ЛИШЕ КІЛЬКА ХВИЛИН, АБО ЯКОЮ БУДЕ ЦІНА ЧЕРГОВОЇ ПОДАТКОВОЇ ВІКТОРІЇ

Як завжди, красномовний і переконливий Сергій Терьохін гне свою лінію: закон потрібно ухвалювати в другому читанні. Марно Петро Симоненко й інші депутати намагаються довести, що цього робити не можна, що документ роздано тільки сьогодні, отже, будь-яка поспішність загрожує помилками. Сесійний зал страшенно втомився: скоріше скінчився б цей четвер, що проходив під знаком іракської війни! Спікер, для котрого кожен ухвалений, а тим паче важливий, закон — що додаткова «п’ятірка» у заліковці, готовий підтримати будь-яку, навіть найневчаснішу ініціативу...

У результаті за 11 хвилин (із 17.54 до 18.05 20 березня) депутати визначаються з багатьма тисячами своїх пропозицій і долею закону про податок на доходи фізичних осіб у другому читанні. Отже, значною мірою — і з нашою з вами долею.

Дивитися на це і смішно, і сумно. Надто пам’ятаючи, як нівечилися долі багатьох законопроектів у минулому скликанні Верховної Ради. Як ті ж самі депутати, що пішли на повідку в комітету і — у буквальному розумінні не дивлячись! — погодились із його висновками щодо тисяч поправок («друге читання»), через кілька місяців не могли дійти консенсусу, а отже, провалювали остаточне ухвалення документа. Подібний фатум постійно переслідував Податковий кодекс. З попереднього депутатського скликання тягнеться сумна історія закону про оподаткування фізосіб. А тим часом країна живе за декретом 1992 року з наступними доповненнями, і верхня ставочка податку, як і раніше, становить 40 відсотків...

Здавалося б, торік неодмінно мав статися перелом. Мінфін і комітет підготували два досить непоганих, але на жаль — дуже різних проекти, однак узгодити позиції, особливо щодо неоподатковуваного мінімуму та принципів оподаткування пасивних доходів, так і не змогли.

До осені різко переглянув свої позиції головний парламентський спец із податків Сергій Терьохін. Раніше він на дух не сприймав єдиної ставки (горезвісні 13 відсотків), тепер — цілком за. Правда, лише на якийсь перехідний період.

Під кінець року відбулася зміна уряду. Відтак старий мінфінівський проект поховано, і тепер новим кабмінівським віянням нібито є 13-відсотковий податок для основної маси платників і 20-відсотковий — тільки для найбагатших. Яка точка відліку для цього багатства — думаю, ще довго сперечатимуться...

Отже, стабільної позиції не існує навіть щодо ставок — «влада змінюється» кожні кілька місяців. Тож, певне, годі навіть мріяти про такі речі, як фінансове обгрунтування запропонованих нововведень й аналіз наслідків їх запровадження для місцевих бюджетів.

Поки що парламентський комітет запропонував (а сесійний зал підтримав) ідею єдиного 15-відсоткового податку на доходи та 5-відсоткового — на дивіденди. Причому «Перехідними положеннями» пропонується тимчасово — із другого кварталу після набрання майбутнім законом чинності й до 1 січня 2006 року — ставку податку на доходи фізичних осіб установити на рівні 13 відсотків.

От про 13 відсотків і поговоримо. (Хоча дуже спокусливо було б обговорити тему неоподатковуваного мінімуму. Чи бачив хоч хтось у Мінфіні, що вже на перший рік чинності закону цей показник установлюється на рівні 50% мінімальної заробітної плати, тобто на сьогоднішній день — 92,5 грн.? Пригадаймо, ще минулого літа уряд ні за які пряники не погоджувався переступити позначку в 24 грн.)

Нічого не скажеш, сплачувати 13 відсотків і легко, і приємно — на відміну від нинішніх грабіжницьких 40. Проте фахівці підтвердять, що ефективна ставка прибуткового податку нині становить 16,2 відсотка. Навіть якщо уявити собі зовсім фантастичну картину — податок, відповідно до нового закону, збирають цілком, немає ухиляння, ніяких нових податкових пільг окремим категоріям платників! — то місцеві бюджети недобирають проти попереднього рівня 3,2 відсоткового пункту. Це кілька мільярдів гривень у розрахунку на рік. Держбюджет компенсує витрати перехідного періоду? Еге ж, наставляй обидві жмені: коли запроваджувався новий мінімум заробітної плати, ми вже побачили, як Київ допомагає регіонам. Цінними вказівками.

Погляньмо на проблему з іншого боку. За ідеєю, єдина низька ставка може компенсуватися, як сказали б фахівці, більш широкою базою оподаткування. У тому сенсі, що від недремного ока митаря не сховаються, крім зарплати, також дивіденди, відсотки за вкладами, суми переказаних з-за кордону коштів, доходи від операцій із продажу нерухомості, спадщина тощо. Як буде на ділі — ве-елике питання. Оскільки всі ці гострі моменти твердою депутатською рукою перенесено на третє читання. І коли депутати нарешті почнуть заглиблюватись у проблему, а лобісти всіх мастей смикатимуть їх за рукав і нашіптуватимуть на вушко різні симпатичні ідеї, навіть одна неузгоджена позиція може звести нанівець усю титанічну роботу з ухвалення вкрай необхідного для країни документа.

А либонь є ще й Податковий кодекс. Його, як недавно заявили на представницькому засіданні в Мінекономіки, ухвалюватимуть поетапно: оподаткування прибутку, податок на доходи фізосіб, ПДВ і так далі. Що вийде з такого ухвалення, несміливо спробували натякнути представники ДПАУ й Мінфіну. Та позаяк ці органи держвлади було представлено не першими й навіть не другими особами, а працівниками «від сохи» — великі начальники не визнали за потрібне навіть прокоментувати сказане.

А дарма.

Ви назвали б розумною людину, яка шиє пальто, піджак, брюки, доводить їх до стану повної готовності, прасує, а потім починає спорювати з кожного виробу кишені та хлястики, аби змайструвати з них камізельку? Приблизно те саме може статися в нас із Податковим кодексом, якщо від самого початку не виписати розділи, які регулюють понятійний апарат, адміністрування податків і відповідальність сторін. На жаль, судячи з настрою комітету з питань банків і банківської діяльності, жодними узагальненнями, принаймні на сьогоднішній день, перейматися не збираються. А либонь що більше суперечливих правил — то сильніший головний біль у бухгалтерів і то ширші можливості в рядових вартових податкового порядку.

На закінчення хочу повередувати, вже даруйте. Читала я — читала комп’ютерну версію законопроекту про податки на доходи фізосіб від 19 березня ц.р. — і ніяк не доберу: що за пункт такий чудовий? Цитую: «24.1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2003 року, крім пунктів 17.9 — 17.10 статті 17 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2004 року, з урахуванням положень, визначених у пункті 26.5 цієї статті».

Річ у тому, що в ст.17 лише п’ять пунктів, а про статтю 26 у законі й згадки немає, усе закінчується на
24-й. Чи то комп’ютерний вірус із бюджетного комітету перекинувся на фінансовий, чи то депутати так поспішали вкластися з другим читанням до 1 квітня, що свої цінні думки перенумерувати не встигли...

Тягни все до купи, а там розберемося?