КЛАСИЧНИЙ БЮДЖЕТ ДЛЯ РОКУ ВИБОРІВ У ТОТАЛІТАРНІЙ КРАЇНІ КАБМІН ПРОПОНУЄ ЗНИЗИТИ МІНІМАЛЬНУ ЗАРПЛАТУ З 237 ДО 205 ГРИВЕНЬ

...«День седьмого ноября — хмурый день календаря», особливо якщо це 7 листопада 2003 року. За деякими даними, Президент ще до обіду підписав указ, котрий так і не побачив світ, — про призначення новим міністром фінансів Ігоря Мітюкова. Перший заступник міністра фінансів Федір Ярошенко, котрий засідає, як відомо, у кабінеті міністра, занедужав, а його шеф (він же — перший віце-прем’єр) Микола Азаров із скорботно-відстороненим виразом обличчя брав участь у громадських слуханнях із питань держбюджету на 2004 рік.

З такої нагоди в Українському домі зібралися представники десятків громадських організацій (лише на виступи записалися 19 чоловік), одних лише журналістів прийшло аж 95 чоловік. Якщо узагальнити почуте… Представник парламенту Степан Гавриш говорив про бюджет як про мистецтво неможливого, то цитуючи Іммануїла Канта, то посилаючись на високий IQ українців. Микола Янович прочитав не вельми виразну доповідь, де говорилося, зокрема, про практично погашені до 1 жовтня ц.р. борги місцевих бюджетів по соціальних виплатах, майбутній перегляд окремих пільг для підприємств судно-, авіа-, автомобілебудування та підприємств із виробництва боєприпасів і бронетанкової галузі. Окремо слід наголосити, що перший віце-прем’єр заявив про підтримку урядом пропозицій бюджетного комітету щодо спрощених схем оподаткування. Скажімо, верхню ставку єдиного податку, за словами пана Азарова, 2004 року планується підвищити на 100 грн.

Виступаючі від громадських організацій були загалом не дуже оригінальні. Одні говорили в основному про проблеми своїх галузей та мізерність держпідтримки, інші таврували ганьбою уряд за його плани вдвічі-втричі підвищити податковий тягар для підприємців.

На прес-конференції міністр фінансів сказав, що у нього вже склалося загальне уявлення про те, якими мають бути параметри бюджету на 2004 рік, і перед поданням документа до парламенту на друге читання залишається відпрацювати окремі деталі.

Але минуло 10 листопада (термін, до якого документ мав надійти в парламент), за ним — 11-те, 12-те, 13-те... Бюджетний закон у Верховній Раді зареєстрований лише за кілька годин до настання 14-го. Замість заступника міністра фінансів А.Мярковського, котрий ще наприкінці минулого тижня мав коментувати журналістам бюджетну ситуацію-04 у соціальній сфері, цього вівторка з пресою зустрівся інший заступник — С.Макацарія. І тема прес-конференції виявилася ну суперактуальною для листопада і незакінченого бюджетного процесу: «Україна — Кімберлійський процес. Участь Мінфіну України в міжнародному процесі легалізації алмазного бізнесу»...

Що все це означає? Своєю версією подій із «ДТ» поділився голова комітету Верховної Ради з питань бюджету Петро ПОРОШЕНКО.

— При прийнятті бюджету в першому читанні було абсолютно чітко визначено термін, до якого документ мав потрапити у Верховну Раду, — 10 листопада. Але ми з вами розмовляємо 13 листопада, і на 17.55 бюджет не подано, — каже Петро Олексійович. — Глибоко переконаний, що напередодні президентських виборів слід особливо ретельно враховувати ті політичні ризики, які супроводжують прийняття бюджету. А зривати строки подання документа — передусім не в інтересах уряду.

— Які офіційні пояснення звучать із цього приводу?

— Насправді — просто фізично не встигають узгодити бюджет у другому читанні.

— Даруйте, а хто з ким узгоджує?

— Уряд — із фракціями більшості у Верховній Раді. Ось така складна, не передбачена Бюджетним кодексом процедура. Фактично відбувається продаж бюджету, приймаються ультимативні умови фракцій більшості. Кожна з них має золоту акцію при голосуванні, а отже, може зажадати, що заманеться. А уряд не в змозі відмовити, адже будь-яка фракція здатна заблокувати прийняття документа в другому читанні.

Напевно нас очікує багато інновацій у тому варіанті бюджету, який ми зрештою отримаємо.

На цьому тлі досить дивним видається звернення Президента до Конституційного суду, де можливий розпуск парламенту аргументується стурбованістю за зрив термінів бюджетного процесу. На сьогодні бюджет знаходиться в уряді; на прохання уряду розгляд документа в сесійній залі намічено аж на 27 листопада. У нас іще досить багато часу, і тільки блокування з боку адміністрації Президента виступу силовиків у парламенті заважає відновленню повноцінної роботи. Ми переконані, що зрештою здоровий глузд візьме гору, події в Донецьку і Сумах отримають належну оцінку парламенту, влада зробить належні висновки і бюджет не опиниться під загрозою.

Зараз існування та дієздатність парламенту є чинником політичної стабільності. Розпуск Верховної Ради дасть змогу говорити про дестабілізацію політичної ситуації в країні як про доконаний факт; він може стати приводом для скасування президентських виборів. Тому потрібно робити все для збереження парламенту.

Серед урядовців сьогодні лунає думка, що торік бюджет було прийнято 29 грудня, і ніхто з цього трагедії не робив. Водночас інформація про параметри бюджету, котрий готується до другого читання, дуже й дуже тривожна. Ключовий момент — налаштованість уряду на зниження мінімальної зарплати до 205 грн.

— Тобто це вже не чутки, а реальність?

— Більше того — реальність, де-факто узгоджена з парламентською більшістю. І це за умови, коли вже до кінця цього року інфляція напевно перевищить запланований рівень. Нинішня курсова політика — переконливе тому підтвердження. На мій погляд, дещо безвідповідально нарощувався золотовалютний запас, емітувалася грошова маса під купівлю валютної виручки, і сьогодні ми пожинаємо плоди цих дій. Крім того, до нового року слід очікувати скорочення залишків на рахунках Держказначейства, тож кілька мільярдів гривень підуть в економіку за відсутності у Національного банку адекватних можливостей для їхнього зв’язування.

Звичайно, з бюджетної точки зору зростання інфляції — чинник позитивний. Це ще одна передумова для безумовного виконання бюджету нинішнього року. Водночас упадуть реальні доходи населення. Здавалося б, логічно компенсувати цей інфляційний податок хоча б низькооплачуваним. Та нічого схожого не планують.

Якщо грудневий мінімум зарплати відповідно до закону має становити 237 гривень, то з 1 січня його збираються знизити до 205 гривень при, я прогнозую, 9-відсотковій інфляції, мінімум 30-відсотковому зростанні цін на хлібобулочні вироби. Причому 30 відсотків — це мінімум, у цьому мене переконує підвищення цін на борошно та неефективні дії уряду, його спроби обмежити рівень рентабельності хлібобулочного виробництва... З погляду ринкової економіки, такі дії викликають уже навіть не сміх — стурбованість професійним рівнем нашого коаліційного Кабміну.

Як ремарка. Діяльність нинішнього коаліційного уряду — кращий доказ того, що коли основним сенсом політичної реформи стає створення коаліційного уряду, то для України в такій формі це просто небезпечно. По-перше, підпорядкування членів коаліційного кабінету своїм політичним групам робить їх некерованими для прем’єра. Це практично унеможливлює реалізацію єдиної урядової політики. По-друге, жодна партія більшості не має змістовної програми економічних перетворень. У результаті уряд працює як лебідь, рак і щука у відомій байці. Члени уряду керуються лише власними міркуваннями, не маючи чіткої та змістовної партійної лінії і, дуже часто, адекватної освіти.

Та повернімося до мінімальної заробітної плати. 205 грн. передбачаються з 1 січня майбутнього року. З 1 березня планують відновити міжпосадові співвідношення, а 1 листопада Кабмін обіцяє повернутися до цифри 237.

— Гаразд, а грудень цього року?

— Наразі про це не йдеться, однак, гадаю, якісь корективи буде зроблено. Або шляхом внесення змін до закону про мінімальну заробітну плату (мінімум у 237 грн. із 1 грудня не запровадять) — така політична відповідальність і нинішньої парламентської більшості, і створеного нею уряду, така якість виконання взятих ними соціальних маяків. Або грудень мине під гаслом «237», що для нинішнього Кабміну ще гірше, оскільки люди через суд почнуть вимагати належну мінімальну зарплату в 237 гривень. Ситуація з невиконанням вимог ст.57 закону про освіту видасться ще квіточкою порівняно з обіцянками нової мінімальної зарплати та її незапровадженням. Щиро кажучи, я не розумію, що змушує Кабмін провокувати соціальну катастрофу.

Друге вузьке місце бюджетного проекту — його дохідна частина. Левову частку пропозицій бюджетного комітету щодо додаткових доходів врахували: це й зміна ставок плати за користування надрами, і механізм аукціонного продажу ліцензій на право видобутку корисних копалин. Досьогодні такі ліцензії, що приносять десятки мільйонів доларів їхнім власникам, видавала комісія під керівництвом віце-прем’єра Гайдука. При цьому до бюджету надходило від трьох до п’яти тисяч гривень за кожний такий документ...

Цілу низку пропозицій бюджетного комітету через незрозумілі причини не прийняли. Зберігається — але зі ставкою 1,5 відсотка — збір із купівлі-продажу валюти, що, безумовно, призведе до охолодження економіки. Здивувало мене й збільшення дефіциту бюджету на 1 млрд. грн. на етапі підготовки документа до другого читання. На мій погляд, такі дії аморальні, особливо на тлі зниження до 205 грн. мінімальної зарплати і запровадження 1,5 -відсоткового збору на операції купівлі-продажу валюти.

Усім цікаво буде довідатися, а куди ж у такому разі пішли додаткові бюджетні кошти. Думаю, ні для кого не стане сюрпризом збільшення асигнувань на вугільну галузь — із 3 млрд. грн. до 4 млрд. Хоча це зростання й намагаються виправдати необхідністю збільшення зарплати шахтарям, насправді основні витрати підуть на технічне переозброєння, реконструкцію, дотування видобутку вугілля — усе те, що не має стосунку до соціальних потреб. Наша пропозиція полягала в іншому: є бажання будувати нові шахти, нові лави — передбачте гроші на ці цілі у вигляді безвідсоткового кредиту, щоб була зацікавленість у поверненні коштів. Проте сьогодні очевидно, що гроші ніхто не бажає повертати. Цілі абсолютно інші.

Ми маємо класичний бюджет року виборів у тоталітарній країні. Коли соціальні витрати не є пріоритетом, коли між першим і другим читаннями піднімають рівень фінансування всіх силових відомств (Міноборони, МВС, СБУ тощо), а соціальні статті забезпечуються на колишньому рівні. Практично жодну пропозицію бюджетного комітету ні по лінії Мінкультури, ні по лінії Мінпраці та соцполітики не врахували.

Окремої розмови, на мій погляд, заслуговує позиція Кабміну щодо Міністерства аграрної політики. У своїх висновках бюджетний комітет запропонував додатково виділити 600 млн. гривень на компенсацію сільгосппідприємствам — платникам фіксованого сільгоспподатку їхніх внесків до Пенсійного фонду. Ми були переконані, що це єдина можливість врятувати пенсійну реформу. Якщо ж і надалі рухатися шляхом надання пільг... Я не розумію, чому пільги слід надавати селянам, не надавши їх, скажімо, учням ПТУ. Або сільським учителям, іншим малозабезпеченим верствам населення.

— Гаразд, а куди ж підуть ті 600 млн., які пропонувалося віднайти для проведення пенсійної реформи? Чи від них усі дружно відмовилися?

— Ніхто, природно, не відмовлявся. Гроші підуть туди, де в нас найбільше зловживань: селекція в рослинництві, тваринництві, компенсація за придбання складної техніки... Фактично уряд не зробив висновків із аграрної кризи, яка спіткала країну. Селянину не запропоновано жодної реальної альтернативи, немає прив’язки фінансових ресурсів до реально обробленого гектара, вирощеного кілограма...

Інша інновація, яку бюджетний комітет категорично відкинув, — це некомпенсація ПДВ при вивезенні товарів 1—24 груп. У такий спосіб, на думку уряду, рятують ПДВ. Проте, на мій погляд, у такий спосіб грабують селянина: ціни зовнішнього ринку фіксовані, отже, на розмір податку знизяться внутрішні закупівельні ціни.

Принциповою позицією Кабміну залишається некомпенсація ПДВ живими грошима, тобто нав’язування механізму випуску облігацій, що був запропонований на першому читанні бюджету й категорично не підтриманий депутатами. При цьому уряд не розробив реальних механізмів, аби врятувати ситуацію. Днями під час зустрічі з представниками Державної податкової адміністрації, я одержав досить серйозні цифри. За оперативною інформацією, на 1 листопада, попри те, що рівень компенсації дебетового сальдо вже досяг по країні 900 мільйонів гривень на місяць, триває зростання некомпенсованих сум, приріст простроченої заборгованості. Отримали те, що й потрібно було довести: внутрішній ПДВ за два останні місяці в балансі дав нуль. Ситуація критична. Я кілька разів звертався до Президента з цього приводу...

— Після всього вами сказаного — які перспективи ухвалення бюджетного закону?

— Він може бути прийнятий більшістю Ради. Якщо в другому читанні варіант уряду набирає 226 голосів, бюджетний процес завершено. На мою думку, це честь для бюджетного комітету і для мене як його голови, що ми не матимемо стосунку до документа такої якості.

Хоча, звісно, шкода величезної роботи, виконаної комітетом на етапі підготовки до першого читання. Ми реально залучили ряд фінансових потоків, які раніше не потрапляли до бюджету, запровадивши, приміром, експортне мито на природний газ. Ми запропонували ліквідувати пільги для автомобільної промисловості. Але, попри висновки бюджетного комітету, попри президентський указ, що вимагає в двомісячний термін внести законопроекти про скасування закону про стимулювання виробництва автомобілів в Україні, уряд прагне зберегти діючі норми. Хоча йдеться не про десятки чи сотні мільйонів втрат для бюджету — ми перейшли, на жаль, на мільярдні суми. Пояснення цього просте: обсяг випуску «пільгових» автомобілів істотно зріс, і, очевидно, процес уже вийшов з-під контролю виконавчої влади. Водночас інтереси бюджету не є пріоритетом при підготовці бюджетного закону.

Теоретично в рік виборів уряду було б вигідно підвищити мінімальну зарплату, провести податкову реформу, завести в бюджет певні тіньові потоки. Однак натомість узято курс на фінансування окремих політичних партій, бюджетні гроші за непрозорими схемами скеровуються в окремі регіони... Та про що казати, коли перелік субвенцій на соціальний розвиток міст займає в бюджетному законі кілька сторінок! Приходить депутат, просить грошей на свій округ — і гроші виділяють. Але при цьому в казні бракує коштів на збереження архітектурного центру Чернігова, який перебуває в жахливому стані...

— Що з міжбюджетними відносинами?

— По суті, більшість питань знято найгіршим чином — шляхом зниження з 1 січня мінімальної зарплати.

— Що чутно про податковий закон, покликаний супроводжувати ухвалення бюджету-04? Ці два документи якось кореспондуються між собою?

— Яка тут технологічна прив’язка, мені, чесно кажучи, незрозуміло. Очікується, що наступного вівторка податковий закон буде винесено на обговорення фінансового комітету Верховної Ради. Аби не порушити логіки бюджетного процесу, треба його провести через сесійну залу в першочерговому порядку. І про це я говорив панові Азарову. Треба дочекатися, коли Президент підпише податковий закон, зробити необхідні розрахунки, прибрати податкові новації з бюджетного документа — й лише після цього можна голосувати бюджет у третьому читанні.

Проте уряд має намір завершити бюджетний процес уже на етапі другого читання. Хоча, за логікою, нам слід іще зробити кроки з призупинення пільг, врегулювання проблеми мінімальної заробітної плати... Зазвичай я охоче коментую бюджетний процес, але цього разу коментувати чомусь дуже складно.

І на закінчення. Даремно уряд пішов шляхом узгодження бюджетного закону не у Верховній Раді, відкрито та прозоро, а з окремими фракціями, кулуарно. Це — хибний шлях.