Анатолій Гриценко: «ВР Криму не буде п’ятою колоною у відносинах Москви і Києва»

Завжди усміхнений Анатолій Гриценко справляє враження людини, котрій усе легко дається в житті. 1997 року, в низці перманентних урядово-парламентських переворотів, під згасання політичного тріумфу блоку «Россия» та Ю.Мєшкова і в розпал кримінальних воєн, небагатослівний голова Чистопільської сільради, який скромно сидів у задніх рядах сесійного залу, стає головою Верховної Ради автономії. Несподівано для тих, хто не знав, що на компромісного для різношерстого парламенту кандидата зробили ставку тодішній прем’єр і президентський сват А.Франчук та його партнери (читай список Луценка—Москаля).

Анатолій Павлович не переставав усміхатися й тоді, коли доля з високого спікерського кабінету закинула його в старий будинок із проваленою підлогою — там він працював главою держадміністрації рідного Ленінського району. Потім Гриценко ремонтував кабінет першого віце-прем’єра автономії — за картою знайшов провалену стінку. Тепер ось думає — обновляти кабінет спікера, в якому все знайшов практично без змін, чи ні.

Звісно, Анатолій Павлович жартує — завдання перед ним стоять зовсім іншого рівня, причому як суспільного, так і політико-приватного: адже не секрет, що своїм поверненням у кабінет спікера Гриценко зобов’язаний Партії регіонів. Для непосвячених у таємниці нинішніх політичних розкладів, особливо по лінії Янукович—Ющенко, перші кроки Гриценко робить на заздрість легко. Чого варте узгодження з президентом кандидатури прем’єра — по суті, з першого заходу на Банкову. У п’ятницю було сформовано новий склад уряду. Найскладніше завдання — відчутна присутність у владі представників меджлісу кримськотатарського народу, яких майже всі члени президії називають не інакше як незаконне формування, — теж вирішено. Важче буде інше — тримати під контролем ситуації, рішення по яких прийматимуться за межами Криму й України; а також переконати у щирості слів, які Гриценко навчився добирати правильно...

— Анатолію Павловичу, у своїй промові під час обрання спікером ви закликали колег-депутатів забути про передвиборну риторику і займатися не політикою, а економікою. Вас не почули – чи ці слова було сказано в розрахунку на майбутню зустріч із президентом із приводу узгодження кандидатури прем’єра? Я запитую тому, що блокування Феодосійського порту вашими однопартійцями-«регіоналами» і соратниками-вітренківцями — це, окрім іншого, удар по економіці, від якого потерпають бюджети всіх рівнів, плюс збитки бізнесові, який уже тиждень не може вивезти своїх вантажів, плюс загроза курортному сезонові. До речі, ви як вища посадова особа автономії досі свою позицію щодо цієї ситуації так і не оприлюднили.

— По-перше, мій заклик займатися насамперед економікою почули й узгодили на посаду прем’єра кандидатуру Віктора Плакиди. Не керівника політичної партії, а виробничника, промисловця, і в цьому, напевно, був аргумент, у тому числі й для президента України, на користь узгодження саме цієї кандидатури. Бо Київ почув, що ми хочемо займатися виключно економічними питаннями. Що ж стосується загальнополітичних питань державного масштабу, то для цього є президент, є законодавець, Конституція України, яка передбачає, що всі такі заходи мають відбуватися у суворій відповідності до законодавства.

— Я повертаюся до свого запитання. Чому, заявляючи про пріоритетність економіки автономії, ваші політичні соратники проводять у Феодосії політичну акцію на тих самих передвиборних гаслах про антиНАТО тощо, завдаючи цій-таки економіці реальних збитків?

— Усе, що відбувається в Україні, має бути чітко прописане в законі. Щодо подій у Феодосії. Природно, про такі навчання як «Сі бриз-2006» слід було поінформувати керівництво АРК і органи місцевого самоврядування. На жаль, із вини якихось чиновників ВР не було поінформовано, а громадськість не була підготовлена до заходів, що їх війська НАТО (заплановані навчання проводяться на двосторонньому рівні, і НАТО до них жодного стосунку не має. — Ред.) проводили в порту Феодосії, і це, природно, та ситуація, коли частина населення висловлює свою точку зору на цю проблему. І це характерно не тільки для Феодосії чи Криму, України, ми бачимо ряд акцій протесту і в інших країнах світу, де проходять аналогічні заходи. Я не бачу нічого трагічного, гадаю, все має вирішитися з урахуванням рішення ВР України, як і заявив президент – що 7 червня парламент має дати згоду на проведення цих навчань. Єдине, що, безумовно, було необхідно, — це одержати спочатку згоду ВР, а потім уже давати команду на розвантаження устаткування, майна і всього іншого.

— При цьому ви цілком спокійно спостерігали, як бронетранспортери російського ЧФ виконували марш-кидки від одного спірного маяка до іншого, а ще раніше — ви жодним чином не реагували на перекидання десантників із військовою технікою ВМФ Росії з Темрюка на кримський полігон Опук — без жодної згоди української сторони та повідомлення по всьому необхідному в таких випадках ланцюжку. Тож у чому тоді ваша позиція?

— Виходячи з того, що Україна проголосила себе позаблоковою державою...

— В Конституції це не записано.

— В Конституції це не записано, але було проголошено. Перебування військ РФ у Криму обумовлене двостороннім договором, тут усе зрозуміло. А щодо навчань, то вони повинні проводитися в суворій відповідності із законом. Перше — рішення ВР України мало б бути прийняте, друге — громадськість має бути підготовленою до таких заходів, і тоді таких масових акцій, я думаю, не було б.

— Є великі побоювання, що нинішня ВР Криму, керівництво якої представлене проросійськими силами, дедалі активніше втягуватиметься у спірні ситуації, що виникають в українсько-російських відносинах, і виконуватиме роль так званої п’ятої колони Москви. Що «проблема 2017» — закінчення дії договору з базування ЧФ — настільки важлива для Росії, яка не збирається йти з Криму, що проросійські настрої та політики тут активно будуть підтримуватися. Чи виправдані ці побоювання і як ви ставитеся до того, що нинішній склад парламенту автономії називають повторенням мєшковських часів?

— Час минає, час лікує. Зовсім інша громадсько-політична ситуація в країні, зовсім інші політичні сили представлені у ВР, ситуація в політичному керівництві змінилася. Тому не можна цей період порівнювати з тим, який був 10 років тому. Я можу сказати, що ВР Криму ніколи не буде п’ятою колоною у взаєминах між Києвом та Москвою. Стосовно міжнародних договорів, — для цього є керівництво країн, для цього є парламенти двох країн, які виважено, толерантно повинні шукати компроміси у вирішенні тих проблем, що нині існують. Включно з військово-політичним напрямом. ВР Криму, безумовно, захищатиме інтереси кримчан і висловлюватиме свою точку зору стосовно ситуації, яка буде обговорюватися на рівні держав. Що ж до перебування російського флоту, то сьогодні це питання, по-моєму, вже зняте всіма: ніхто не збирається змінювати терміни перебування флоту в Україні. А наскільки обґрунтована ситуація, пов’язана з переглядом орендної плати, наскільки це питання лежить у політичній чи економічній площині, це не входить до компетенції ВР автономії та кримчан, його мають вирішувати представники Києва і Москви.

— Кажете, час лікує? Ви жодним чином не відреагували на чергову спробу поставити під сумнів належність Криму Україні — запит думського комітету уряду РФ з пропозицією реанімувати Кучук-Кайнарджикський договір. І чи випадковий такий збіг: щойно після перемоги на виборах проросійські політики сформували керівництво парламенту, як у Москві підняли питання про належність Криму, а в Феодосії почалися акції протесту з антиукраїнськими та антинатовськими гаслами?

— Ну, по-перше, ми ж не можемо реагувати на звернення органів влади інших країн один до одного... Моя особиста позиція: Крим є і буде територією України, і спроби перегляду кордонів жодної перспективи не мають. Усі ці заяви, я вважаю, є наслідком невирішених економічних питань, наприклад, газових. Тому одна зі сторін процесу якісь політичні рішення приймає для того, щоб чинити тиск. І не потрібно пов’язувати всі ці події з тим, що в парламенті домінують проросійські сили. Такий результат виборів за пропорційною системою, такий вибір кримчан. І хотів би сконцентрувати увагу на головному: всі політичні сили, представлені у ВР Криму, сьогодні налаштовані на конструктивну роботу і налаштовані працювати виключно в правовому полі України.

— Як ви маєте намір будувати стосунки з центром, з огляду на політичну відмінність, і що відчули під час зустрічей на Банковій?

— Цілком нормальне ставлення, цілком нормальні бесіди. Обговорювалася проблема — що буде з Кримом далі?

— І ви змогли відповісти на запитання — що буде з Кримом далі за такого розкладу політичних сил у владі?

— Так. У Криму буде стабільність, будемо працювати над залученням серйозних інвестицій. І президент згоден з таким підходом, що необхідно займатися економічними проблемами автономії. І ми налаштовані на таку роботу. Не треба лякати Україну та світ Кримом. Я думаю, що в нас вистачить сьогодні досвіду, мудрості, толерантності, щоб антиукраїнське клеймо, яке довгі роки було на тілі Криму, зникло. Для цього ми маємо знайти по суті новий формат відносин між центром і автономією, базовими основами яких мають стати економічна інтеграція Криму в Україну, взаємна довіра та повага до позицій один одного.

На жаль, незважаючи на п’ятнадцять років перебування кримської автономії в складі незалежної України, її економіка і досі схильна до інерції радянського минулого, коли її формування цілком залежало від інтересів та забаганок союзного центру, який, як відомо, був у Москві. Один імідж Криму як «всесоюзної оздоровниці» чого вартий. Сьогодні нам потрібна зовсім інша економіка, яка буде доповнювати і збагачувати можливості України, зміцнюючи, таким чином, її роль у сучасному світі.

— І що, вашого заступника Михайла Бахарєва, який називає українську мову мовою черні і вважає, що такої нації взагалі не існує, ви навчите Україну любити?

— Ви ж усі хотіли, щоб преса була вільною. Тому всі писали те, що хотіли писати. Сьогодні Михайло Бахарєв, як і Сергій Цеков (перший віце-спікер. — Авт.), — державні службовці, і є етика держслужбовця, тому я гадаю, що вони повинні любити й поважати країну, в якій живуть. Сьогодні вони теж несуть свою частку відповідальності за те, як складатимуться відносини між Києвом і Кримом в інтересах усієї кримської спільноти, а не окремих політичних сил.

— Що стосується інвестицій. Про необхідність їх залучення і створення сприятливого клімату говорили всі попередні уряди, насправді ж окремі бізнес-структури отримували переваги й різноманітні пільги. Наприклад, при С.Куніцині тендери на поставки ПММ незмінно вигравав «Лукойл», а будівельні — «Консоль», велике сприяння мав пан Фірташ. Який капітал прийде у Крим тепер, і чи слід очікувати перерозподілу сфер впливу?

— Коли ми говоримо про серйозні інвестиційні вливання в економіку АРК, ми не повинні відокремлювати ситуацію в автономії від ситуації в Україні в цілому. Серйозні інвестиції приходять не в Крим, серйозні інвестиції приходять в Україну. І інвесторові необхідна політична стабільність. Інвестор сьогодні в очікуванні: хто буде прем’єр-міністром України, хто – головою ВР, який буде загальнополітичний курс. А ми не бачимо, яка більшість формується, бо ті політичні сили, які вже три місяці заявляють про коаліцію, досі не можуть домовитися і знайти формулу об’єднання, крім одного моменту — що вони пропрезидентські сили. Ось це і є елементи дестабілізації, ось це лякає інвестора. Тому не треба відокремлювати Крим від ситуації в цілому. Єдине, що ми можемо гарантувати, — у Криму буде стабільність. І всі інвестиції матимуть цілком прозорий вигляд. І якщо йдеться про величезні проекти, то необхідно враховувати думку й інтереси місцевих громад. Наприклад, що стосується проекту, підтриманого А.Матвієнком («Гольф-сіті» на всьому Західному узбережжі. — Авт.), – необхідно було провести громадські слухання, оскільки він охоплював територію багатьох населених пунктів, а це землі територіальних громад. Вирішувати без них питання вилучення землі й комусь передавати її в оренду — це порушення закону. І цього не буде.

— Ви говорили з президентом про конкретні проекти?

— Ми говорили про будівництво порту «Донузлав». І тут є багато проблем. Необхідно провести екологічну експертизу, на чому наполягають учені, і це передбачено указом президента. Крім того, мають бути враховані інтереси місцевих громад і пропозиції ВР автономії.

Ми говорили про ситуацію в санаторно-курортному комплексі. Сьогодні курорти дають лише вісім відсотків доходів у бюджет АРК. Однак конкретні пропозиції ми напрацьовуватимемо, коли буде сформовано новий уряд. Попередні проекти, які розроблялися, ми теж вивчимо. Але проектів, які вже відбулися, ніхто не переглядатиме. Жодної реприватизації не буде. Зміна сфер впливу якихось бізнес-структур має відбутися природним, цивілізованим шляхом, шляхом залучення інших інвестпроектів, на конкурентній основі. Жодних преференцій, жодних пільг вибраним не буде!

— На прикладі ситуації з будівництвом великого порту на озері Донузлав, усього за 25 кілометрів від дитячої здравниці Євпаторія, дуже наочно видно прагнення керівних товаришів із центру, які лобіюють інтереси великого і часто сумнівного капіталу, приймати рішення в обхід і керівництва автономії, і органів місцевого самоврядування. Є вже заява міністра транспорту про намір побудувати ще один порт — на озері з лікувальними грязями Тобічик.

— Без врахування інтересів жителів автономії жоден серйозний проект не отримає узгодження. Хоч би якими вони були грандіозними, величезними, із великими інвестиціями, – доки місцеве населення не переконається в доцільності такого будівництва, ці проекти не реалізовуватимуться.

— Але якісь амбітні плани, повертаючись у цей кабінет, ви для себе будували?

— Я хотів би, щоб Крим справді став курортною і туристичною Меккою, з використанням природних лікувальних ресурсів. Ось ви згадали озеро Тобічик. Хтось пропонує авантюрну ідею – побудувати там порт, проте це озеро занесене у всі довідники, там два з половиною мільйони кубометрів лікувальної грязі. Є всесвітньо відоме озеро Чокрак, що має чотири з половиною мільйони кубометрів грязі. Ось де місце для вкладання інвестицій. І мені хотілося б, аби проекти, пов’язані з розвитком бальнеологічних курортів, які вже десятиліття озвучуються, нарешті було втілено. І мені хотілося б, щоб кримчани відчували свою причетність до всього, що тут є, а не приходив би хтось і вирішував, де копати, а де не копати.

Ті ж таки вуглеводні, які є на території АРК. Не можна сьогодні працювати за схемою, коли «Нафтогаз України» закуповує газ за собівартістю в «Чорноморнафтогазу» й нам повертає за зовсім іншими цінами. При цьому підприємство, яке працює тут, платить податки в Київ.

Амбітний план — запропонувати продати на відкритих аукціонах усі пансіонати, санаторії, бази відпочинку, які перебувають у користуванні органів державної влади. Отримані кошти спрямувати на поліпшення інфраструктури курортів, без якої жоден турист додатково не приїде. Що ми сьогодні маємо? Масу об’єктів санаторно-курортного комплексу, які перебувають у Держуправління справами, Кабміну, ВР України та Криму, податкової адміністрації тощо. Що з того, що всі ці об’єкти — у держвласності, вони не платять податок на землю, маючи і по 40 гектарів, а грошей у бюджеті на реконструкцію шляхів, водопостачання, газифікацію й елементарно — сміття прибрати – немає.

Коли в СКК прийде приватник, ми отримаємо вільні гроші, плюс місцева рада отримає плату за землю. То це ж інший підхід! Однак гроші мають бути цільові, як, наприклад, у Російській Федерації, де є фонд реалізації нафти. Такий самий фонд потрібно сформувати від реалізації цих об’єктів і за ці кошти вирішувати питання поліпшення соціальної інфраструктури та комунікацій на узбережжі Криму. Це підхід? Підхід. І не треба нам жодних Лас-Вегасів, як пропонував А.Матвієнко.

— Велика проблема — земля. Скільки ходитимемо по колу в наведенні порядку у цій сфері: немає реєстру власників і користувачів, і кадастру в нас немає, бо немає грошей, проте землю на аукціонах ми не продаємо, а за хабарі віддаємо майже задарма. І в це упирається проблема з наділенням землею репатріантів, звідси — відсутність стабільності, яка потрібна, щоб прийшов інвестор.

— Безумовно, аукціони з продажу землі будуть. Однак серйозну розмову про вирішення цього комплексу проблем треба починати з необхідності справжньої боротьби з корупцією. Я не назву зараз статистику, але криміналізація земельних відносин, здається, перевищила вже всі інші сфери економіки. Інша річ, що фіксація слабенька, цим ніхто не займається. Поки кримінальні справи, порушені після перевірок усіляких комісій, не будуть доведені до суду і ці рішення не будуть оголошені публічно, завжди буде спокуса у чиновника займатися дерибаном землі. А чому не відбувається завершення справ по земельних операціях? Тому що кожному, хто займається земельним питанням, теж хочеться мати землю на ПБК, і на цьому все закінчується. Тому все має відбуватися на відкритих прозорих аукціонах, і найближчим часом буде затверджено порядок їх проведення.

— Ви вже почали переговори з учасниками акцій протесту репатріантів. Що збираєтеся робити із самозахопленнями, які взяли в облогу майже всі міста? Чи є у вас бачення розв’язання цієї проблеми

— Кожний громадянин України за законом має право на безкоштовний наділ під будівництво житла. У місті — до 10 соток, у сільській місцевості — до 25. Незалежно від національності. Візьмімо місто Сімферополь, район. Дві з половиною тисячі гектарів землі птахофабрики імені Дзержинського понад десять років заростають бур’яном. Чому? Тому що це Академія аграрних наук України, яка жодної копієчки не сплачує податку за землю. І хай заростає все бур’яном. Собака на сіні. І це бачать люди, не лише кримські татари, всі, хто по 15 років стоїть у черзі на одержання ділянки. За хабарі місцевим чиновникам одні будували собі котеджі, а люди, у яких халупи, і по троє-п’ятеро дітей, сумлінно стояли в черзі й оскільки мовчали, на них ніхто уваги не звертав. А землю потихеньку продавали. Я звернувся до президента України з проханням розглянути можливість відповідно до законодавства вилучити у птахофабрики Дзержинського землю, яка не використовується за призначенням, і надати людям для будівництва житла. Я на кожній галявині протесту наголошую: всі безземельні громадяни мають право на одержання землі. Сьогодні ми спостерігаємо другу хвилю внутрішньої міграції — кримські татари переселяються в міста і на узбережжя. Тому ми кажемо: якщо ви вже одержали ділянку, а на новому місці знову претендуєте, то ви повинні ту ділянку у встановленому порядку здати сільській раді. І необхідний реєстр, адже ми повинні напевне знати щодо кожної людини, має вона уже землю чи ні.

— Депутати — висуванці Курултаю кримськотатарського народу, уперше з мєшковських часів не представлені в керівництві парламенту. Урядові портфелі теж розділите лише серед своїх, без участі опозиції?

— Кримські татари не представлені в президії ВР не тому, що вони — опозиція, а тому що їх підвів політичний розрахунок. Ми пропонували їм посади віце-спікера і дві комісії. Але Сергій Куніцин разом з Іваном Буреєм переконав усіх, і в тому числі Київ, що більшість за ним, тому так і вийшло. Нині ведемо переговори з меджлісом стосовно кількості місць в уряді. Пану Сенченку (лідер місцевих бютівців. — Авт.) ми теж запропонували взяти участь у формуванні РМ, але він сказав, що є розпорядження лідера партії в жодні коаліції з ПРУ не вступати. А від С.Куніцина і групи депутатів «Крим» відповіді з пропозиціями на сьогодні не надійшло.

— Коли стало відомо, що ви рекомендували на посаду голови Ради міністрів В.Плакіду — мало кому відому людину, з’явився жарт, що тепер і спікером, і прем’єром автономії буде А.Гриценко. Я завжди дотримувалася думки, що для злагодженої роботи в Криму потрібен технічний прем’єр, а не прем’єр-політик. Проте тут виникає запитання: а наскільки ваша кандидатура буде самостійною у своїй діяльності. Адже прем’єр має великі повноваження. Приміром, з подання президенту кандидатів на посади глав адміністрацій.

— З одного боку, це добре, що Віктор Плакіда мало відомий широкій громадськості, з другого боку — породжує масу домислів, тому що його не знають як фахівця, професіонала, людину, котра має характер. Він професіонал у своїй галузі, кандидат технічних наук, був керівником. Це не просто людина, поставлена виконувати чиїсь бажання. Я можу твердо сказати, що РМ буде абсолютно автономною у прийнятті своїх рішень, а кримський парламент стежитиме, щоб ці рішення відповідали законам України. Віктор Тарасович ніколи не був чиновником, і в цьому його сила. Він не знає, які бюрократичні схеми склалися за останні 10—15 років, тому у своїх діях не буде їх використовувати, а ми йому заважати не будемо. Ми хотіли, щоб Рада міністрів, образно кажучи, брала лопату і копала, робила для кримчан добро, а не займалася політиканством.

ДО РЕЧІ:

Шановний Володимире Олександровичу!

Відповідно до «Плану проведення багатонаціональних навчань за участю підрозділів Збройних Сил України на території України та за її межами», затвердженого Указом Президента - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2006 року №78/206, у період з 15 травня по 2 серпня 2006 року передбачені проведення українсько-американського навчання «Сі Бриз-2006» на території військово-морських баз та полігонів бойової підготовки, які розташовані на Кримському півострові, а також спільна підготовка навчально-матеріальної бази на території полігона «Старий Крим».

Планом навчання передбачається доставка комерційним судном інженерної техніки та майна підрозділу США, а також конструкції інженерних споруд до п. Феодосія у термін 26-27.05.06 року, та їх перевезення до полігону «Старий Крим».

До участі у навчанні залучатимуться до 10 бойових кораблів, до 10 літаків та вертольотів, до 20 бронетранспортерів, зведений миротворчий батальйон. Загальна кількість учасників навчання - до 3500 чоловік.

Планом проведення навчання передбачається пересування автобронетанкової техніки та особового складу підрозділів - учасників навчання по дорогах АР Крим:

27 - 29.05.06 року - автомобільна та спеціальна техніка інженерного підрозділу США (до 70 одиниць) за маршрутом: порт Феодосія - полігон «Старий Крим»;

15 - 18.07.06 року - автомобільна техніка (до 25 одиниць) за маршрутом: аеропорт м. Сімферополь - полігон «Старий Крим»;

05 - 10.07.06 року - автобронетанкова техніка (до 20 одиниць) та особовий склад підрозділу морської піхоти ВМС ЗС України за маршрутом: м. Феодосія - полігон «Опук»;

22 - 23.07.06 року - автомобільна техніка (до 4 одиниць) та особовий склад учасників навчання з маршрутом: м. Севастополь - полігон «Старий Крим» - полігон «Опук»;

25-26.07.06 року - автомобільна техніка (до 4 одиниць) та особовий склад учасників навчання за маршрутом: полігон «Опук» - м.Севастополь;

27-29.07.06 року - автобронетанкова техніка (до 30 одиниць) та особовий склад об’єднаного миротворчого підрозділу морської піхоти за маршрутом: полігон «Старий Крим» - полігон «Опук»;

29-30.07.06 року - автобронетанкова техніка (до 20 одиниць) та особовий склад підрозділу морської піхоти ВМС ЗС України за маршрутом: полігон «Опук» - м.Феодосія;

02-04.08.06 року - автомобільна та спеціальна техніка інженерного підрозділу США (до 70 одиниць) за маршрутом: полігон «Старий Крим» - порт Феодосія;

02-04.08.06 року - автомобільна техніка (до 25 одиниць) за маршрутом: полігон «Старий Крим» - аеропорт Сімферополь.

Під час проведення цих заходів керівництвом навчань від Військово-Морських Сил Збройних Сил України буде організовано взаємодію з органами Міністерства Внутрішніх Справ та Служби безпеки України.

Прошу Вашого сприяння у проведенні вищезазначених заходів.

З повагою,

ТВО командувача Військово-Морських Сил

Збройних Сил України

І.В.Кабаненко