Любов без розрахунку в кредит

Здається, наш слух, що навчився за десять років сприймати словосполучення «президент Кучма» як ідіому, вже перестає різати незвичне «глава держави Ющенко». Наша свідомість поступово звикає до «зміни облич у партері», точніше, в урядовій ложі парламенту. І відчуття стрімких революційних змін у країні, що виникло від масового переміщення вчорашніх опозиціонерів із вулиць і майданів у владні кабінети, потроху притупляється. Ми все ще називаємо цю владу новою, але вже розуміємо, що «медовий місяць» залишається позаду. А це означає, що настає час, коли емоції і почуття більше не заважають нам тверезо оцінити ситуацію і трохи безсторонніше поглянути на нашого спільного обранця. Причому стосується це не лише тих із нас, хто бажав перемоги Ющенка і його команди, а й тих, хто, опираючись цьому, голосував за їхніх опонентів.

Напевно, тому, порівнюючи теперішню загальну ситуацію у країні з тією, що склалася на кінець минулого року, ми не пов’язуємо, як це можна було б очікувати, свою оцінку з тим, кого з кандидатів підтримували на президентських виборах. І 44,2% голосів на користь Віктора Януковича, котрий програв президентські перегони, не трансформувалися в таку ж саму кількість незадоволених тим, що відбувається в Україні. Точно так само майже 52% громадян, які підтримали на виборах теперішнього главу держави, не становлять нині ту частину населення, яка те, що діється у країні, бачить виключно в рожевому світлі. Значне поліпшення ситуації, як засвідчило опитування, проведене соціологічною службою Центру Разумкова, відзначають лише 7,9% українських громадян, а перебувають у песимістичному настрої ще менше: погіршення ситуації констатували 6,5% опитаних. Тоді як більшість із нас — 39,2% — не помітили, що стан справ у країні змінився в якийсь бік. І пов’язано це, вочевидь, не з відсутністю змін, а з тим, що дуже багатьом із них нам поки важко дати оцінку. Для цього треба, щоб минув певний час. Поки ж тих із нас, хто бачить нехай незначне, та хоч якесь поліпшення життя, усе-таки дещо більше за тих, хто спостерігає його погіршення — 23% проти 16. Однак є підстави сподіватися, що кількість оптимістів зростатиме. Оскільки добра половина (50,7%) опитаних разумковцями вважає: події в Україні розвиваються у правильному напрямі. Тоді як протилежної думки дотримується менш як чверть (23,8%) українських громадян. Вагалися з відповіддю на це запитання 25,5% респондентів.

Проте, якщо мова заходить про конкретні кроки нового глави держави, на приблизно таку ж саму кількість наших схвальних відгуків заслужило лише визначення в ролі пріоритету зовнішньої політики України вступ до Європейського Союзу (49,9% громадян підтримують цю ініціативу Президента, 25,4 — ні, інші або байдужі до цього питання, або поки що не визначилися з відповіддю на нього). А також — призначення на посаду прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Вітають це рішення 54,1% опитаних, не схвалюють — 30,3. Задоволення з приводу призначення Олександра Зінченка державним секретарем України відчувають 42% українських громадян, а призначення секретарем РНБОУ Петра Порошенка підтримують 36,9% респондентів. Щоправда, варто зазначити: стосовно цих двох кадрових рішень серед опитаних є досить великий відсоток тих, хто ще не визначився, та байдужих.

Що ж до розвитку подій не в цілому по країні, а в тій області, місті й селі, де проживає кожен із нас, то громадян, задоволених їх перебігом, виявляється значно менше. Схвалює напрям цих подій приблизно кожен третій (34,4%), ще третина населення вважає його неправильним і майже стільки ж зізнається у марності своїх спроб зрозуміти, куди ж усе прямує. В такому розкладі немає нічого надзвичайного, якщо взяти до уваги, скажімо так, нестандартний підхід нового керівництва країни до формування влади на місцях. Безліч питань щодо професіоналізму, компетентності, а де-не-де й причетності новоспечених призначенців регіонального рівня до непорядної діяльності старої влади зовсім не сприяє підвищенню довіри людей до місцевого начальства. Що мовою цифр звучить так: повністю підтримують діяльність обласних державних адміністрацій 14,6% опитаних, їхні окремі кроки — 35,1%. Ставлення громадян до районних держадміністрацій виражається приблизно в тих самих пропорціях: недовіру до регіональних органів влади відчувають від 27,7 до 30,7% респондентів.

І це при тому, що в підтримці Президента України, який, власне, і призначає голів місцевих адміністрацій, зізнавалися в цілому 73,6% опитаних (46,7% із яких висловили главі держави цілковиту підтримку, 26,9 — часткову). Приблизно стільки ж із нас — 71,9% — схвалюють діяльність українського уряду, за поданням якого призначення відбуваються. 36,4% респондентів заявили, що підтримують Кабінет міністрів у всьому, 35,3% — окремі його кроки. Говорячи про новий Кабмін, не можна уникнути спокуси порівняти його зі старим. І хоча для того, щоб уряд Юлії Тимошенко можна було оцінити об’єктивно, минуло зовсім небагато часу, соціологічна служба Центру Разумкова все-таки звернулася до своїх респондентів із проханням порівняти його з урядом Віктора Януковича. Не змогла впоратися з цим завданням лише чверть опитаних. 17,3% українських громадян, як з’ясувалося, вважають уряд Тимошенко гіршим за уряд Янкуковича. Майже 16 не бачать між ними суттєвої різниці. Проте більш як сорок відсотків українців упевнені: Кабмін Тимошенко кращий за попередній уряд. «Приз симпатій глядачів», що дістався теперішньому центральному органу виконавчої влади, уявляється ще вагомішим, коли взяти до уваги оцінку діяльності Віктора Януковича на посаді прем’єр-міністра України, одержану в результаті того ж опитування. Схвальні відгуки на свою адресу екс-прем’єр одержав від 46,4% опитаних, 18,9% із яких оцінили його досягнення на посаді глави уряду в цілому позитивно, а 27,5 — «радше позитивно». Тож перемогу Юлія Володимирівна, можна сказати, здобула в боротьбі із зовсім не слабким суперником.

Чи вдасться Кабінету міністрів під керівництвом Тимошенко якщо не збільшити, то принаймні не розгубити надалі своїх симпатиків, — питання не з легких. Проте надії на нього покладаються чималі. І для збільшення сьогоднішнього рейтингу довіри кабінету Тимошенко навіть не потрібно домагатися прихильності з боку тих, хто вважає його нездатним на прорив (8,6% опитаних очікують від діяльності тимошенківців значних негативних змін у економіці України, а чотири відсотки вважають, що негативні результати будуть незначними). Достатньо не розчарувати тих із нас, хто сповнений упевненості: уряд Юлії Тимошенко зуміє домогтися суттєвих позитивних змін у стані вітчизняної економіки (35,2% опитаних), а також сподівається бодай на незначне поліпшення (майже 20%). Ці категорії громадян разом зі скептиками, котрі не очікують якихось помітних змін у результаті урядових зусиль (16,9%), у цілому становлять досить велику кількість потенційних прихильників нового Кабміну — майже 72% українських громадян. Чи виправдає уряд настільки масштабний кредит довіри?

Тим більше що довіра ця не така вже безоглядна, як може здатися на перший погляд. І найяскравіше виявляється це в наших відповідях на запитання: на що, на нашу думку, передусім спрямовані дії Президента Ющенка? Можливо, 55,1% громадян, переконаних, що нова влада діє, керуючись виключно загальнонаціональними інтересами, кимось сприймається як досить позитивний результат. Проте важко заплющити очі на той факт, що добра третина наших співвітчизників (31,6% опитаних) вважає, ніби дії Президента насамперед спрямовані на захист власних інтересів та інтересів його політичного оточення. Таке стійке невір’я у безкорисливість влади, нехай навіть вона проголошує найдемократичніші гасла, прищепив народу попередник Віктора Ющенка. І зайве підтвердження цього — наші відповіді на запитання, яке майбутнє Леоніда Кучми нами вважається найбільш справедливим? 44,9% респондентів відповіли, що Леонід Данилович має піти з політичного і громадського життя країни. Ще 35,3% упевнені, що його необхідно притягти до суду. І лише дехто бажає пану Кучмі продовження активної політичної (2,8% опитаних) або громадської (7,2%) діяльності.

Переконати людей, котрі вважають, що будь-яка влада приходить для задоволення власних потреб, а не для вирішення завдань загальнонародного характеру, можна, лише продемонструвавши реальні результати титанічних зусиль усієї владної команди під керівництвом Президента. Чим швидше з’являться ці результати і чим відчутнішими вони виявляться, тим стрімкіше зменшуватиметься кількість громадян, які підозрюють представників влади в лицемірстві. А цю ниву, як з’ясовується, ще орати й орати. «Теперішні Президент і уряд заявили про намір посилено боротися з корупцією. Як ви вважаєте, до чого це призведе?» — поцікавилася соціологічна служба Центру Разумкова у своїх респондентів. Тих, хто відповів: «Вестиметься боротьба з корупцією і вдасться досягти значних результатів», — виявилося менш за третину (28,9% опитаних). Майже кожен третій із респондентів (32,6%) не засумнівався у твердості намірів влади, проте суттєвих рухів на цьому шляху не передбачає. Зате 15% громадян переконані в тому, що заяви так і залишаться заявами, і задекларованої боротьби з корупцією не буде. А ще 11,6% українців припускають: під виглядом боротьби з корупцією відбуватиметься боротьба з політичними опонентами.

Є над чим замислитися новій владній команді й при ознайомленні з думкою своїх громадян щодо так званих реприватизаційних процесів. Переважна більшість українців (75,6% опитаних) вважає: приватизація у країні зазвичай супроводжувалася порушенням закону. І наміри влади повернути деякі підприємства в державну власність вітає 71,1 відсотка респондентів. Однак при цьому лише 58,3% опитаних упевнені в тому, що уряд збирається повертати окремі підприємства в державну власність через допущені при їхній приватизації порушення і заниження ціни під час продажу. Кожен десятий із нас не сумнівається, що уряд робить це для підвищення своєї популярності. А кожен п’ятий вважає: перегляд результатів приватизації влаштували для того, щоб передати відібрані в попередніх власників підприємства бізнесменам, близьким до теперішньої влади.

Ось чому новому керівництву країни потрібно бути максимально коректним у своєму діалозі з представниками вчорашньої влади і вкрай обережним у своїх діях із наведення порядку в країні. Щоб не збільшувалася кількість громадян, котрі вважають, ніби, ставши Президентом, Віктор Ющенко і його команда переслідує своїх колишніх і теперішніх політичних опонентів. У тому, що це відбувається сьогодні, впевнені 36,9% опитаних. Протилежної думки дотримуються 41,9% населення. Про неприпустимість дій із боку влади, які навіть віддалено нагадують політичні репресії, свідчить і той факт, що 65,3% українців не згодні зі значним обмеженням прав і свобод громадян навіть в обмін на суттєве зростання рівня життя населення. Не бажають вони за тих самих обіцянок більш ситого життя миритися з тим, щоб їхньому президенту була гарантована довічна недоторканність, навіть коли він підозрюватиметься у вчиненні кримінальних злочинів (78,6% респондентів висловилися проти цього). І це при тому, що своїм соціальним статусом задоволені лише 23,7% наших співвітчизників, а 65,4% опитаних дали негативну відповідь на запитання з цього приводу.

Лише 0,4% респондентів, оцінюючи матеріальне становище своєї сім’ї, заявили, що можуть собі дозволити придбати практично все, що захочуть. 31,7% зізнавалися: загалом на життя їм вистачає, однак придбання речей тривалого користування (меблів, холодильника, телевізора) для них пов’язане з певними труднощами. Приблизно сорока відсоткам опитаних грошей вистачає на харчування і купівлю необхідних недорогих речей. А 18,3% громадян зізнаються, що ледве зводять кінці з кінцями, не маючи можливості купити навіть необхідні продукти.

Ось чому в нинішньої влади сьогодні є лише один засіб існування — день і ніч вона має відпрацьовувати той колосальний кредит довіри, який їй видав народ. У протилежному разі через рік наші громадяни вже не даватимуть настільки масово позитивну відповідь на запитання соціологів про те, чи у правильному напрямі розвиваються події у країні, і відговорюватимуться делікатним «не змінилася», коли їх проситимуть порівняти тодішню ситуацію з теперішньою. Гадаю, натхнені досвідом виборів-2004 українці неминуче скористаються своїм виборчим правом, щоб висловити свою думку вже не в соціологічних опитуваннях, а при обранні парламенту, в якому (якщо конституційна реформа вціліє) будуть зосереджені головні владні повноваження.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова від 23 до 28 лютого 2005 року у всіх регіонах України. Опитано 2012 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.