Свобода слова подобається багатьом, але мало хто її дотримується - The Economist

Поділитися
Свобода слова подобається багатьом, але мало хто її дотримується - The Economist Питання про межі свободи слова стало особливо гострим в еру соцмереж. © The Economist
Мода на суперечки у еру соціальних мереж змушує людей думати, що свободи слова стало забагато.

Це золотий вік сварок. Соціальні мережі дозволяють вільно поширювати свої думки всім, хто тільки може їх сформулювати. Політики напряму звертаються до своїх виборців, а виборці можуть напряму писати повідомлення політикам. Наш час також повинен був би стати золотим віком свободи слова. Але якимсь чином повсюдність дискусій переконує людей, що у нас забагато цієї свободи слова. Це дійсно навіть для Америки, де перша поправка і жорстка юриспруденція, що випливає з неї, гарантують найсильнішу свободу вираження у світі.

Як пише The Economist, у лютому 2017 року Knight Foundation опублікувало результати опитування серед учнів-старшокласників в Америці, з яких випливало, що лише 45% опитаних вважають, що люди можуть публічно говорити що заманеться, навіть якщо це ображає інших. Лише 43% вважають, що таке ж право люди повинні мати в соціальних мережах. Студенти університетів зізналися, що блокують тих, кого вважають надто обурливими. Керівники Університету Каліфорнії в Берклі скасували промову "правої" письменниці Енн Коултер, тому що боялися насильницьких протестів. Британська національна спілка студентів проголосувала за те, щоб не давати "платформу" для промовців, чих погляди здаються расистськими чи фашистськими.

Видання зауважує, що міркування цих студентів правильні. Вони хотіли захистити інших від образ. І це похвально. Серед неформальних норм суспільства ввічливість і чемність займають важливу роль. Але коли ображати інших стає незаконним, чиновникам потрібно втрутитися і врегулювати емоції. Коли образа дуже суб'єктивна, повноваження втручатися швидко перетворюються надмірними і довільними. І коли люди у вільних країнах закликають обмежити свободу слова, авторитарним режимам стає легше нав'язувати обмеження. Інколи це теж відбувається через правильні наміри, приміром, щоб обмежити і покарати "мову ненависті" чи зберегти гармонію в країні з великою кількістю релігійних конфесій. Але все частіше уряди наділяють себе такими повноваженнями, щоб захистити себе ж. Росія засудила блогера до п'яти років в'язниці за поширення "екстремізму" після того, як він розкритикував російске втручання в Україні.

Захід з його корінням в просвітництві лигається найбільш вільним місцем у світі завдяки скептичному ставленню до будь-яких встановлених догм і погано виправданих табу. Але бажання вказувати людям, що вони можуть говорити, тут сильне теж. Німеччина вимагає від сайтів в інтернеті видаляти "мову ненависті" і фейкові новни за 24 після повідомлення про їхнє розміщення. Інші європейські країни теж можуть взяти з неї приклад. 16 країн заборонили заперечення Голокосту. У Великій Британії "Акт про таємницю" дозволяє переслідувати газети за публікацію інформації, яка уряд вважає цінною для національної безпеки. Після того, як The Guardian опублікувала таємниці, викриті Едвардом Сноуденом, працівники державної структури GCHQ увірвалися в редакцію і знищили жорсткі диски комп'ютерів.

В інших країнах закони, які забороняють богохульство, допомагають придушити свободу слова. У Саудівській Аравії богохульників та тих, хто критикує суннізм, публічно карають. Індійці можуть потрапити до в'язниці на три роки за поширення "дисгармонії на основі релігії, раси, касти чи будь-чого іншого". В Індонезії і Пакистані будь-хто може звинуватити в богохульстві інших. І обвинуваченому часто важко знайти адвоката, тому що в релігійній країні ніхто не хоче захищати богохульника.

Ці закони часто користуються широкою підтримкою в своїх країнах. Релігія грає роль організаційної установи для багатьох людей. Образа віри таким чином б'є по самій основі суспільства. Але закони, які перетворюють людей на злочинців лише тому, що хтось образився, легко стають інструментом репресій. Номінально кожна країна обіцяє своїм громадянам свободу слова, але майже дожна з них не виконує цю обіцянку повною мірою. В конституції Китаю стаття 35 гарантує кожному громадянину "свободу слова, преси, зборів, спілок, процесій і демонстрацій". Але кожен, хто сприймеє ці слова буквально, може вирішити почати кар'єру викривача корупції в Компартії. І ця кар'єра буде не швидкою. І навіть в Америці, де нібито існує свобода слова, теж порушують кримінальні справи за наклап.

Як же захиститися від злісної неправди і при цьому зберегти свободу якомога більшої кількості людей? Це питання лишається життєво важливим.

Раніше вчені встановили, що фейкові новини поширюються в Twitter швидшеза справжні. Дослідники проаналізували записи трьох мільйонів користувачів. класифікували новини як помилкові, спираючись на інформацію від шести незалежних організацій, які займаються перевіркою даних. Найбільш популярною темою для чуток виявилася політика. Слідом за нею йшли міські легенди, бізнес, тероризм, наука, розваги та природні катастрофи.

Поділитися
Підготував/ла Лесь Димань
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі