Порядок у Європі змінюється - The Economist

Хто веде за собою Європу? На початку цього року відповідь була очевидна. Ангела Меркель невпинно йшла до четвертої перемоги на виборах в той час, як Велика Британія готувалася вийти з ЄС, Італія була пригніченою, а Франція переживала стагнацію і боялася того, що популістка Марін Ле Пен стане гальським варіантом Дональда Трампа.

Цього ж тижня ситуація має абсолютно інший вигляд. Про це пише The Economist, нагадуючи, що Меркель перемогла на виборах 24 вересня, але зі значно меншою кількістю голосів і місць в парламенті. Тож вона стала менш впливовою особою. Німеччину чекають місяці хитрих переговорів про тристоронню коаліцію. Тим часом, близько 6 мільйонів виборців підтримали ксенофобську "праворадикальну" партію на знак протесту проти політики Меркель щодо біженців. Отримавши місця в парламенті, "Альтернатива для Німеччини" стала третьою за величиною партією в Бундестазі.

А тим часом, на захід від Рейну за підтримки парламенту, в якому домінує його новостворена і вірна партія, президент Франції Еммануель Макрон розривається від амбіцій. Цього тижня він використав промову про Євросоюз для того, щоб заявити своє право бути в центрі сцени. Чи зможе Макрон відновити сольну роль Франції в ЄС після десятиліття в хорі залежить не лише від його планів для Європи, а й від його успіху вдома. Йому потрібно реформувати країну, яку давно вважають не здатною змінюватися.

Промова, яку Макрон виголосив цього тижня, була переповнена ідеями, серед яких створення спільного військового бюджету, створення агенції "радикальних інновацій", а також бажання зміцнити єврозону. На певному рівні прагнення Макрона зайняти роль інтелектуального інноватора в Європі вписується у давню французьку традицію. Більше того, елементи його промови: пропозиція запровадити новий податок на вуглецеві викиди на кордоні ЄС, оподатковувати іноземні технічні фірми, коли вони зароблять гроші, а не на етапі реєстрації, почати боротися з "соціальним демпінгом" за допомогою збалансованого корпоративного оподаткування, - співзвучні з давніми спробами Франції зупинити змагання з "неприязні", яке країни ЄС ведуть між собою.

Однак, Макрон ставить більш гострі і радикальні цілі, ніж дирижисти старого типу. Ніби щоб довести це, він погодився з виходом французького виробника потягів Alstom з-під державного впливу через злиття з німецьким конкурентом з приватного сектору. Його мета - побороти популістів, ударивши по ним балансом між забезпеченням захисту працевлаштуванням для громадян і заохоченням їх до інновацій, які, на думку багатьох, можуть знищити робочі місця. В своїй промові Макрон також зробив коментарі про проблеми через цифрові перебої і про конкуренцію на єдиному електронному ринку. Реформа єврозони також зробила б Європу менш уразливою перед майбутніми потенційними фінансовими кризами.

Переваги цих ідей залежать від того, чи зроблять вони Європу більш бізнес-активною, відкритою і надійною, чи ж навпаки - протекціоністською фортецею. Але їх не вдасться навіть спробувати втілити до тих пір, поки Макрон не доб'ється успіху для своєї політики у Франції. Якщо країна буде лишатися загрозою для економічної стабільності Європи, а не стане джерелом її сили, французький президент не може розраховувати на щось більше, ніж роль міноритарного партнера для канцлера Німеччини.

Нагадаємо, що 26 вересня президент Франції Емманюель Макрон виступив в університеті Сорбонни, де представив план масштабної реформи Європейського Союзу.

За його словами, це потрібно, щоб зробити його "більш інтегрованим, більш демократичним і більш конкурентоспроможним". Французький президент висловився за посилення єврозони, зокрема, створення посади міністра фінансів і загального бюджету і навіть парламенту, окремо від Європарламенту. Крім того, президент Франції пропонує змінити правила оподаткування в усіх країнах єврозони.