Польська дипломатія незграбно підігрує пропаганді Кремля - Newsweek.pl

Задовго до того, як заступник міністра закордонних справ Польщі Марек Зюлковський полетів до Москви, було відомо, що головною його метою буде домовитися з Росією про повернення уламків літака Ту-154М, на борту якого загинув президент Лех Качинський.

Так,принаймні, було проанонсовано. Про уламки розповідав міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський і міністр оборони Антоні Міцерєвич. Склалося враження, що польсько-російські відносини зводяться лише до проблеми повернення розбитого в Смоленську польського літака і все. А ще гірше, після візиту Зюлковського, який був робочим, це підтвердилося: у дипломатії між Польщею і Росією взяли гору уламки. А щодо всього іншого розмова була "відверта, приємна і з розумінням", так ніби між країнами немає гострих і, відверто кажучи, життєвоважливих проблем.

Про це на сторінках польського видання Newsweek пише оглядач Міхал Кацевич.

"Москва рішуче нам хоче сказати: руки геть від України. Про це свідчить хоча б останні откровення проросійських бойовиків в Донбасі. Вони заявляли, що на українському боці нібито воюють польські найманці", - пише оглядач.

Він додає, що такі зовсім не дружні вигадки озвучують не лише бойовики на Сході України. Відомий прокремліський політолог і депутат Держдуми Сергій Марков несподівано з'явився в Лодзі на форумі "Європа-Україна". Там він прямо заявив: "Ви, поляки, підтримуєте український фашизм". Росія також вимагає обмеження ролі НАТО в Східній і Центральній Європі, зокрема в Польщі, а також гарантій, що на польській території не з'явиться американська система ПРО.

І все це не дрібниці, а ключові розбіжності, які не вдається вирішити в рамках нинішніх польсько-російських відносин. Оглядач зауважує, що між країнами існує ще велика кількість менш значних і фкндаментальних, але заплутаних проблем, які врешті вказують на те, що Варшава і Москва по різні боки барикад і по-різному розуміють питння безпеки і світового порядку. Між сторонами існують проблеми історичні, торговельні, санкційні, енергетичні і, зрештою, лишається невирішеним питання розслідування падіння літака Ту-154М з президентом Качинським на борту.

І немає сумніву в тому, що всі ці проблеми обговорювалися під час першого візиту представника нової польської влади в Москву. І що під час того короткого робочого візиту всі розмови були лише про аварію президентського літака. Однак у Варшаві проанонсували, що все було саме так. Ці запевняння фальшиві і дуже шкідливі. На думку автора, польська влада дарма акцентує увагу на тому, що аварія в Смоленську - це найважливіше питання на порядку денному в диалозі з Москвою.

Адже пропаганда Кремля вже взялася маніпулювати цією темою і змальовувати відносини з Варшавою як "партнерські" і "дружні". Хоча ще не так давно в Москві звинувачували в "русофобії" правлячу партію "Право і Справедливість". А тепер її уряд називають "друзями".

Варшава дарма грає на емоціях, пов'язаних зі Смоленською трагедією, тому в Москві цим користуються "цинічні прагматики", яким байдуже на будь-які переживання і почуття. Російськ пропаганда користується цим слабким моментом, щоб зобразити дружні стосунки з Польщею і переконати в ній перед усім тих поляків, які не пам'ятають вже соціалістичних часів і гніту СРСР і можуть повірити, що в Росії дійсно "друзі".

Тим часом Німеччина стала новою мішенню кремлівської пропаганди. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив запущену російськими ЗМІ брехня про те, що нібито влада Німеччини допускають масові зґвалтування біженцями німецьких жінок і дівчат. Кремлівська пропаганда називає мовчання німецької влаади про нібито зґвалтування 13-річної німецької дівчинки з РФ доказом того, що сталося.

В цей же час, видання Washington Post писало, що телешоу допомагають Путіну легко змінювати "ворогів" Росії. Впродовж останніх двох років пропагандистські шоу скеровують громадську думку в Росії від однієї кризи до іншої. Спочатку вони змушували росіян емоційно реагувати на революцію в Україні, потім на анексію Криму, знищення малайзійського авіалайнера "Боїнг 777" і тепер вторгнення Росії в Сирію.