Арія світлих нафтопродуктів: «Не говорите мне «прощай»...

Поділитися
«100 днів — сто справ і сто тисяч проблем». Так минулого понеділка прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підсумувала роботу нового уряду майже за три з половиною місяці...
Від 13 до 17 травня багато АЗС залишалися без моторного палива...

«100 днів — сто справ і сто тисяч проблем». Так минулого понеділка прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підсумувала роботу нового уряду майже за три з половиною місяці. І найболючішою за останні тижні проблемою для Кабміну й усієї країни є криза на ринку нафтопродуктів, яку прем’єр назвала не інакше як результатом картельної змови нафтопостачальників і саботажем операторів ринку нафтопродуктів.

Квітневий пік бензинових цін ще якось пережили. А от від 13—16 травня (залежно від регіону) власники авто простоювали в чергах на автозаправках. Іноді доходило до анекдотичних випадків: кілька літрів бензину спритні оператори АЗС продавали з-під поли (в буквальному значенні слова) по 5—7 грн. за літр. Казали, що це бензин марки А-95. Але не встигали «ощасливлені» покупці від’їхати від АЗС, як мотори їхніх автомобілів найчастіше «глухли»...

На цьому тлі тільки дуже ледачий не лаяв уряд. Особливо старалися сьогоднішні опозиціонери, котрі свого часу також не досягли значного успіху в забезпеченні енергонезалежності України. Отож в нинішню ситуацію вони також внесли свою лепту. Утім, не вони одні.

Ніхто не знімає відповідальності з нинішнього уряду. Але, за великим рахунком, що він міг зробити, якщо (і об’єктивно, і суб’єктивно) криза на українському нафторинку була запрограмована задовго до того, як учорашні революціонери отримали міністерські портфелі з повним набором багаторічних проблем... За твердженням міністра економіки С.Терьохіна, «Українську державу сьогодні цілком усунуто від регулювання ринку нафтопродуктів». А бензинова криза (і про це трохи раніше заявляла Ю.Тимошенко) — «результат картельної угоди постачальників російської нафти».

Президент В.Ющенко в найскладніший момент нафтокризи дистанціювався від уряду (так це виглядало) й також «кинув камінь» у бік Кабміну. Мовляв, недогледіли. Його авто заправляють паливом за ціною 2,75 грн. за літр. Хвала службі забезпечення Президента, котра уклала довгостроковий договір на поставку палива за фіксованою ціною ще на початку року. Але мільйони громадян виявилися, на жаль, не такими далекоглядними.

Зовсім не збираючись бути адвокатом уряду Юлії Тимошенко, я просто спробую подати ситуацію на ринку нафти й нафтопродуктів України такою, яка вона є. Або як ми її розуміємо.

Очевидний факт, що Кабмін сьогодні, як жоден уряд раніше, намагається системно вирішити проблеми нафторинку. На жаль, для цього знадобиться багато часу та грошей. Не кажучи вже про політичну волю й рішучість. Отож будьте готові, як поінформовані песимісти, два-три тижні обійтися дуже обмеженим «бензиновим пайком» і приготуйтеся до поступового зростання цін. Погодьтеся, це взагалі-то невелика плата за те, щоб уряд, Президент і всі громадяни України надалі не стояли перед вибором: стабільність енергоринку чи «цілковита енергозалежність» країни.

Напевно, до всього, що зроблено й робиться урядом, кожен громадянин України ставиться по-своєму й по-різному — через багато причин і обставин — суб’єктивних і об’єктивних. Але уявимо на хвилинку, що було б, якби Кабмін не вдався до непопулярних заходів на ринку нафтопродуктів, а саме обмеження рівня рентабельності й цін, тимчасової заборони експорту світлих нафтопродуктів. Тоді б ми вже місяць як мінімум, проходячи (і тільки деякі — проїжджаючи) повз АЗС, спостерігали б ціни на бензин А-95 понад 4 грн., а на АІ-98 — 4,7 грн. за літр. Стосовно останньої марки, то такі ціни на автозаправках сьогодні. Можливо, тому, що на цю марку бензину уряд не запроваджував цінові обмеження.

Бензинова цінова криза й уряд

Причина такого становища банально прозаїчна: за весь час незалежності України як держави ніхто (!) системно не займався моніторингом і аналізом. Словом, комплексно ніколи ринок нафти й нафтопродуктів України належним чином не вивчався. Отже, прогнозуванням криз (навіть наочних) і, головне, їхнім уникненням в останні 14 років мало хто опікувався. Принаймні, що називається, у прикладному сенсі на рівні уряду. Ні, звісно, є безліч інститутів, які виконують наукову роботу за нафтовою темою, є експерти й радники. Але чомусь усі їхні напрацювання не затребувані. Практично ж, ледве впоравшись (і то не в усьому й не скрізь) із проблемою забезпечення аграріїв паливом на посівну, уряд отримав до 100 днів, за словами прем’єра, «подарунок»: «саботаж на ринку нафтопродуктів». Можливо, «саботаж» — це вже занадто, але те, що нафтові компанії неохоче відмовлялися від можливості одержати надприбуток у період різкого подорожчання цін на моторне паливо, мабуть, схоже на правду. Та, власне, чого було очікувати. Було б дивно, якби бізнесменів від нафти не турбував рівень прибутку.

Мої колеги з нагоди бензинової кризи пригадали анекдот горбачовських часів, зміст якого сконцентровано в фінальній фразі: «Ми-то потерпимо, лише хвилю не женіть». Хто «жене хвилю» в нинішній українській нафтокризі — з цього приводу безліч думок. Ми згодні з тими, хто вважає, що «ручне управління» нафторинком — неринковий підхід. І уряд України це визнає. Але що робити? Ми можемо погоджуватися чи ні з оцінкою ситуації на нафторинку урядом України — бензину від цього не побільшає.

Так, сьогоднішні заходи уряду — ситуативна реакція та спроба (сподіваємося, успішна) розв’язати гострі проблеми нафтопродуктового ринку. Але уряд Ю.Тимошенко не просто зробив спробу, а почав, нарешті, комплексно вирішувати проблеми енергозабезпечення України. Конспективно можна сказати, що Кабмін запропонував і, наскільки міг, домігся підтримки парламентаріями своєї нафтопродуктової короткострокової програми: зниження ставки акцизної плати до торішнього рівня на популярні марки бензину й дизпаливо; запровадження нульової ставки імпортного мита на світлі нафтопродукти, які ввозяться в Україну. Словом, у період тимчасового дефіциту на вітчизняному ринку нафтопродуктів — бодай до його відносної збалансованості — до інших фіскальних заходів Кабмін України не вдаватиметься. А надалі — нехай краще це буде, як то кажуть, справою техніки, але в жодному разі не політпитанням.

Відповідаючи на запитання журналістів про кризу на ринку нафтопродуктів України, прем’єр-міністр Ю.Тимошенко, міністр економіки С.Терьохін і глава Мінпаливенерго І.Плачков назвали основні заходи, які вже вживає уряд:

— закуповує та сприяє ввезенню в Україну світлих нафтопродуктів із Прибалтики, Білорусі та Польщі в найкоротші терміни;

— стимулює максимальне завантаження нафтопереробних потужностей в Україні (а це шість НПЗ), котрі були недозавантажені через припинення на п’ять днів поставок російської нафти в Україну;

— максимально завантажує (на виробництво моторних палив) Надвірнянський, Дрогобицький і Кременчуцький НПЗ, підконтрольні державі;

— просить парламент України законодавчо вжити заходів із сприяння якнайшвидшому насиченню вітчизняного ринку.

Для подальшого уникнення бензинової кризи уряд, по-перше, використовуючи право впливати на роботу «Укрнафти», у чиєму статутному фонді державі належить вагомий пакет, м’яко кажучи, спонукав ВАТ «Укрнафта» оголосити тендери на будівництво по всій Україні мінімум 1000 АЗС (на жаль, державну мережу АЗС і нафтобаз було бездарно розпродано ще в першій половині 90-х років уже минулого століття). Тільки дивно, що про це змушена говорити прем’єр-міністр, а не глава «Укрнафти».

По-друге, спробував завантажити всі нафтопереробні потужності, підконтрольні державі (Дрогобицький, Надвірнянський і наполовину підконтрольний Кременчуцький НПЗ), нафтою вітчизняного і (по можливості) імпортного виробництва.

По-третє, вирішив будувати по новітній технології сьомий в Україні НПЗ, який зможе переробляти до
10 млн. тонн нафти-сирцю за рік. Хоча на це буде потрібно не менше півтора року і дуже велика сума.

Здавалося б, цей намір безперспективний, адже в Україні і так надлишок нафтопереробних потужностей. Однак найсучасніші в технологічному плані заводи (Лисичанський, Одеський і Херсонський), якщо так узагалі доречно казати, не підконтрольні державі. Далі, глибина переробки нафти, тобто виходу світлих нафтопродуктів, навряд чи становить 50%. А підконтрольні державі НПЗ не лише працюють за застарілою технологією, але ще й малопотужні. Отже, будівництво нового НПЗ у принципі посприяє вирішенню відразу кількох проблем, не кажучи вже про виробництво палива, яке відповідає європейським стандартам.

По-четверте, нарешті предметно зайнялися створенням резервного запасу світлих нафтопродуктів, щоб мати матеріалізовану можливість проводити інтервенції на ринку (для стабілізації) саме за такої ситуації. Тільки ось халепа — де зберігати необхідний резерв, що має становити не менше за 2 млн. тонн? Та ще щоб це добро не розкрали...

Все це прем’єр-міністр Ю.Тимошенко і члени уряду розповіли в понеділок, сподіваючись на те, що у вівторок, 17 травня, парламент перейметься гостротою бензинової проблеми й прийме запропонований законопроект (покликаний відчутно вплинути на ринок нафтопродуктів).

Уряд — парламент

Верховна Рада, що називається з боєм... все-таки прийняла закон, покликаний стабілізувати ринок нафтопродуктів. Проте сам процес (саме процес, а не просто процедура) прийняття нестабілізуючого закону України був у всіх сенсах дуже красномовним і показовим.

Нардепи звинувачували уряд у багато чому. З усією пролетарською ненавистю (тобто обуренням) депутат із фракції Компартії Ю.Соломатін нагадав членам Кабміну і заодно Президенту В.Ющенку, що саме за часів перебування його прем’єром і Ю.Тимошенко віце-прем’єром (із питань ПЕК) Лисичанський (ЛиНОС), Одеський, а також Херсонський (приплюсували) НПЗ були «здані» російським компаніям.

Майже так. Лише депутат забув уточнити, що в ті часи остаточні рішення з приводу таких стратегічних об’єктів приймав зовсім не уряд і вже тим паче не ПЕКівський віце-прем’єр, а особисто президент Леонід Кучма.

У розігрітому політпристрастями залі ВР депутат-комуніст М.Кравченко назвав винуватцем бензинової кризи уряд Тимошенко: «Піде цей уряд — налагодиться життя». Всі присутні у залі члени комуністичної фракції не підтримали законопроект про стабілізацію ринку нафтопродуктів, запропонований депутатом Олегом Салміним. Щоправда, підтримали цей законопроект 310 інших народних обранців.

Словом, у політбою Кабмін усе-таки відвоював право хоч якось впливати на ринок нафтопродуктів. А бій цей був затяжним. Досить сказати, що парламент не зважив на наполегливі прохання прем’єра і членів Кабміну передусім розглянути «нафтовий» законопроект. Сотні тисяч співгромадян у цей час стояли в чергах на АЗС, а парламент боровся за долі закарпатського і донецького губернаторів. Для СДПУ(о), що блокувала засідання ВР у вівторок, це виявилося найголовнішою проблемою.

Докази Мінекономіки

Говорячи про причини кризи на ринку нафтопродуктів України, С.Терьохін повідомив депутатам наступне: «За оперативними даними, за 15 днів травня 2005 року на НПЗ надійшло 494,5 тис. тонн нафти, що на 38,6% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Обсяг переробки нафти за цей період становив 564,5 тис. тонн (що на 11,1% менше, ніж за аналогічний період травня минулого року); виробництво бензинів — близько 91 тис. тонн; дизпалива — 173 тис. тонн, що відповідно на 27,9% і 2,2% менше виробництва в травні минулого року. Скорочення обсягів переробки нафти практично на чверть призвело до дисбалансу попиту та пропозиції. За деякими оцінками, він досягає 200 тис. тонн світлих нафтопродуктів.

Крім зазначеного вище, до виникнення дефіциту призвели: відстрочений попит через весну, що затяглася, який нині повною мірою реалізується; ажіотажний попит на високооктанові бензини; експорт нафтопродуктів з України в період низького попиту в березні — початку квітня поточного року; зупинка на ремонт Лисичанського й Херсонського НПЗ. Імпортні поставки не можуть виправити ситуацію з ресурсним наповненням ринку в чинному законодавчому полі. До того ж позначається існування імпортного мита на бензин і дизпаливо...

За 12 днів травня завезено лише 200 тонн бензину, дизпалива — близько 16 тис. тонн, що приблизно на 11% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Виникнення дефіциту моторних палив зумовило істотне збільшення цін... Найефективнішим виходом у цій ситуації є зміна законодавчого поля в частині скасування імпортного мита на моторне паливо і пом’якшення податкового тиску в частині акцизного оподаткування».

Описуючи ситуацію на світовому ринку нафти, С.Терьохін уточнив, що в даний момент ставка експортного мита на нафту в Росії збільшена з 83 до 102,6 дол. за тонну. А з 1 червня вона буде збільшена до 136,2 дол. за тонну. Вперше Російська Федерація встановлює таку рекордно високу ставку експортного мита.

«Варто зазначити, — підкреслив міністр економіки України, — що встановлення ставки експортного мита не має прямого впливу на ціну нафти... Проте з метою компенсації недоотриманого прибутку компанії намагаються збільшити ціну нафти, яка поставляється на переробку до України. У результаті — зростання цін на нафтопродукти».

Для довідки. С.Терьохін повідомив, що в першій половині травня ціни на нафту, імпортовану з Росії, становили в середньому 291 дол. за тонну, у другій половині травня — уже 308 дол. за тонну. Впродовж 13 днів травня поточного року російська нафта поставлялася за ціною 302 дол. за тонну, а після підвищення експортного мита до 136,2 дол. за тонну ціна може перевищити бар’єр у 330 дол. за тонну нафти.

Зауважимо, що впродовж останнього року ціна нафти на світовому ринку як підвищувалася, причому різко, так і знижувалася. Проте тенденція до підвищення цін на нафту зберігається. Лише за 13 днів травня ціна нафти марки Brend знизилася на 2,7% і 13 травня становила 44,35 дол. за барель. Це приблизно 324 дол. за тонну. Втім, навряд чи варто розраховувати на швидке здешевлення російської експортної суміші Urals, яка саме і поставляється в Україну. Вже тому, що РФ із періодичністю раз на два місяці переглядає експортні мита з урахуванням динаміки цін на світовому ринку. І, як правило, підвищує мито. Отже, по суті, на українському ринку така сама цінова кон’юнктура, як і на російському.

Щодо цінової політики Мінекономіки України наказом від 14 квітня встановило граничні рівні оптових відпускних цін на бензини і дизпаливо (не вище 3 грн. за літр А-95) і 20 квітня внесло зміни в попередній свій наказ, дещо збільшивши ціни на паливо до 1 червня. При цьому, за словами С.Терьохіна, у середині травня середні оптові ціни на дизпаливо,
92-й і 95-й бензини перевищували встановлені межі на 9,7, 1,8 і 4% відповідно. А вже як ці обмеження дотримувалися в мережах роздрібної торгівлі, кожний міг переконатися ще на початку нинішнього тижня. Якщо ціни не підвищували, то палива на АЗС чомусь не було. З 13 до 19 травня можна було спостерігати вже підзабуті черги на АЗС.

Стосовно насичення нафторинку імпортними нафтопродуктами. За даними держмитної служби, за перші 12 днів травня імпорт становив аж... 15,7 тис. тонн дизпалива та 200 тонн бензину. Лише. Отож уряд у цій ситуації просто змушений був удатися до непопулярних заходів і звертатися до парламенту щодо законодавчих прав впливу на нафторинок країни.

Після описаних вище перипетій у Верховній Раді парламентарії все-таки затвердили законопроект, запропонований депутатом О.Салміним.

У результаті було встановлено такі ставки акцизного збору на бензини
А-92Ек, А-80Ек, А-98Ек, А-92Ек,
АІ-93Ек, А-95Ек, А-72, А-76, А-80,
А-98, А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95,
А-96 — на рівні 60 євро за 1 тис. кг (раніше ставка акцизу на ці бензини досягла 20% від обороту з ціни реалізації (без ПДВ), але не менше 60 євро за 1000 кг). До слова, прошу не плутати кг із літром — різниця істотна при визначенні ціни.

Крім того, встановлено ставку акцизного збору на дизельне паливо на рівні 30 євро за 1 тис. кг (раніше ставка акцизу становила 10% від обороту з ціни реалізації (без ПДВ), але не менше 30 євро за 1 тис. кг).

Що ж стосується імпортних нафтопродуктів, точніше високооктанових бензинів і дизельного палива, то на них імпортне мито тепер узагалі скасовано. Як надовго? Запевняють, що до стабілізації ринку.

А тим часом, як нам стало відомо, до чорноморських портів України прибувають два танкери з паливом. І хоча прем’єр ще в четвер запевняла, що не знає, кому належить цей вантаж і хто його «завернув» до України, нам вдалося з’ясувати: Юлія Володимирівна злукавила, бо не могла не знати, що ці два танкери «пришвартував» депутат О.Волков.

Президент проти «ручного регулювання» ринку нафтопродуктів

Затвердивши 18 травня своїм підписом описані вище законодавчі поправки щодо регулювання ринку нафтопродуктів, Президент В.Ющенко того ж таки дня видав указ «Про заходи щодо стабілізації ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів». І заявив: «Адміністративними методами віднині ніхто ціни в Україні не регулюватиме», мовляв, сам він не стане цього робити й нікому іншому не дозволить. Інші, треба розуміти, це уряд Ю.Тимошенко.

До речі, після ухвалення парламентом у вівторок закону України про зниження ставок акцизного збору на нафтопродукти та запровадження нульової ставки імпортного мита на нафтопродукти прем’єр-міністр заявила, що це дасть можливість неадміністративного впливу на ринок нафтопродуктів. Акцизи та ставки імпортного й експортного мита — це стандартні для цивілізованого ринку форми захисту національної економіки.

Але В.Ющенку, очевидно, цього видалося мало. Більше того, перший пункт його «нафтового» указу визнає діяльність Кабміну щодо стабілізації нафторинку таким, «який не відповідає основам ринкової економіки».

Ніхто не сперечається, що в ручному режимі довго регулювати нафторинок уряд не повинен. Але ситуативно в уряду навряд чи був інший вибір. І хай там що кажуть, а бензин на АЗС вже в середу з’явився.

І потім, коли ще в квітні стався перший збій на ринку нафтопродуктів, чи не Президент В.Ющенко, перебуваючи в Дніпропетровську, говорив про саботаж на ринку та змову нафтотрейдерів? А тепер, коли уряд, по суті, хоча й у ручному режимі, але згладив кризові прояви, глава держави називає методи Кабміну неринковими. А також велить «забезпечити протягом 2005 року: стабільність і незмінність принципів здійснення фінансової, цінової, податкової, митної політики стосовно операцій із нафтою, нафтопродуктами та газом, у тому числі транзиту цих товарів; недопущення поновлення вексельної форми розрахунків під час здійснення імпортних операцій; максимальну прозорість ухвалення державних рішень щодо регулювання ринку нафти та нафтопродуктів».

Щодо стабільної політики стосовно операцій із нафтою, включаючи її транзит, то слід пригадати: надходження від цих операцій становлять вагому статтю доходів держави й законодавчо внесені до бюджету-2005.

А що стосується «прозорості ухвалення державних рішень щодо ринку нафти і нафтопродуктів», то навіть коли йдеться про накази Мінекономіки про обмеження рівня рентабельності нафтобізнесу та встановлення граничних оптових цін на нафтопродукти в Україні, усі ці розпорядження не були для зацікавлених сторін таємницею.

Далі свої указом Президент уповноважив Кабмін протягом двох тижнів підготувати й подати до ВР законопроект про запровадження «нульової ставки ПДВ операцій по транзиту нафти» через територію України. Певне, це має ліквідувати можливість для несумлінних власників транзитних нафтовантажів наживатися на відшкодуванні того ж таки ПДВ із держбюджету. Але як це буде насправді, наразі сказати важко. До того ж абсолютно невідомо, за рахунок яких коштів компенсуватимуться недоотримані багатомільйонні надходження, закладені в розрекламований соціальний бюджет. І потім, ще не відомо, чи прийме такі поправки Верховна Рада.

Указ також уповноважує уряд у двотижневий термін оптимізувати, з урахуванням потреб ринку нафти й нафтопродуктів, тарифи на транспортування, у тому числі транзитом, нафтовантажів. Зауважимо принагідно, що ставки на транспортування нафти встановлює не уряд, а НКРЕ. Крім того, в Україні вони й так не найвищі і вже багато років не підвищувалися. Отже, якщо це робиться в інтересах власників транзитної нафти, то так і кажіть, що саме їх це не влаштовує.

Впродовж місяця, відповідно до указу Президента від 18 травня, уряд зобов’язаний вирішити завдання «створення вертикально інтегрованої схеми управління корпоративними правами, які належать державі у статутних фондах нафтових і нафтопереробних компаній».

Тут треба уточнити, що цей пункт указу конкретизований у дорученні В.Ющенка, яким особисто Ю.Тимошенко доручено: «Забезпечити:

передачу в статутний фонд ВАТ «Укрнафта» пакетів акцій АТ «Укртатнафта», ВАТ «НПК-Галичина» і АТ «Нафтохімік Прикарпаття», що належать державі, а також інших пакетів акцій цих товариств, які мають бути придбані у встановленому порядку у власність держави;

збереження за НАК «Нафтогаз України» пакета акцій у розмірі не менше 50% плюс одна акція у процесі збільшення статутного фонду ВАТ «Укрнафта».

Причому все це прем’єр-міністр зобов’язана зробити до 10 червня.

Ну і ще один примітний пункт доручення В.Ющенка: «Контроль за виконанням цього доручення покласти на першого помічника Президента України О.Третьякова».

Усе б гаразд. Але ось халепа: доручення — не указ і навіть не розпорядження, а тому не є нормативним актом. Це по-перше. По-друге, давати доручення Президент України може своїм підлеглим, та аж ніяк ні Кабміну або його членам. Заодно нагадаємо, що, за Конституцією, уряд відповідальний перед Президентом, але підзвітний і підконтрольний парламенту. Тим паче дивно, що контролером виконання президентського доручення призначено першого помічника глави держави. Ніхто не ставить під сумнів поінформованість О.Третьякова в нафтогазових питаннях, оскільки він знайомий із цим бізнесом не з чуток. Проте якщо виходити з логіки доручення В.Ющенка, то виходить, що представник патронатної президентської служби уповноважений... контролювати прем’єр-міністра. Це саме собою і нелогічно, і незаконно, не кажучи вже про моральний аспект. І це по-третє.

По-четверте, заходи, продиктовані в президентському указі, не належать до сфери повноважень глави держави. 116 стаття Конституції визначає, що такі дії є прерогативою центрального органу виконавчої влади.

І, нарешті, останнє. Законність «нафтового» указу Президента видається, м’яко кажучи, сумнівною. Відповідно до чинної Конституції, Президент втратив право видавати такі акти України ще 1999 року.

Якщо ж повернутися до створення холдингу на базі нафтоактивів, які підконтрольні державі, то в пам’яті ще свіжі укази й розпорядження щодо створення такої вертикально інтегрованої нафтової компанії чи то на базі «Укрнафти», чого домагалася група «Приват», чи то на основі держактивів «Укртатнафти», чого домагався колишній глава НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко.

Якщо ж повернутися до тексту указу від 18 травня, то в ньому уряду також доручено впродовж місяця затвердити програму створення держрезерву світлих нафтопродуктів. А протягом двох — розробити програму диверсифікованих закупок нафти. Крім того, через два тижні уряд повинен запропонувати, куди на нафтові переговори відправити українські делегації.

Прямо скажемо, названо дуже стислі терміни. Адже ще навесні минулого року уряд Януковича переймався створенням резерву. Однак — то грошей на це не було, то не знайшли, де цей резерв зберігати. Власне, уряд Ю.Тимошенко опинився перед тими самими проблемами й зайнявся їх вирішенням, не чекаючи указу Президента. Ось лише малоймовірно, щоб у настільки стислі терміни такі завдання можна було вирішити.

На горіхи в президентському указі особливо перепало Мінекономіки, якому В.Ющенко велів за тиждень скасувати свої акти про адмінрегулювання ціноутворення. Правда, що стосується обмеження граничних цін на нафтопродукти, то вони взагалі й діяти повинні до 1 червня. І ще, тепер Мінекономіки має інформувати органи держвлади про тенденції (ціни, обсяги й тарифи) світового нафторинку.

Окремий пункт — реверанс у бік нафтопереробних компаній за їхній «намір надалі зберігати пільгове ціноутворення на соціально орієнтовані нафтопродукти».

19 травня В.Ющенко зустрівся з представниками нафтопереробних і нафтопостачальних компаній. Лейтмотив зустрічі: «Хлопці, давайте миритися і ділитися». Мовляв, ми до вас із розпростертими обіймами, а ви не робите зустрічних кроків. Давайте, мовляв, налагодимо партнерські відносини. І не суть важливо, що колись уряд заважав вам працювати. Розпочнемо все з чистого аркуша...

Залишається сподіватися, що оператори нафторинку перейнялися умовляннями Президента, який найбільше сварив свій уряд. Та ще при російських нафтобаронах.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі