Ядерне стримування у світі згортається на тлі розмов про КНДР - The Economist

Рідко коли Північна Корея опиняється в одному контексті зі словом "оптимізм". Але усмішки і пишність зустрічі лідерів двох Корей Кім Чен Ина і Мун Чжен Іна вказали на угоду, згідно з якою Пхеньян відмовиться від ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки від світу, зокрема від США. Однак, на думку The Economist, до надійної угоди про денуклеризацією Північної Кореї так далеко, як до вершини гори Пекту. Родина Кімів неодноразово обманювала світову спільному. А ядерна зброя грає ключову роль для їхньої влади. Більше того, поки оптимісти зосередили увагу на Кореї, ядерне стримування в інших кутках планети згортається.

До 12 травня президент Дональд Трамп має вирішити долю угоди від 2015 року, яка обмежує ядерну програму Ірану. Минулого тижня прем'єр-міністр Ізраїля Беньямін Нетаньяху виступив з доповіддю, яка має на меті переконати Трампа вийти з угоди. І останній дуже вірогідно погодиться з цим. Гірше те, що через три роки домовленості про обмеження ядерних арсеналів між США і Росією втратять чинність.

Покоління державних діячів часів Холодної війни, яких стримував конфлікт і близька до катастрофи Карибська ракетна криза, використовували контроль озброєнь, щоб зменшити загрозу тотального знищення. Навіть тоді ядерна війна була постійним страхом. Їхні самовпевнені наступники, які постали перед викликами нової напруги і нових технологій, збільшують шанси того, що ядерна зброя розповсюдится і що хтось десь прорахується. Самовдоволений світ грається з армагедоном.

Одна з проблем в тому, що критики контролю озброєнь переоцінюють його цілі настільки, що применшують досягнення цієї політики. Опоненти угоди з Іраном, такі як новий радик Трампа з національної безпеки Джон Болтон, скаржаться, що вона не зупинила роботу Ірану над балістичними ракетами. Тегеран і далі залякує своїх сусідів. Але це ніколи не було метою Спільного всеосяжного плану дій, як формально називається угода з Іраном. Метою було щонайменше на 10 років перекрити Тегерану шлях до побудови ядерної бомби. Крім того, домовленості дозволяють виявити подібні спроби у майбутньому ще на ранньому етапі.

Про що б не говорив Нетаньяху, але Іран виконує свої зобов'язання попри те, що він досі не отримав значну частину економічних вигод, які йому обіцяли. Провал іранської угоди має ціну. Іран зможе вільно збагачувати уран з військовою метою. Угода ядерного нерозповсюдження, яка досі була найкращою перешкодою для пошинення бомб, буде підірвана. Інші країни в регіоні, такі як Саудівська Аравія і Єгипет, теж можуть вирішити, що їм потрібен ядерний арсенал. Трампу буде значно важче переконати Кім Чен Ина в тому, що він може довіряти Америці, особливо на тлі того, як Болтон порівнює КНДР з Лівією, чий лідер закрив ядерну програму, а потім був жорстоко вбитий через кілька років.

Друга проблема в недовірі, яка посилюється після відродження протистояння між США і Росією. Напруга повинна була б надати контролю озброєнь нової актуальності. Але натомість вона руйнує цей підхід. Дія угоди про скорочення і обмеження стратегічних наступарльних озброєнь від 2009 року закінчується в 2021-му. Натомість Трамп знову виводить ядерну зброю на передній план. І американський арсенал тепер буде більший і потужніший. Це суперечит логіці успішних угод з Росією про контроль стратегічних озброєнь від 1972 року. Тоді Москва і Вашингтон прагнули зберегти паритет, але зупинити гонку ядерних озброєнь.

За даними Tokyo Shimbun, Кім Чен Ин готовий згорнути ядерну програму в обмін на грошову компенсацію та гарантії збереження тоталітарного режиму в КНДР. Перед цим Північна Корея погодилася ввести мораторій на випробування ядерної зброї та ракет, якщо Сполучені Штати почнуть переговори з Пхеньяном, а також нададуть гарантії безпеки. Детальніше читайте в матеріалі Наталії Бутирської "Корейський півострів: довгий шлях до миру" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".