Різке падіння цін на нафту загрожує сланцевій галузі США - The Guardian

Викликане експортним ембарго чотирикратне зростання нафтових цін, організоване Саудівською Аравією в 1973 році у відповідь на Війну Судного дня, демонструє, що нафта може використовуватися як дипломатична і економічна зброя. Зараз історія повторюється. Про це пише The Guardian.

Автор публікації пропонує стати на місце інвестора на ринку на початку 2014 року і спробувати поміркувати як він. "Ви можете відчути, що в Україні щось серйозно не так, і вас турбують перші новини про бойовики на півночі і заході Іраку. Ви сподіваєтеся на подальше зміцнення світової економіки, і було б розумно припустити, що ціни на нафту продовжать рости. Оскільки геополітична напруженість плюс стійкий попит зазвичай означають саме це", - пише автор статті.

Але, як він зазначає, припущення не виправдалися. Нафта, що коштувала влітку більше 110 доларів за барель, звалилася. За три місяці ціни знизилися на чверть. Видобуток нафти збільшилася.

При цьому адміністрації Обами потрібно, щоб Тегеран пішов на поступки щодо ядерної програми і щоб президент РФ Володимир Путін "пішов" з Східної України. "Але після Іраку і Афганістану Білий дім зовсім не хоче відправляти кудись американських солдатів", - йдеться в статті. Натомість Вашингтон за підтримки своїх саудівських союзників намагається знизити нафтові ціни, наповнюючи нафтою ослаблений ринок. Оскільки росіяни, і іранці сильно залежать від експорту нафти, очікується, що з ними стане простіше мати справу.

Видання робить припущення, що держсекретар США Джон Керрі у вересні домовився з королем Абдуллою про те, що Саудівська Аравія буде продавати нафту дешевше. Це могло б пояснити падіння цін на фоні викликаної діями Ісламської держави нестабільності в Іраку і Сирії. У середині 1980-х років Саудівська Аравія вже робила щось подібне.

Саудівська Аравія розраховує, що вона зможе протриматися при низьких цінах довше, ніж Росія та Іран. Відповідно, таке положення справ триватиме порівняно недовго.

Повернення до методів "холодної війни" б'є по Росії. У Росії є валютні резерви, але вони не безмежні.

При цьому, як зазначає автор статті, поки на російській зовнішній політиці це не позначається. Росія все ще підтримує сирійського президента Башара Асада, а в кінці минулого тижня стало відомо, що російські війська увійшли на Східну Україну. Як буде реагувати Іран поки незрозуміло, проте Близький Схід стабільніше явно не стає.

"Якщо ціни на нафту не відновляться найближчим часом, це сприятиме зростанню світової економіки", - вважає Ендрю Кеннингема з Capital Economics. На його думку, в найбільшому виграші виявляться великі споживачі нафти: Китай, Індія і Європа.

Але для США ситуація не настільки очевидна. "Готовність Вашингтона розігрувати "нафтову карту" пов'язана з вірою в те, що видобування сланцевих енергоресурсів дозволять Америки стати найбільшим виробником нафти в світі", - йдеться в статті.

Різке зниження нафтових цін робить розробку ряду сланцевих родовищ невигідною. Найбільше це відноситься до нових родовищ, первинні витрати роботи на яких може покрити тільки висока ціна на нафту. Деякі розробляються родовища швидко вичерпуються, і нафтовим компаніям доводиться йти в пошуках нафти вглиб, а це коштує дорожче.

Детальніше про причини зниження цін на нафту читайте у статті Сергія Сапегіна і Геннадія Рябцева "Збіг обставин чи кінець нафтової ери?" в свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".