Едуард ГУРВІЦ: «Ми просили одного — надати Одесі статус міста-регіону»

Поділитися
На тлі глобальних державних проблем українські міста і села за минулі півтора року, можна сказати, розвивалися тихо й непомітно від государевого ока...

На тлі глобальних державних проблем українські міста і села за минулі півтора року, можна сказати, розвивалися тихо й непомітно від государевого ока. Мільйонна Одеса теж варилася у власному соку. На місцях знають, що таять у собі часто-густо підвищені «увага» й «турбота» Києва. Тому головна молитва, як і раніше, така: «Щоб не заважали». Приблизно з такою думкою прожила весь цей час і одеська влада.

Півтора року тому в кабінет на Думській площі завдяки помаранчевій революції повернувся Едуард Гурвіц. Через сім років. І своє право управляти містом закріпив на виборах у березні цього року. Едуард Йосипович прийняв міське господарство від свого попередника як важку спадщину, сліди якої помітні всюди. Гурвіц переконаний, що роки правління Руслана Боделана принесли Одесі більше шкоди, аніж користі. Однак виправляти чужі помилки значно важче. Простіше робити свої. Тому на адресу нової команди летять найчастіше ті самі звинувачення, що й на адресу попередньої.

Наскільки вони серйозні?

Безсумнівно, Едуард Гурвіц — мер, який мріє бачити Одесу європейським містом. Якщо міський голова змушує мити колеса самоскидів і бетономішалок, аби не розвозили бруд вулицями, і зупиняє будівництва, якщо цього не роблять, то, погодьтеся, це чогось варте. І все-таки мрії та їхнє втілення в життя — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

— Едуарде Йосиповичу, минулі півтора року ви пропрацювали, можна сказати, у комфортних умовах. У вас була підтримка в Києві. Обласне керівництво у вашу роботу не втручалося. Сьогодні в країні — новий уряд, в області — новий губернатор. Що означають ці кадрові зміни для вашої команди й Одеси загалом?

— За півтора року роботи ми справді не відчули впливу Києва. Добре це чи погано? Я не знаю. Києву було не до нас — там вирішували глобальні проблеми. Тому ми намагалися менше турбувати керівництво. Із того, що просили, нічого не отримали. Та спасибі, що нічого й не забрали.

А взагалі потрібно сказати, що взаємини муніципальної влади зі столицею порівняно з 90-ми роками стали більш певними. Колись ми працювали в жахливих умовах: не було достатньої законодавчої бази про місцеве самоврядування. Ця база й нині далека від досконалості, та її вже не витлумачують довільно, кожен на свій лад.

— А що ви просили в Києва?

— Найважливіше прохання — дозволити Одесі реалізувати в рамках адміністративно-територіальної реформи пілотний проект з отримання статусу міста-регіону. Ми з цим проханням зверталися до президента, уряду. З нами погоджувалося керівництво області. Проте тодішній віце-прем’єр Роман Безсмертний вирішив розпочати адміністративно-територіальну реформу зі свого рідного села. Чим це закінчилося, усім відомо. Тим часом, статус міста-регіону Одесі необхідний як повітря. Чому? У нас найвища в країні щільність населення. Мільйонне місто задихається від нестачі території. А на нинішніх кордонах міста триває безсистемна забудова, землю роздають і продають, міська влада ніяк на цей процес уплинути не може. І місто втрачає перспективу розвитку. По суті, питання стоїть — бути чи не бути Великій Одесі, про створення якої ми говоримо, починаючи з 90-х років.

— Від ідеї міста-регіону ви не відмовилися й сьогодні. На що сподіваєтеся?

— Здоровий глузд підказує, що адміністративно-територіальна реформа необхідна. І Одеса готова стати полігоном для втілення цієї ідеї.

— Як розцінюєте призначення Івана Плачкова на посаду губернатора області?

— Іван Васильович, на мій погляд, був на своєму місці в міністерському кріслі. Та змінився уряд, відновлення кадрів у цьому випадку — природний процес. Призначення Плачкова на посаду глави області мені здається вдалим — він наш, місцевий, знає специфіку та проблематику краю. Сподіваюся, що в нас складуться нормальні робочі стосунки.

— У міській раді сформована більшість, яка підписала запропонований вами меморандум про співробітництво між міським головою і депутатами міськради. Наскільки ця більшість стабільна нині, коли маємо зовсім іншу розстановку політичних сил на владному олімпі? Чи означає це, що в міської влади може з’явитися серйозніша опозиція?

— Я взагалі не схильний переносити політичну схему, яка існує в парламенті, на місцеві ради. Незалежно від ідеологічних симпатій, у виконавчої влади й депутатського корпусу головною метою залишається вирішення міських проблем. Вони, як відомо, позапартійні. Заради цього й був підписаний «Меморандум заради досягнення громадської злагоди та процвітання Одеси». Більшість не була для нас самоціллю, вона, вважаю, узагалі має визначатися спільністю цілей і завдань, а не домовленостями чи партійною дисципліною. І 102 депутати з 120 підписалися під меморандумом.

— Депутати, які не підписали меморандум, — це переважно прибічники колишнього мера Одеси Руслана Боделана, в якого нині з’явилася можливість повернутися на Батьківщину. Чи готується команда Гурвіца до появи головного опонента?

— Там є різні люди. І мене, чесно кажучи, не турбує, що якась кількість депутатів не підписала меморандум, ще менше — чиї вони прибічники. Основне — прибічники чи супротивники вони розвитку Одеси. Що ж до Боделана...

Я ніколи не вважав цю людину своїм опонентом. Швидше, ми антиподи. Якщо казати про професію, то я — будівельник, він — професіональний руйнівник. Зацікавлені громадяни можуть звернутися до діяльності Боделана на всіх керівних посадах, які він займав упродовж усього життя, і переконаються в справедливості моїх слів. Коли президент Кучма нагородив його орденом «За заслуги», я пожартував: у такому випадку наступний орден він одержить, якщо стане пускати під укіс потяги...

Боделан, можливо, й любив Одесу, але «дуже дивною любов’ю». Міське господарство, яке ми отримали після нього через сім років, було в жахливому стані. Багато чого розбазарено, розкрадено, знищено. Ви очевидець, у якому стані були шляхи, житлово-комунальне господарство, як знищувалася санаторно-курортна зона і перспективи її розвитку, як роздавалися направо і наліво прибережні землі. Скільки при цьому недоотримала місцева скарбниця — важко оцінити навіть слідству. Я не зупинятимуся на цьому докладно. Це речі загальновідомі. Тому поява у країні Боделана, оголошеного в міжнародний розшук, була б дуже корисною для слідства. І незалежно від того, припиняються чи порушуються через політичну погоду кримінальні справи, питання залишаються... І не лише стосовно Боделана. Можливо, обійми, поцілунки і привітання колишнього президента з вищими керівниками і є проявом дипломатичного етикету, але проявом істинно християнської моралі була б передача його за грати.

— Едуарде Йосиповичу, ви не згодні з тим, що робив ваш попередник. Але поясніть, чому нині вашу команду звинувачують у тому, в чому свого часу звинувачували команду Руслана Боделана?

— Я далекий від думки, що наша команда ідеальна. Знаю і жарт, що теперішні чиновники беруть вищі, ніж за Боделана, хабарі «за чесність». Взагалі за всіх часів кадри були такою ж проблемою, як і гроші. Та я скажу вам, у чому наша головна відмінність. І сам Боделан, і його команда, вмонтована у стару систему влади, вирішували всі проблеми зі своїми суперниками і конкурентами, вбиваючи їх, розорюючи, ламаючи бізнес, знищуючи морально. Я змушений нагадати, що, захоплюючи Одесу, команда Боделана за мовчазної згоди керівництва країни і сприяння всієї правоохоронної системи пролила море крові. Вбили начальника юридичного управління міськради Сергія Варламова, вбили Ігоря Свободу, керівника Київського району міста, розстрілювали Леоніда Капелюшного, журналіста і голову міської виборчої комісії. Абсолютно безпрецедентна ситуація навіть для тих бандитських часів — спроба підірвати Будинок прийомів на Гагарінському плато, коли там перебував увесь склад міськвиконкому, близько сорока осіб. Було два замахи на мене. Хто був замовником цих злочинів? Я не можу назвати конкретні імена, але точно знаю: замовником була влада.

Сьогодні в Миколаєві судять деяких виконавців терактів. Незабаром мине рік відтоді, як розпочався суд над людьми, котрі намагалися знищити не просто команду Гурвіца, а все те, що було початком демократичних перетворень в Одесі. І я скористаюся нагодою ще раз подякувати за наш порятунок на Гагарінському плато «альфовцям». До речі, тоді злочинців затримали. Та три місяці по тому їх відпустили. Під заставу. Потім вони скоїли низку вбивств і знову були схоплені... Я як потерпілий читав матеріали справи, що стосуються безпосередньо мене. Немає сумніву, що серед учасників і пособників були представники одеської міліції. На жаль, упевненості в тому, що замовники будуть покарані, в мене немає.

— Я розумію вашу позицію. Однак, ставлячи своє запитання, я мала на увазі проблеми, пов’язані з вирішенням земельних питань, забудовою узбережжя, збереженням історичного центру Одеси...

— Я відповім. Ми прийшли 2005 року, коли три десятки санаторіїв, будинки відпочинку було розпродано за копійки. Ми зібрали всі ці матеріали і віддали до прокуратури, РНБО. Та, на жаль, відповіді немає... У травні 2005 року я направив до правоохоронних органів матеріали щодо ремонту шляхів. На цей «ремонт» 2004 року було витрачено 88 млн. грн., але вибоїни як були, так і залишилися. До речі, що цікаво: 5 млн. долларів внесла на ремонт шляхів грецька фірма «Механіки». Куди поділися гроші? 2005 року ми витратили на ремонт шляхів стільки ж, і результат очевидний.

Щодо забудови прибережних територій. По-перше, я вважаю, що наше узбережжя використовується загалом погано, безсистемно й тупо. А це основне багатство Одеси разом із її історичним центром. Місто має чудову можливість і має розвиватися як туристичний і курортний центр. Одеса може залучити мільйони туристів і відпочивальників. Для цього необхідно багато зробити, зокрема й упорядкувати узбережжя. На мене велике враження справило місто Балтімор. Це було 1991 року. Я тоді вперше потрапив за кордон і вперше побачив облаштоване узбережжя. Колись там були порт, склади, причали. Але в Балтіморі провели референдум, і жителі вирішили, що порту не місце в місті. Для нового порту відвели місце в 25 кілометрах від Балтімора. А на місці старого побудували набережну, музей і дельфінарій, готелі, тобто все, що необхідно для залучення туристів. Хто мені пояснить, чому в Одесі не має бути набережної? Чому на справді мальовничих схилах мають пастися кози? Кого взагалі влаштовує теперішній стан узбережжя?

Нам необхідно зміцнити і берегову лінію, зберегти пляжі й облаштувати їх. (Щороку для цього потрібно тисячі тонн піску.) Необхідно реконструювати трасу здоров’я вздовж моря.

Перший великий проект, який дозволить упорядкувати частину нашого узбережжя, і має намір здійснити фірма «Механіки». Хочу зазначити, що цей проект затвердила й узгодила ще попередня влада. На мій погляд, це було не найкраще рішення і не на найбільш вигідних умовах. Усе це стало приводом до перегляду проекту. Спочатку планували побудувати 185 тисяч кв. м площ, які, дуже ймовірно, були б використані як апартаменти для продажу приватним особам. В остаточному підсумку, ми б мали на схилах житлові будинки. Навряд чи це розумно. Я вважаю, що на узбережжі необхідно побудувати мережу класних готелів, пансіонатів, розважальних центрів, що привабить у місто туристів і створить умови для хорошого відпочинку жителям міста. Було зменшено щільність забудови території і кількість квадратних метрів скорочено до 125 тисяч. Заздалегідь домовлено з президентом компанії «Механіки», що будівлі не можуть використовуватися як житлові приміщення. Було узгоджено, що на 10 гектарах землі — половині відведеної території — розіб’ють парк із кіноконцертним залом. Крім того, 172 млн. грн. буде вкладено у зміцнення узбережжя. Застережено, що проходи до моря будуть вільними, пляжі залишаться міськими, відкритими і доступними для одеситів. Проект включає будівництво підземних паркінгів великої місткості. Нарешті, передбачено, що місто одержить 7% від усіх побудованих площ — це 8,5 тисяч кв. м. Скажіть, чи це не вигідні для Одеси умови?

Я завжди вважав, що боротьба з цим проектом — результат необізнаності, поганої інформованості.

— Хіба в цьому немає вини влади? Критика, яка лунає на адресу керівництва міста, пов’язана з тим, що рішення про забудову узбережжя і проекти, котрі реалізуються, не проходили громадського обговорення, думкою городян при цьому ніхто не цікавився. На ці порушення, до речі, вказує і Держкомзем, який відправив на доопрацювання проект, що реалізується фірмою «Механіки Україна».

— Зауваження справедливе. Мабуть, замало старалося наше управління інформації. Проте мене дивує й інше. Чому дуже вигідний проект фірми «Механіки» викликав таку сильну протидію, тоді як проекти просто шкідливі, проекти, які практично знищують узбережжя від Лузанівки до Аркадії, не хвилюють ні екологів, ні громадськість? Я маю на увазі концепцію розвитку Одеського порту, яку відхилила міськрада. Вона передбачає не просто намив великих територій у районі міських пляжів, а просто знищення їх! Що стосується висновку Держкомзему України, то ось вам один штрих. Після того, як уже було усунуто недоробки проекту, це відомство сховало готовий висновок у сейф... Натякаючи грекам: якщо, мовляв, ви нам за це один гектар віддасте, то все буде гаразд. Це дикість. Греки, які пропрацювали в Україні не один рік і багато що бачили, були шоковані...

Вся суть «обурення громадськості» полягає в тому, що величезну територію схилів віддали під проект самої лише грецької компанії. А деякі чиновні й «авторитетні» громадяни хотіли поділити їх між двадцятьма «авторитетними» фірмами. І кожен із них побудував би собі по готелю...

Ситуація із земельними ресурсами в країні ганебна. Вони розкрадаються і розбазарюються. Ми, щоб уникнути цього, вирішили продавати землю з аукціонів. Здавалося, більшої відкритості, ніж на аукціоні, бути не може. Але й тут почули докори! Кажуть: вони продають нашу землю. А коли безплатно роздавали, хіба було краще?

— Останнім часом інтерес до одеських аукціонів знизився. Щомісяця продається по одній ділянці. Хоча на торги виставляється земля біля самого моря. У чому причина, на вашу думку?

— Це пов’язано з кількома причинами. Винесемо за дужки політичну невизначеність у країні. Аукціони викликають шалений опір у тих, хто може і звик хапати землі за безцінь. На нас тиснуть інстанції, які годувалися з видачі дозвільних документів, інспіруються десятки судових позовів, учасників торгів залякують, заплутують і так далі. А виконком, як і раніше, штурмують прохачі — не продати їм землю, а дати...

— Але ж місто дає. Є рішення виконкому, вами підписане, з якого випливає, що облаштування і забудову решти 20 гектарів схилів проводитиме якась будівельна фірма «Вікоїл». Місто навіть зобов’язало її взяти участь у фінансуванні детального плану забудови цієї території. Наскільки мені відомо, це паперова компанія. У неї немає активів, немає доходів. У штаті – одна людина в особі директора. Як ви це прокоментуєте?

— Права на забудову цій фірмі ніхто не давав. Вона звернулася до міста зі своїми пропозиціями. Надала документи, що її фінансуватиме канадський банк. Однак далі справа так і не пішла...

Ми намагаємося зараз зламати систему, при якій можна звернутися до керівництва міста з клопотанням і одержати добро на розробку ескізного проекту. Цей дозвіл жодного права на забудову не дає, але потім фірми починають позиватися з містом. Мовляв, ми витратилися, а ви нам відмовляєте.

Мені б хотілося, щоб в облаштуванні узбережжя брали участь наші одеські великі будівельні фірми, об’єднавшись. Одній це не до снаги. І я про це неодноразово говорив власникам фірм.

— Попереднє керівництво міста поділило рекреаційні землі на зони: ділову, житлову, ландшафтну. Таке зонування дозволяє в рекреаційній зоні будувати житло, офіси. Було винесено протест прокуратури, оскільки це порушення закону. Його було подано на розгляд вашій команді. Ви його відхилили. Чому? Ви різко критикували попередню владу за таку політику в земельних питаннях. Чому підходи залишилися колишніми?

— Будь-який протест прокуратури прискіпливо вивчають експерти. Це кваліфіковані фахівці. Проблема не в поганому юридичному опрацюванні питань, а в самому законодавстві, далекому від досконалості. Це — окрема й непроста тема для розмови. Забудова будь-якої рекреаційної зони викликає надмірний апетит чиновників. І в них завжди знаходяться союзники в правоохоронних органах. Одеса не виняток. Ми розпочинали й починаємо спроби зупинити такі будівництва. Та в боротьбі добра зі злом не завжди перемагає добро. Загалом міська влада може тільки те, що в її компетенції. Ось приклад. Сьогодні триває війна за Одеську кіностудію. Громадськість просить втрутитися. Та місто може зробити єдине — не дати побудувати на території кіностудії нічого зайвого. Того, що не стосується кіно. Тобто ні житла, ні готелів.

— Як вважаєте, чи варто продавати землю біля моря?

— Це як глянути. Продану землю із собою ніхто не забере. Податок за її користування до казни міста надходить. Питання в тому, як ділянки потім використовуватимуться. Якщо за цільовим призначенням, то ніякого лиха в цьому немає. Якщо буде написано, що тут має стояти чотирьохзірковий готель і нічого іншого, то боятися теж нічого. Та якщо міська влада дозволятиме побудувати все, що завгодно, то це вже проблема.

— Ще зовсім недавно на засіданнях містобудівної ради могли бути присутні журналісти й представники громадськості. І раптом несподівано їх стали проводити в закритому режимі. Маленьке приміщення, яке не може вмістити всіх бажаючих, — це, погодьтеся, не причина.

— Щодо роботи містобудівної ради, яка викликає такий жвавий інтерес, то її засідання мають бути відкритими. Що вона має вчитися працювати за умов свободи слова — безсумнівно. Сподіваюся, що навчиться...

— Едуарде Йосиповичу, ваша команда приступила до управління містом, не маючи концепції розвитку Одеси. Такий документ не з’явився ні до, ні після виборів. Здається, нинішній конфлікт «місто — порт» певною мірою теж результат відсутності концепції. Якою ви хочете бачити Одесу через п’ять, десять років?

— Це не зовсім так. Концепцію було розроблено ще у 90-ті роки. Нам тоді просто не дали її здійснити. А були цікаві ідеї! Було підписано угоду з німецькою компанією «Даймлер — Бенц» про реконструкцію одеського аеропорту. Канадці збиралися вкласти понад 900 мільйонів доларів у будівництво технопарку. Планувалося будівництво сміттєпереробного заводу... Ми бачили Одесу великим туристичним центром, у якому дбало збережено її історичну частину. Ми домоглися до 200-річчя міста підписання указу президента «Про створення заповідника «Стара Одеса». Ми виступали за закриття шкідливих виробництв на узбережжі. Тому я і проти того, що робиться сьогодні в порту, проти спонтанного, необґрунтованого розширення його причалів за рахунок одеського узбережжя. Досить того, що такі небезпечні об’єкти, як газо- і нафтоперевалка розташовані в двох кроках від Приморського бульвару й Дерибасівської та поруч із міськими пляжами. Півсотні випадків розливу нафтопродуктів на рік — це велика небезпека.

Тому я вважаю, що узбережжя слід розчистити від шкідливих об’єктів, прибрати всі заводи. Деякі з них уже не працюють, викуплені приватними структурами, такі як ЗОР, м’ясокомбінат. І ми сподіваємося, що приватник промислове будівництво там не вестиме. У будь-якому разі, місто на це їм дозволу не дасть.

— Конфлікт із портом щодня набирає обертів. Ви якось сказали в одному інтерв’ю, що Одеса — місто, в якому вміють домовлятися. У чому ж проблема?

— Сьогодні нас намагаються звинуватити в тому, що ми проти розвитку Одеського порту й тому на сесії заблокували концепцію його розвитку. Це не так. Порт не має розвиватися спонтанно, відповідно до бажань технократів.

Якось мене поставили перед фактом — завтра уряду потрібно подати документи про розширення порту. Усі, мовляв, уже підписалися — начальник порту, губернатор, міністр транспорту і т. ін. Черга за мною. У мене до проекту були серйозні зауваження. Без їхнього врахування здійснення проекту було й залишається шкідливим для Одеси. Тим часом, наші зауваження «не помітили». І коли це питання винесли на сесію, депутати таку концепцію відхилили. Причин було чимало. Головна — у нерозумінні простої істини, що сьогохвилинний інтерес, уявна вигода суперечать історичній перспективі розвитку Одеси. Змушений нагадати, як ми боролися проти розвитку нафтогавані в порту й за будівництво нафтотермінала в Південному. Ми були одні — проти губернатора, проти президента, проти всієї нафтомафії. І нас переконували — нафтотермінал у Південному Одесу погубить, а нафтогавань — безпечна. Нагадую, щорічно поруч із Потьомкінськими сходами відбувається близько 50 випадків розливу нафтопродуктів. Нині нас переконують у нешкідливості контейнерного термінала, який пропонують будувати замість пляжу Ланжерон. І ось — застереження: днями контейнеровоз на рівному місці при швартуванні пробиває свій паливний бак, у море вилилося близько 65 тонн мазуту. Коментарі потрібні?

— Едуарде Йосиповичу, ви особисто не даєте брифінгів, прес-конференцій для журналістів, не з’являєтеся в телевізійному ефірі, рідко даєте інтерв’ю. Позицію мера доносять до городян чиновники, які нерідко її спотворюють. Чому? Після виборів, казали ваші соратники, ми побачимо іншого мера. Та цього не сталося.

— По-перше, «інший мер» — це не означає прописаний на телеекрані. По-друге, я не з’являюся на екранах телевізорів, не займаюся, вибачте, саморекламою, тому що вважаю: потрібно судити не за словами, а за справами. Та, думаю, керівництво міста загалом не можна звинуватити в закритості. В нас усі журналісти можуть бути присутніми на сесіях міськради, засіданнях міськвиконкому, щотижня мої заступники, керівники управлінь і служб міськвиконкому проводять брифінги для преси. Маємо міський сайт, де можна ознайомитися з розпорядженнями, рішеннями виконкому й міськради. Можливо, цього замало. Як завжди, людині й суспільству мало свободи. І свободи слова зокрема.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі