США буде легко обрати нового президента – The Economist

Чверть американців, які народилися після 1980-го року, переконані, що демократія – це погана форма управління. І це набагато більше, ніж було 20 років тому. Якщо дві головні партії США збираються змагатися в тому, хто краще підживиться ці сумніви молодих виборців, їм навряд чи вдасться зробити це краще, ніж на цьогорічній президентській кампанії.

Про це пише The Economist, додаючи, що вибори, намічені на 8 листопада, вже на показалися на горизонті, але багато американців хотіли б почати всю процедуру з початку і обрати двох нових головних кандидатів. Звісно, ніхто цього їм не пропонує. Президентом стане або Гілларі Клінтон, або Дональд Трамп.

І вибір, на думку видання, не важкий. Кожен день передвиборчої кампанії з'являтися нові і нові докази того, що Трамп буде кошмарним президентом. Він грав на расовій напрузі американського суспільства. Його досвід, темперамент і характер роблять його неймовірно не кваліфікованим для ролі голови держави, на яку весь демократичний світ дивиться як на лідера. Він не може бути головнокомандувачем найпотужнішої армії світу і людиною, яка контролює американський ядерний арсенал.

Лише це змушує відмовитися від того, щоб голосувати на Трампа, якщо навіть захочеться. Як це трапляється, він окреслив політики, які тісно пов'язані з його особистістю. Уряд Трампа скоротив би податки для багатих людей і встановив би обмеження на торгівлю, які б підняли ціни для бідних.

"Ми не погоджуємось з ним у питанні довкілля, імміграції, американської ролі у світі і щодо інших базових речей. Його ідеї про доходи і витрати ображають статистику. Ми б радше підтримали Річарда Ніксона, навіть знаючи, яким горем він пізніше стане. Тож наш голос йде Гілларі Клінтон", - йдеться в статті.

Видання додає, що ті, хто відмовляється голосувати за неї лише тому, що вона Клінтон, а вони ненавидять "машину Клінтонів", не звертають увагу на розбещеність альтернативи.

"Ми підемо далі. Клінтон кращий кандидат, ніж здається, і вона краще підходить для роботи з жахливою, розбитою політикою Вашингтона, ніж будь-який критик визнає. Вона також заслуговує на визнання її особистих достоїнств. Як і випадку з Трампом, у Клінтон є ідеї, з якими ми не погоджуємося. Її плани щодо податків заплутані. Її протест проти торговельних угод з Азією розчаровує. Але розмір цих дефектів дрібний у порівнянні з тим, що пропонує Трамп", - йдеться в статті.

Видання додає, що в якомусь сенсі Клінтон буде революційним президентом. Вона стане першою жінкою на чолі США за 240 років з часів проголошення незалежності. Звісно, це не головна причина, чому варто за неї голосувати. Але це стане великим досягненням. У всіх інших сенсах Клінтон – інкременталіст, в чому вона зізнається. Вона вірить в силу маленьких змін, накопичення яких призводить до великих. Нездатність озвучити свої пропозиції так, ніби великі зміни відбудуться за ніч, робить її, щоправда, поганим учасником перегонів. Від кандидатів в президенти сьогодні чекають виступів, які будуть надихати.

Однак, прозаїчний стиль у поєднанні з градуалізмом і тяжкою роботою можуть допомогти збудувати краще президентство, ніж її критики можуть собі дозволити. В зовнішній політиці, де влада президента найбільша, Клінтон доведеться мати справу зі світом, який постав перед ризиками Холодної війни, тільки без стабільності того періоду. Китай зростає, а Росія занепадає, і щоб впоратися з ними потрібна як гнучкість, так і твердість. Міжнародні інститути, такі як ООН, слабкі, а тероризм – міжконтинентальний.

Тож судження і досвід дуже важливі, і попри спроби республіканців дорікнути їй через трагедію в Бенгазі в 2012 році, у Клінтон є обидві якості. Будучи сенатором, вона добре попрацювала в комітеті збройних сил. А на чолі Держдепартаменту вона вміло проводила політику президента за кордоном. Погляди Клінтон на Америку багато в чому сході з поглядами Обами. Вона мала рацію, коли наполягала на ранньому втручанні у війну в Сирії. Вона має більш далекоглядні погляди на здатність Америки робити добро, хоча Обама був більш зосереджений на загрозах від добрих намірів.

Попри розбіжності, Клінтон допомогла закласти фундамент для завершення ембарго проти Куби, а також у питанні угоди щодо ядерної програми Ірану. Вона працювала над широкими угодами з Китаєм і працювала над протидією кліматичним змінами. Президентство Клінтон буде збудоване на цьому.

Тим часом, чинний президент Барак Обама вважає можливу поразку Клінтон на виборах "кроком назад" для США. Виступаючи на мітингу прихильників Демократичної партії в Північній Кароліні, він підкреслив, що сьогодні доля країни знаходиться в руках виборців.

А колишній посол США в Україні Стівен Пайфер прокоментував DT.UA, що Клінтон може наважитися озброїти Україну після перемоги на виборах, чого не зробив Обама. Однак чи буде українське питання на її порядку денному, залежить лише від активності Києва у проведенні реформ.

Тим часом, видання Rzeczpospolita писало, що перемога України у війні залежить від того, ким Захід буде вважати Путіна. В очах європейських лідерів російський президент надто часто змінює ролі. То він варвар, який вбиває людей в Сирії і на Сході України, а вже через тиждень - партнер, з яким ведуть переговори про спільні дії проти "Ісламської держави".