Росія може підірвати Балкани через плани ЄС щодо розширення - The Guardian

Друга світова війна закінчилася, але Перша - досі триває. Так нещодавно сказав один високопоставлений турецький чиновник, говорячи про Близький Схід. Однак, подібні коментарі можна почути в Києві, Москві чи в балканських столицях. І мова йтиме про справи на Європейському континенті.

"Єдине місце, де, швидше за все, я не почую чогось подібного, - це Брюссель. Тому що Євросоюз досі не готовий жити у світі, в який повернулася геополітика, в якому уряди і суспільства одержимі кордонами і територіями, в якому успіх визначається не так економічним зростанням, як національною гордістю", - пише на сторінках The Guardian голова Центру ліберальних досліджень у Софії Іван Крастєв.

Він додає, що саме про це сьогодні йдеться на Західних Балканах, де здатність ЄС думати і діяти як геополітичний гравець зіштовхнулася з важким випробуванням. На початку місяця Брюссель представив свою нову західнобалканську стратегію. Її мета - заохотити Сербію, Чорногорію, Боснію і Герцеговину, Косово, Македонію і Албанію проводити реформи через відновлення перспективи вступу в організацію. Інститути в Брюсселі, яким довелося мати справу з підйомом популізму в багатьох країнах, тепер знайшли в собі сміливість заявити, що обіцянка членства - це не маленьке диво.

Один балканський жарт добре описує настрої людей, які відчувають, що їх змусили чекати надто довго. В ньому йдеться про те, що коли справа доходить до вступу в ЄС, з'являються оптимісти і песимісти. Оптимісти думають, що Туреччина отримає членство, коли Албанія буде головувати в ЄС, а песимісти вірять, що Албанія приєднається до організації під час турецького президентства. Тобто обидві країни не вступлять в ЄС ніколи.

Брюссель правильно робить, коли дає зрозуміти, що нинішній статус-кво не дієвий. Але без будь-яких подальших кроків оголошення про можливе прийняття нових країн-учасниць може підірвати стабільність в Західних Балканах. Найбільше ЄС боїться повторнення українського сценарію, за яким підтримка європейських прагнень викликає жорсткий опір з боку тих гравців, які проти розширення ЄС. Під останнім варто розуміти Росію.

Багато факторів вивели Балкани знову на передній план. Не в останню чергу цьому сприяла криза через наплив біженців, яка потрясла регіон. Тепер зростають можливості для більш тісної інтеграції після періоду, коли ЄС здавався організацією, яка дає "трохи грошей з великою кількістю мотузок". Одним з багато обіцяючих епізодів останнім часом була розробка угоди про дружбу між Болгарією і Македонією, відносини між якими тривалий час були напруженими через питання меншин. Досягнувши прориву, країни подали сигнал, що настав час шукати рішення для проблем в регіоні.

Але для того, щоб успішно втілити свої амбіції з трансформації регіону, ЄС потрібно зрозуміти геополітичні зміни, які там відбуваються. В 2003 році, коли ЄС вперше пообіцяв західнобалканським країнам членство, у їхньому європейському майбутньому ніхто не сумнівався. Росія розглядала Балкани як транзитну територію для своїх енергоносіїв у Західну Європу. Москва тоді хотіла лише зберегти рівень впливу, а не конфліктувати з Брюсселем.

15 років тому Туреччина теж з ентузіазмом дивилася на свої шанси приєднатися до ЄС. В результаті, вона сформувала свою балканську політику так, щоб продемонструвати свою стратегічну цінність для Європи. В ті часи ніхто не говорив про присутність Китаю на Балканах.

Сьгодні ж геополітична боротьба досить жорстка. Китай збирається стати найбільшим іноземним інвестором в Сербії цього року. План збудувати високошвидкісну залізницю між грецьким портом Пірей і Будапештом через Белград має високий пріоритет для Китаю в рамках його проекту "Єдиний пояс, єдиний шлях", який з'єднає Азію з Європою. Пекін сподівається, що західні Балкани будуть інтегровані в європейський єдиний ринок. Хоча він не дуже поспішає виконувати європейські закони в процесі втілення своїх інфраструктурних проектів.

Це піднімає багато питань. Повинен ЄС почати вимагати від західнобалканських країн прийняття своїх закупівельних правил зараз чи пізніше? Російський підхід теж змінився. Брюсселю не потрібно навіть шпигувати за Москвою, щоб зрозуміти, що вона зробить все аби Македонія не приєдналася до НАТО. І справа не в стратегічній важливості, а в символізмі.

Європейським політикам потрібно розуміти, що якщо Греція і Македонія не вирішать суперечку через назву останньої до травня, коли пройде саміт ЄС з країнами Західних Балкан, це буде подвійна поразка. Македонські амбіції будуть розчавлені, а спроби Брюсселя бути впливовим у регіоні зійдуть на нівець.

Балкани - це регіон, де Росія може працювати над дестабілізацією ЄС з дуже низькою політичною ціною для себе. Тому європейським дипломатам потрібно переконати Москву, що ескалація напруги не в її інтересах. Чи готовий ЄС до цього, не відомо.

Раніше повідомлялося, що ЄС визначив дедлайн для наступної хвилі розширення. Сербія і Чорногорія почали переговори про вступ в Євросоюз, Боснія претендує на статус кандидата в ЄС, а Косово розраховує офіційно стати кандидатом.

А директор із зовнішньої політики Центру європейських реформ Іан Бонд на сторінках EUObserver писав про те, що навіть якщо питання членства зараз не актуальне, Євросоюз все одно може багато чого зробити для підтримки стабільності і процвітання сусідів. Так, ЄС варто збільшити політичні контакти з Україною, Грузією і Молдовою, щоб запевнити їх, що вони до сих пір на європейському радарі.