Криза у Венесуелі: тиск США на режим диктатора вплине на їх союзників - The Times - Світ - dt.ua

Тиск США на режим у Венесуелі вплине на їх союзників – The Times

28 січня, 2019, 14:25 Роздрукувати

Венесуела — не Ірак. Проте проблеми, які може покласти на союзників президент США, здаються надто знайомими.

11 січня 2019 року спікер місцевого парламенту Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом країни © www.bbc.com

Багата нафтою і погано керована країна неминуче опиняється під прицілом адміністрації США. Венесуела — не Ірак. Проте проблеми, які може покласти на союзників своїм зовнішньополітичним гамбітом американський президент, здаються надто знайомими, пише оглядач газети The Times Едвард Лукас у авторській колонці.

На перший погляд, союзники повинні радіти. Ніколас Мадуро — поганий чоловік, який очолює поганий режим. Його некомпетентність і жорстокість привели Венесуелу до злиднів і наповнили весь латиноамериканський регіон біженцями, злочинністю та хворобами. Якщо раніше ми скаржилися на ізоляціонізм Дональда Трампа, то тепер ми маємо вітати його ентузіазм щодо вирішення серйозної зовнішньополітичної проблеми.

Але чому він зосередився саме на цій ситуації? США неминуче звинуватять у подвійних стандартах. Білий дім демонстративно не стурбований збройними фанатиками в Саудівській Аравії і автократичним правлінням президента Єгипту Абдула-Фаттаха Ас-Сісі. Трамп був щасливий поговорити з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином, який стоїть на чолі найжорстокішого режиму на планеті.

Будь-яка зовнішня політика, в тому числі і британська, зрозуміло, носить виборчий характер і визначається стратегічними (тобто егоїстичними) міркуваннями. Але в цьому випадку не тільки найзатятіші циніки підозрюють, що Трамп просто знайшов зручний привід відволікти увагу від своєї провальної внутрішньої політики і перетворює його на розмови про свободу, демократію і права людини.

Ще одне велике занепокоєння викликає реалізація Америкою своїх планів. Якщо б війна в Іраку призвела до акуратного і безпроблемно повалення режиму Саддама Хусейна і появі на його місці гнучкого, стабільного (і, можливо, менш жорстокого) наступника, то вердикт історії був би поблажливіше. Не стільки вторгнення в Ірак, скільки нездатність Адміністрації Буша спланувати його наслідки стали причиною кровопролиття і страждань. Після цього репутація США як країни, здатної до компетентного державного будівництва, так і не була відновлена.

Тим більше є підстави турбуватися про таку саму неспроможність в підході нинішньої Адміністрації до рішення венесуельської кризи. Протягом найближчих днів Велика Британії та іншим семи союзникам США в Європі, можливо, доведеться виконати свою обіцянку і наслідувати приклад США — розірвати дипломатичні відносини з режимом Мадуро і визнати лідера опозиції президентом Венесуели.

Хуан Гуайдо — голова Національних зборів Венесуели і самопроголошений виконуючий обов'язки президента країни, має демократичний мандат, але не володіє реальною владою. В будь-який момент його можуть заарештувати і посадити у в'язницю.

Розрив дипломатичних відносин з неугодним режимом, є перевіреною, хоча, як правило, неефективною тактикою в міжнародних відносинах. Однак наділення дипломатичним визнанням політичної сили, яка не контролює кордони, поліцію, армію та суди, є незвичайним і ризикованим кроком.

Конфіскація іноземних активів венесуельської держави, таких як золото, що зберігається в Банку Англії, і передача їх опозиції також новий метод. Він може бути оскаржений в суді і встановлює небезпечний прецедент. Багато країн задаються питанням, чи не варто їм перенести свої активи в більш безпечні місця, наприклад, до Швейцарії.

Якщо тактика США приведе до перемоги в Каракасі, всі це побоювання можуть виявитися марними. Але що, якщо Мадуро відмовиться відступити? Як ми бачимо на прикладі різних країн, від Куби до Зімбабве, західні дипломатичні та економічні санкції рідко виявляються успішним способом скинути погані режими або змусити їх до проведення реформ. Що, якщо російські "приватні військові підрядники" — наступники "радянських радників" епохи "холодної війни", зміцнять контроль Мадуро над владою? Ми будемо відповідати тим же? Що, якщо Китай врятує режим фінансовими вливаннями? Замість швидкого і ефективного путчу ми можемо виявитися втягнутими в громадянську війну за сирійським зразком.

Фіаско в Іраку сталося під час майже незаперечного американського лідерства у світі. Після трагедії 11 вересня жорсткі дії Вашингтона користувалися підтримкою як всередині країни, так і в міжнародного співтовариства. Росія тоді ще була слабка після 1990-х років. Китай ще був на узбіччі світової політики. Сьогодні у США більше немає такої розкоші. Вони стикаються з реальною конкуренцією з боку Росії і Китаю, які, схоже, налаштовані протистояти тому, що вони бачать як західну тактику повалення неугодних режимів.

Небезпека полягає в тому, що може виникнути чергова затяжна криза, в яку США і союзники вплутаються, не маючи достатньо моральних та військових ресурсів для перемоги.

Як і в Іраку, найбільші втрати будуть в зоні конфлікту, але і союзникам доведеться заплатити свою ціну. США не пробачить країни, які користуються американськими гарантіями безпеки, але не готові прийти Америці на допомогу, коли вона їх про це просить. В такому випадку загроза виходу США з НАТО стане ще більш імовірною. А ті уряди, які погодяться брати участь в американській військовій авантюрі, можуть заплатити велику, можливо, фатальну політичну ціну у себе в країнах — запитайте у Тоні Блера.

Варіантів не так багато. Британські збройні сили є найсильнішими в Європі, але все одно не в змозі захистити країну без союзників. Інші європейські країни надто скупі і пацифистичні, щоб належним чином дбати про власну безпеку. Якщо це зміниться, багатьом, включаючи британців, не сподобається неминуче керівництво Німеччини, яке потягне за собою оборонна політика ЄС після Brexit. За межами ЄС Британія буде особливо залежати від зв'язків з США.

Ми не можемо розраховувати на ідеальний світ, у якому американські адміністрації завжди або хоча б у більшості випадків компетентні і далекоглядні. Ми повинні мати справу з США, такими, як вони є зараз і будуть в найближчому майбутньому. Якщо ми хочемо залишитися на борту, британці й інші союзники повинні трястися по вибоїстих дорогах в неприємні місця призначення. Так що стисни зуби, закрий очі і думай, що цей раз буде кращим, ніж попередній.

Читайте також: У Венесуелі під час протестів затримали майже 800 людей

Політична ситуація у Венесуелі стала загострюватися у 2018 році. 20 травня у Венесуелі відбулися дострокові вибори президента. Виборам передували масові протести, учасники яких звинувачували диктатора Ніколаса Мадуро в ігноруванні законів, взятті під варту політичних опонентів і в економічних проблемах країни, де рівень інфляції досяг рекордного рівня. ЦВК оголосила про впевнену перемогу чинного президента Мадуро, якому вдалося отримати 68% голосів на тлі вкрай низької явки. Опозиція бойкотувала вибори і не визнала результати.

11 січня 2019 року спікер місцевого парламенту Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом країни. Після цього по всій країні активізувалися акції протестів проти Мадуро. Унаслідок зіткнень загинули вже близько 30 осіб.

Детальніше про ситуацію в країні читайте у статті Олексія Коваля "Гнів Венесуели" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".

За матеріалами: DT.UA /
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >