призвести до їх падіння. Тому навіть із цього погляду ми вважаємо, що й для України буде краще, якщо ми будемо готові ліквідувати ці ракети перехопленням.

— Нещодавно Україну згадували у списку країн, які співробітничають зі США у проекті ПРО. В самій же Україні говорили, що Київ і Вашингтон проводять тільки консультації. То бере участь наша країна в цьому проекті чи ні?

— Тут слід зробити невеличке пояснення. У нас різноманітне «меню» засобів, із допомогою яких країни можуть брати участь у розробці систем ПРО. Можна співпрацювати у сфері наукових досліджень та обміну технологіями. Спільна діяльність може бути і в промисловій сфері між Україною та Сполученими Штатами. Водночас можливе й таке співробітництво, коли країни будуть зацікавлені у розміщенні елементів ПРО на своїй території, як це відбулося у Сполучених Штатів з Японією, а в майбутньому, можливо, буде з Чехією та Польщею.

Ми не зверталися до України з проханням розмістити на своїй території елементи ПРО проти іранських ракет, оскільки вважаємо, що саме Польща і Чехія — найбільш оптимальне місце розташування ракет-перехоплювачів та радара. Але, як казав присутній тут генерал О’Райлі, ми розглядаємо можливість наукового співробітництва та обміну технологіями.

Я був у вашій країні майже рік тому і бачив деякі можливості української промисловості. Тому знаю, що Україна може бути партнером. Можна знайти способи обміну певними знаннями, певними технологіями і при цьому не заходити в район розміщення об’єктів протиракетної оборони. Я кажу про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами саме у промисловій сфері.

— Це співробітництво вже відбувається чи йдеться про майбутнє?

— Ми ще перебуваємо у процесі формулювання цих речей, тому я не можу про це говорити. Але ще раз хочу повторити: ми не просимо Україну розміщувати в себе елементи ПРО або брати участь у розгортанні елементів протиракетної оборони.

— Якщо українське керівництво займе негативну позицію щодо розгортання елементів американської системи ПРО в Чехії і Польщі, то чи зможуть українські підприємства співпрацювати з американськими у рамках цього проекту?

— Ми не прив’язуємо підтримку планів розміщення елементів ПРО в Європі до питань технологічного співробітництва, що є лише одним із пунктів нашого «меню». Ми шануємо Україну як суверенну державу, яка має повне право визначатися зі своєю політичною позицією. Але наша мета полягає в тому, щоб Україна мала максимально повний обсяг інформації, про які системи ми говоримо, щоб вона розуміла, чому ми такої ваги надаємо розгортанню цих об’єктів, у чому полягає призначення цих елементів ПРО і чому ми вважаємо, що їх розміщення у Східній Європі піде на користь безпеці країн НАТО, європейських держав, наших союзників, наших військових баз, а також таких країн, як Україна.

— Росія виступає категорично проти реалізації американських планів стосовно ПРО. У Москві, наприклад, заявляють, що об’єкти, які з’явилися біля російських кордонів, загрожують національній безпеці РФ. Російські військові й політики також докоряють Сполученим Штатам за те, що вони стали ініціаторами нового витка гонки озброєнь. На ваш погляд, чому Росія виступає проти реалізації цього плану? Адже оптимальна траєкторія російських ракет, які гіпотетично можуть полетіти у бік Північної Америки, проходить над Арктикою. Чи протиракети, які планується розмістити в Польщі, здатні їх перехопити?

— Я не можу висловлювати припущення, чому російська реакція була такою. Можливо, це пов’язано з якимись внутрішніми російськими процесами. Можу тільки сказати, що така реакція стала для нас повною несподіванкою, оскільки ми почали говорити з росіянами про можливе розміщення перехоплювачів на європейському театрі понад рік тому. І постійно акцентували увагу на тому, що розміщуватимемо не більше десяти ракет. Це, природно, не становить жодної загрози тим сотням ракетоносіїв із тисячами боєголовок, які є в Росії.

До того ж, якщо територія Польщі — оптимальне місце для розміщення перехоплювачів з урахуванням іранської загрози, то ця ж країна — непридатний варіант для розміщення елементів ПРО, призначення яких — перехоплення російських міжконтинентальних ракет. Адже відносно російських ракет наші перехоплювачі, які можуть бути розміщені в Польщі, потрапили б у становище безнадійного наздоганяючого. Це свідчить, що ці перехоплювачі призначені зовсім не для перехоплення російських ракет.

Хочу зазначити, що Сполучені Штати мають намір вести справу якомога прозоріше й постійно інформувати росіян. Ми надіслали їм запрошення відвідати об’єкти системи ПРО, розміщені у США. Це запрошення залишається в силі. Ми не проти, щоб для росіян був відкритий доступ і до тих об’єктів ПРО, які можуть бути розміщені в Польщі та Чехії. Але тут слід зазначити, що Польща і Чехія — суверенні держави, і вони також мають схвалити рішення про відвідини росіянами цих об’єктів. Для нас же це не проблема, оскільки ми б хотіли більше партнерства з Росією.

— Чи може Росія приєднатися до системи ПРО, що розгортається, і в якій ролі?

— Звісно. Ми вклали великі кошти в розробку цих елементів. Ми намагаємося запропонувати захист нашим союзникам у всьому регіоні. Цей захист ефективний проти ракет великої дальності. Для країн, які лежать ближче до Ірану, є інші технічні можливості. Наприклад, такі як ЗРК «Патріот» або комплекси ПРО морського базування «Егіда». НАТО розглядає можливі способи захисту від таких загроз. І якщо йтиметься про розширення цих можливостей, Росія могла б брати в цьому участь. Ключовий момент, на якому слід наголосити: є дуже багато способів приєднатися до цього проекту.

— Чи можливе включення елементів американської системи ПРО у Східній Європі в загальну структуру НАТО, як це пропонував нещодавно міністр оборони Німеччини Франц Йозеф Юнг?

— Ми сподіваємося на певний ефект від взаємодоповнення двох сфер — наших зусиль із розробки захисту від ракет великої дальності й того, що робить НАТО у плані захисту від ракет меншої дальності. Гадаю, разом це буде дійова комбінація, що відповідатиме тій історичній традиції, яка склалася, — коли кожна країна окремо привносить свої оборонні можливості у скарбничку спільних оборонних можливостей НАТО. І якщо Сполучені Штати разом із Польщею та Чехією будують систему протиракетної оборони у Східній Європі, то це можна було б вважати внеском цих країн у спільний захист.

— В одному зі своїх виступів ви казали про можливість розміщення радара на Кавказі. Сполучені Штати вже визначили, яка саме це буде країна?

— Це не той елемент, який необхідно встановлювати терміново. Це був би невеличкий пересувний радар, який можна було б швидко розгорнути. Ми поки не зверталися з таким проханням до жодної країни, розташованої у Південно-Східній Європі чи на Кавказі.

— Очевидно, що Білий дім на нинішньому етапі інформаційно програв. Чому Вашингтон тільки нині розпочав проводити активну інформаційну кампанію у Європі, пояснюючи її жителям свої наміри?

— Перед тим як розпочати пояснювати громадськості необхідність наших дій, хотілося б знати, чи позитивно відреагують Польща і Чехія на нашу пропозицію. Після того, як ми побачили, що вони з розумінням до неї ставляться і готові взяти участь у цьому проекті, ми стали розповідати про нього. Зокрема я виступав з інформацією про це на Раді Росія—НАТО в Брюсселі, давав інтерв’ю пресі. Чесно кажучи, російська реакція була для нас несподіваною. І нині ми розпочинаємо особливі зусилля проти поширення дезінформації чи неточної інформації, намагаємося бути якомога більш прозорими.

* * *

Офіційний Київ ще не сформував своєї позиції щодо розміщення елементів американської системи ПРО в Чехії та Польщі: консультації, що минули, то є лише перший етап у цьому процесі. Після українсько-американських консультацій ми звернулися до міністра оборони України Анатолія ГРИЦЕНКА з запитанням, що нового особисто він виніс із цієї зустрічі.

— Крім інформації, яка раніше була поширена ЗМІ та урядовими каналами, що нового почули українські чиновники під час українсько-американських консультацій?

— Група американських військових і цивільних експертів на чолі з генералом Оберінгом приїхала до Києва з ініціативи української сторони. Нам було важливо дістати детальну інформацію про розгортання об’єктів ПРО на території Польщі і Чехії, щоб потім більш обгрунтовано та відповідально сформулювати наші власні оцінки й пропозиції президентові та уряду України. Розмова в Міністерстві оборони була професіональною і досить тривалою, понад дві години, ставили десятки запитань з усіх аспектів цього проекту. Крім Міноборони і Генштабу, у консультаціях взяли участь представники секретаріатів президента і Кабміну, апарату РНБОУ, МЗС, НКАУ, інших державних структур. Особисто для мене новими були відповіді американців на три, на мій погляд, дуже важливих запитання. Запитання перше: «У разі, якщо американські радари зафіксують пуск ракети, що може являти загрозу для України чи Росії, чи буде цю інформацію оперативно передано названим державам?» Відповідь позитивна. Запитання друге: «Чи готові американці надати українським і російським військовим можливість відвідати об’єкти ПРО, ознайомитися з їхніми характеристиками, а в разі потреби — здійснити верифікацію їхньої роботи?» Відповідь позитивна. І третє запитання, ставлячи яке, я, чесно кажучи, не надто сподівався дістати позитивну відповідь: «З метою збереження довіри, чи готові американці піти так далеко, щоб включити українських і російських офіцерів до складу бойової обслуги, які нестимуть чергування безпосередньо на радарних установках?». На це запитання генерал Оберінг також дав позитивну відповідь. Із цих відповідей навіть нефахівцеві у питаннях протиракетної оборони зрозуміло: американська сторона готова розпочинати цілком конкретні кроки для того, щоб зберегти атмосферу довіри й не дати приводів для підозрілості. (Свідками цих обіцянок американського генерала було понад двадцять чиновників від різноманітних структур української влади. — Ред.)

— Як ви вважаєте, чи була американська сторона переконлива, відстоюючи позицію Вашингтона про розміщення елементів своєї системи ПРО у Східній Європі?

— На мій погляд, і власне презентація, і відповіді на запитання були професіональними, чесними і досить переконливими. Вони підкріплювалися розрахунками, графіками, результатами випробувань. Немає сумніву — це буде зброя захисту, а не нападу. А коли справді реалізується те, що було обіцяно, то ясно й інше: американські об’єкти ПРО на території Польщі та Чехії можуть стати важливим елементом захисту повітряного простору всієї Європи.

— Чи обговорювалося на консультаціях питання участі України в цьому проекті, і, коли так, — то в якому форматі?

— Відразу хочу сказати, що не порушувалося і не порушується питання щодо можливого розміщення об’єктів американської ПРО на території України. Нас про це не просили й не просять, і Україна таких пропозицій не вносила. Це перше. Друге — Міністерство оборони України не проводить з американською стороною переговорів щодо участі у системі ПРО. Як міністр оборони я не одержував від президента відповідних вказівок чи директив. Вочевидь, ви маєте на увазі українсько-американські консультації з ПРО, які проводяться по лінії Національного космічного агентства України. Предметно та професіонально про неї міг би розповісти керівник НКАУ пан Алексєєв. Наскільки мені відомо, йдеться про пошук взаємовигідних форм співробітництва по лінії КБ і промислових підприємств космічної галузі. Безумовно, Україна зацікавлена в такому співробітництві, і якщо нам удасться знайти свою нішу в проекті ПРО, то це — розвиток високих технологій, створення нових робочих місць. Американська сторона підтвердила свою готовність уважно розглянути пропозиції України й сприяти співробітництву по лінії підприємств космічної галузі. На нинішньому етапі ще рано говорити про конкретні проекти та їхні параметри.