The New Republic: Дмитро Кисельов переосмислює мистецтво російської пропаганди

Ведучий російських "Вестей недели" Дмитро Кисельов "щонеділі протягом двох годин розповідає про свої численні буки, фобії і об'єкти ненависті: занепадаючий Захід і віроломних лібералів на батьківщині", пише у статті для New Republic журналіст Джошуа Яффа. В останні місяці передача зосередилася на темі України. "Або, як бачить це Кисельов, на фашистських узурпаторах, які захопили владу в Києві і спираються на машину НАТО", - додає автор.

Російське телебачення здійснює пропагандистський натиск, безпрецедентний для пострадянської епохи, натякаючи на похмурі підозри про мотиви Заходу в Україні або вигадуючи їх, а втручання самої Росії зображуючи як героїчний відгук на заклик справедливості, продовжує автор. На його думку, Кисельов - найпомітніший персонаж цієї драми і найбільш обдарований у плані акторських здібностей.

Існування таких телепередач допомагає зрозуміти, чому, за опитуваннями "Левада-центру", 67% росіян вважають київський уряд нелегітимним, а 85% вважають, що крах режиму Віктора Януковича був переворотом.

На думку автора, насправді цільова аудиторія Кисельова - не мільйони телеглядачів каналу "Россия", а "купка людей у Кремлі, які задають схвалений тон політичної культури у Росії". Передача Кисельова відображає "найбільш чорні, конспірологічні пориви нинішньої стадії путінізму", пише автор. Путін багато років не висував жодних ідеологічних претензій на легітимність. Але, повернувшись у Кремль в 2012 році, він намагається "змонтувати нове виправдання свого правління, засноване на змішуванні консервативних цінностей, вчення про винятковість Росії і відчуття, що країні загрожує небезпека через підступне вторгнення Заходу", - йдеться в статті. Українська криза підкріпила ці поривання.

"Роль Кисельова в апараті державної пропаганди особливо примітна тим, що спочатку він прославився як противник радянської цензури", - пише автор. В січні 1991 року, коли радянські війська обстріляли натовп біля телевежі у Вільнюсі і вбили 14 людей, молодий диктор Кисельов відмовився зачитувати цензуровану версію подій і його вигнали з ефіру.

"Це не означає, що Кисельов дійсно мав вистраждані демократичні переконання; можливо, він просто грав роль якогось персонажа", - пише автор. Молодість Кисельова - це 1970-1980-ті коли всі вже давно перестали вірити у комуністичну ідеологію. Але більшість людей підігрували державі, яка могла дати людям на "теплих місцях" відносні привілеї і комфорт. "І все ж ця двозначність підживлювала перманентний цинізм", - йдеться у статті.

Тим не менш, у 1990-х Кисельов спілкувався з ліберальними журналістами, які захоплювалися шансами, очікуваними від оновленої країни, пише автор. Журналістка Євгенія Альбац каже , що в той час Кисельов "добре говорив, добре думав". Альбац була вражена, коли цієї зими Кисельов спробував її дискредитувати, показавши її портрет з написом на івриті. За часів їхнього знайомства "у його словах не було нічого расистського або націоналістичного", пояснила вона.

У 1999 році продюсери, які працювали на замовлення "Бі-бі-сі", попросили Кисельова стати ведучим однієї з серій циклу про методи журналістики у Росії. "Темою була етика. Кисельов міркував про різницю між журналістами і "агітаторами" та необхідність показувати "цільну пропорцію світу", - йдеться у статті. Один із продюсерів циклу, Ганна Наринська, сказала автору, що позиція Кисельова виглядала щирою: "У той час йому було вигідно так говорити. Його конкуренти, більш відомі і могутні, були страшенно упередженими". У тому ж фільмі Кисельов пристрасно застерігав від злиття журналістики з пропагандою.

На початку 2000-х Кисельов був не дуже затребуваний. "Він був компетентним і талановитим, але йому не вистачало органічної харизми телезірки", - йдеться в статті.

На щастя, Україна почала розбудовувати свою телеіндустрію. У 2001 році Кисельова найняли в ICTV, телекомпанію українського олігарха Віктора Пінчука. За словами автора, ICTV Кисельов тримався неформально і демократично. За словами гендиректора Олександра Богуцького, він говорив працівникам: "Ми вже в Європі. Почніть Європу з себе. Живіть так, немов ви вже у європейському співтоваристві".

Але під час передвиборчої боротьби Віктора Ющенка і Януковича Кисельов почав змінюватися. "Спочатку він, ймовірно, відгукувався на вказівки зверху", - продовжує автор. Власник ICTV Пінчук - зять тодішнього президента Леоніда Кучми, а Кучма підтримував Януковича. ICTV стали використовувати в руслі повномасштабної пропагандистської операції. Можливо, Кисельов побачив свій шанс стати впливовою медійною фігурою або просто зловив кураж. "Незабаром він відкинув свою вірність журналістській незалежності і почав просувати деякі з теорій, які сьогодні стали для нього головними "ідеями-фікс": особливо ідею, що Ющенко і його союзники були русофобськими агентами під впливом США", - йдеться в статті.

Після перемоги Ющенка на виборах ICTV вирішила не продовжувати контракт з Кисельовим. Він влаштувався на "Россию". У 2012 році він став ведучим "Вестей недели" і в наступні місяці збудував свій нинішній екранний образ.

Сьогодні Кисельов не цурається терміну "пропаганда", а навпаки, його сприймає. "Але його версія пропаганди відрізняється від радянського, більш раннього аналога", - пише Яффа, пояснюючи, що радянські новини та інформаційні програми були покликані заспокоювати глядача.

Але в радянський час не було інтернету, а сьогодні погані новини можуть поширюватися альтернативними каналами. "І тому Кисельов не ігнорує незручні або суперечні теми, а експлуатує їх, щоб збуджувати в аудиторії невдоволення ворогами Росії", - йдеться в статті.

У Кисельова є одне особливе вміння, "він - prisposoblenets: так російською називається хитромудрий чоловік, який чує, що саме від нього вимагається, і користується цим знанням для особистої вигоди", пише автор.

Дехто називає Кисельова "міністром пропаганди". "Але це перебільшення його влади. Він не формує політику, а накладає потворний максималістський глянець на рішення, прийняті в якомусь іншому місці", - вважає автор. За словами професора ГУ-ВШЕ Анни Качкаєвої, Кисельов - "особа, символ, метафора, символ" Росії, замкненої на собі. "За Путіна Росія фактично припинила спроби інтегруватися на Захід після 1991 року, публічні нещирі запевнення у демократичних цінностях, навіть коли на практиці вони порушувалися", - йдеться в статті. Путінську Росію мало хвилює її місце у західному світопорядку, вона фетишизує остракізм, якому піддається. І той факт, що Кремль поставив на чолі "Росії сьогодні Кисельова, має погану репутацію за кордоном, дає зрозуміти: "або весь проект задумано як антагоністичний, або Путін і його оточення просто ставляться до цього байдуже".

Кисельов атакував санкції ЄС у статті для The Guardian. Він звинуватив ЄС у лицемірстві, пояснивши, що санкції за пропаганду порушують її свободу слова. "Це один з небагатьох переконливих аргументів. Ідея, що уряди будуть вводити поділ на інформацію і пропаганду, викличе дискомфорт у багатьох журналістів", - зауважує автор.

"Це був класичний хід Кисельова: спроба зганьбити ліберальний європейський проект в очах росіян і довести його захисників до безсилої люті", - пише автор. Мовляв, всі уряди так чинять. "І цей всеосяжний цинізм, можливо, стане найміцнішим його здобутком, більшою мірою, ніж параноя чи підбурювання до війни", - пише автор. Передача Кисельова створює у глядача враження, що ніхто не об'єктивний, всі скомпрометовані, а кожен, хто намагається розібратися в подіях, є однією зі сторін конфлікту. "Як сказав би Кисельов, коли він був молодшим: тепер ми всі у багні", - підсумовує Джошуа Яффа. !zn

Читайте також:

Кисельов поскаржився, що НАТО його душить, Путін у відповідь пообіцяв всіх задушити сам

У Росії визнали програму Кисельова про розгін українського Євромайдану "прямою дезінформацією"

Путін дав журналісту Кисельову орден за "сумлінну працю"