Помилка президента?

Відставки Геннадія Москаля з посади постпреда президента у густо заселених «регіоналами» кримських кабінетах не просто чекали, її посилено домагалися. І з допомогою парламентських звернень до президента (у розпал антинатовських акцій у Феодосії), і використовуючи повний набір кулуарного інструментарію. Тому відставка Москаля сьогодні виглядає як здача президентом свого вірного і сильного прихильника, а спікер Гриценко не приховує радості від своєї, як він вважає, перемоги. Щоправда, не привселюдно. Однак указ про призначення генерал-лейтенанта міліції Г.Москаля заступником голови СБУ, що вийшов того ж дня, не просто істотно змінює фокус «кримської» новини. Власне, це вже дві різні й важливі, з огляду на політичний момент, теми: черговий крок секретаріату президента у спробі взяти під контроль діяльність СБУ та збереження контролю глави держави над таким важливим, із погляду національної безпеки і внутрішньополітичних ігор, регіоном як Крим.

В інтерв’ю «ДТ» Геннадій Москаль повністю спростовує чутки про свою відставку як «здачу» його на вимогу кримських «регіоналів»: «Причина відставки з посади постпреда — призначення заступником голови СБУ. І тільки». Коло обов’язків на новій посаді Г.Москаль поки що не називає — каже, що остаточне рішення буде прийнято в понеділок. Про власні уподобання ухильно відповів словами пісні Оксани Білозір: «Якщо не маєш того, що любиш, то люби те, що маєш». Водночас керівник прес-служби СБУ Марина Остапенко повідомила «ДТ», що серед обов’язків нового заступника — «виконання завдань, які поставив перед ним президент під час підписання указу. А саме — налагодження дійових та ефективних зв’язків з іншими правоохоронними органами — МВС, прикордонною службою, митницею і Генпрокуратурою», хоча не виключає, що можуть бути зміни.

Але питання навіть не в повноваженнях, а в самому факті приходу генерала міліції до СБУ, з огляду на відомі труднощі у стосунках цих відомств — по-перше і на ставлення спецслужбістів до особистості Москаля — по-друге. І якщо правдива версія, що призначення Геннадія Москаля — це відповідь Банкової на призначення Нестора Шуфрича главою МНС, то чи треба вважати відповіддю за Москаля призначення Володимира Радченка віце-прем’єром, який курируватиме силові відомства? І що залишиться від країни, якщо цей обмін «щиглями» триватиме?

Призначення ж В.Радченка звузило коло ймовірних компромісних кандидатів на посаду глави СБУ. У свою чергу, серед них з’явився Г.Москаль, прохідність якого через парламент сьогодні видається просто фантазією. Проте Геннадій Геннадійович, помітивши, що пропозицій від президента поки що не було, поділився такими міркуваннями: «Питання прохідності — це питання політичної ситуації на час внесення кандидатури на посаду голови СБУ. І того, кого сьогодні вважають прохідним, за тиждень можуть і на поріг ВР не підпустити. А той, хто вважається непрохідним, здобуде підтримку. Зараз немає процесів тривалих, радше — ситуативні і є предметом політичних домовленостей».

Тепер щодо Криму. Безперечно, Геннадій Москаль укотре довів, що не місце прикрашає людину, а навпаки. За півроку його роботи у Криму, де влада майже тотально належить «регіоналам», колись малоефективний, а тому майже декоративний інститут постпредства президента автономії перетворився на центр впливу на ситуацію. За відсутності сильної опозиції саме постпредство стало свого роду «тіньовим урядом», який аналізував законність усіх рішень парламенту й уряду АРК, особливо тих, що стосувалися «жирних» земельних і майнових питань, із подальшим реагуванням — аж до судових позовів. Причому максимально публічно — постпредство стало головним інформаційним джерелом для ЗМІ. При цьому, звісно, і центр отримував із Криму повну й достовірну інформацію, зібрану із застосуванням багатого досвіду оперативно-розшукової роботи генерала, якому кримські начальники часто відмовлялися надавати інформацію офіційним шляхом.

Окрема тема — створена на прохання Г.Москаля спеціальна слідча бригада МВС і ГПУ, яка підняла з небуття кримінальні справи щодо резонансних злочинів минулих років, у яких були засвічені багато кримських депутатів та політиків різного калібру. Найболючіший удар по «регіоналах» — затримання правої руки спікера Олександра Мельника, якого постпред оголосив одним із керівників ОЗУ «Сейлем». А.Гриценко може сприймати як особисту образу і нагадування Москаля про його перше спікерство — тоді кадри у Криму розставляв той-таки «Сейлем», — провал із призначенням кількох своїх висуванців на посади глав райдержадміністрацій: одного з них було звинувачено у підробці диплома про вищу освіту. Тому, підозрюю, відставка — це найгуманніше, чого бажали для Москаля впливові «регіонали» та їхні союзники, а також бізнес-партнери.

«Коли мене запитували: «Чому ви погано співпрацюєте з місцевою владою?», я завжди запитував у відповідь: скажіть, із ким я маю співпрацювати, — каже Г.Москаль. — Із прем’єром Плакидою — то він же несамостійний, за нього вирішує спікер Гриценко. Гриценко нічого не вирішує без Мельника. А Мельник робить усе, що йому скаже Пригодський, а хто радить тому — я вже й не знаю. Тому я працював цілком незалежно, бо немає в Криму при владі самостійних людей». На звільнене місце Г.Москаль рекомендував секретаріатові кілька кандидатур, прізвища яких не називає. Але критерії такі: «Ця людина має бути незалежною від кримського політикуму і бажано — взагалі не кримська. Друге — вона має бути такою, щоб не розпочати роботу з того, що взяти шмат землі, а потім її цим шантажуватимуть».

У пресі гуляє такий розлогий список претендентів, що складається враження, буцім за крісло постпреда в автономії вирішили позмагатися всі головні політичні гравці. Тільки не вірте інформації про Юрія Луценка, це, здається, на Банковій так жартують. Та хоч би кого призначили на вакантну посаду постійного представника — це вже неважливо, бо це буде не Москаль. Лави запасних у В. Ющенка у Криму немає, так — кілька табуреток, причому з особистої колекції. Одну з них міцно займає Валерій Пробий-Голова, наприкінці минулого року призначений заступником постпреда. У Валерія Борисовича репутація сильного господарника, доброго керівника й давнього банківського знайомого Віктора Ющенка. Дві останні виборчі кампанії Пробий-Голова керував штабами «нашоукраїнців» і кандидата у президенти Ющенка. Після помаранчевої революції його ладили в прем’єри, потім — у постпреди, але зрештою він очолив податкову адміністрацію у Криму. Валерій Борисович має репутацію людини безконфліктної й контактної. Риси позитивні, але не в ситуації, коли постпредство — єдина противага монополії у владі однієї політико-бізнесової сили, з якою треба не домовлятися, а контролювати.

Геннадій Москаль залишає наступникові хороший спадок (представництво переїхало у свій будинок, а штат розширено, зокрема, на ще одного зама), і добру звістку: чутки про те, що спеціальна слідча бригада ГПУ і МВС, яку вже охрестили «по боротьбі з депутатами», припиняє роботу, — неправда. «Бригада не згортає, а навпаки — нарощує свою роботу, оскільки Генпрокуратура виділила додаткових слідчих для розслідування кримінальних справ щодо злочинів, скоєних ОЗУ «Сейлем» і «Башмаки». Причому слідчих найпрофесійніших, а тих, хто, скажімо, не зовсім впорювався з розслідуванням, за моїми даними, звільнено з органів прокуратури. Крім того, Михайло Корнієнко свого часу теж очолював головком міліції у Криму, і йому не треба пояснювати, хто такі Мельник, Карасьов та інші».

Керівники Криму цього тижня зустрічалися із президентом. Йшлося, звісно ж, і про нового постпреда. За неофіційною інформацією із кримських коридорів влади, Віктор Ющенко згоден, що кандидатура має бути компромісною. І призначення очікується до приїзду президента у Крим у середині лютого. Тоді, мабуть, і можна буде сказати, наскільки помилився президент.