NYT: Національна ідентичність - це вигадка

Національність здається дуже потужною. Ми воюємо, вболіваємо за наші країни і черпаємо цінності від них. За великим рахунком, так ми визначаємо те, ким ми є. Але так було не завжди. Ще зовсім недавно наша ідентичність будувалася за допомогою речей, які були зовсім поруч: кланів, сімей, релігії тощо.

"Якщо подумати, ідея національності досить дивна. Вона означає ідентифікувати себе з мільйонами незнайомців лише на підставі кордонів. Це тому, що національна ідентичність вигадана", - йдеться в спеціальному відео New York Times в рамках колонки "The Interpreter", в якій американське видання планує пояснювати ідеї, що стоять за ключовими світовими подіями.

Національна ідентичність - це міф, на якому збудований сучасний світ. Але він також використовується для встановлення диктатури, поширення расистських ідей і організації геноцидів. І сьогодні в світі тривають суперечки навколо необхідності зберегти національні ідентичності. Щоб зрозуміти чому, потрібно розібратися, наскільки нові ці ідеї.

Якщо подивитися на Францію, то можна сказати, що французи об'єднані французькою мовою і приналежністю до французького етносу. Але в часи Французької революції половина людей в країні не говорили французькою. Лише кожен восьмий володів нею добре. Були поширені мови Ойль, окситанська мова, франко-провансальська мова, бритонська, каталонська тощо. Це був печворк, не розділений кордонами. Те ж саме можна сказати про етнічне походження народів Європи, які походять з різних індоєвропейських груп.

"Ідея ж національної ідентичності ґрунтується на поєднанні таких факторів, як мова, етнос і кордони, які в сукупності визначають країну. Народи не можуть визнати, що вони вигадані. Тому вони будують національну міфологію про те, що вони були такими завжди", - йдеться у відео NYT.

Новітня історія пережила чотири великі зміни, які призвели до виникнення національної ідентичності. По-перше, люди переселялися з сіл в міста. І їм була потрібна спільна мова як інструмент. По-друге, нові технології, такі як газети і потяги, змусили країни почуватися меншими і тісно інтегрованами. По-четверте, змінилася суть війни. Країни змусили людей настільки переживати за долю свого народу, що вони були готові масово йти на війну за це. По-четверте, уряди кидали виклик релігії у питанні влади. Вплив церкви на суспільства радикально скоротився. І це була велика зміна.

Ці чотири перетворення призвели до початку ери революцій і демократизації. Але вони також призвели до появи ідей націоналізму, мілітаризму і культів лідерів. Однак головне, що люди почали розглядати країни як продовження самих себе.

"І ця нова ідея національної ідентичності означала, що джерелом влади є не король, уряд чи Бог, а народ. І це змінило світ. Але це також змінило те, як ми думаємо. Національна ідентичність змінила нашу реальність. Ми переживаємо все, що стається з нашими народами так, ніби це відбувається особисто з нами", - йдеться у відео NYT.

Автори відео для прикладу розглядають фільм "Роккі 4" з Сільвестром Сталоне і Дольфом Лунгреном в головних ролях, який був знятий у 80-х роках. Однак, видання нагадує про експеримент, проведений в 1994 році, в ході якого оцінювалося те, як американці реагують на цей фільм. Цікаво, що всі учасники експерименту були жіночої статі, тому що в Америці "не знайшлося чоловіків, які не бачили Роккі 4" раніше. Коли головний герой фільму боксер Роккі перемагав російського суперника Івана Драго, всі глядачі, які вважали себе американцями, переживали піднесення моралі і самооцінки. Під час епізодів, де Роккі програвав, вони втрачали у показниках самооцінки. Але коли такі глядачі чули щось погане про росіян, їхня самооцінка знову підвищувалася.

"Коли ми почуваємося під загрозою, ми хочемо принизити і домінувати над аутсайдером. І така динаміка характерна не лише окремим особам, а й цілим суспільствам. Це само собою може призвести до наслідків. Одне з досліджень визначило, що будь-яка країна з "вищої ліги" більш вірогідно може влаштувати атаку за кордоном", - йдеться у відео.

Ця ворожість також грає проти меншин і мігрантів, які не відповідають національному міфу. Знадобилося не більше століття, щоб проблеми сучасного націоналізму призвели до початку Другої світової війни, яка була настільки кошмарною, що це підштовхнуло частину світу до нового типу національної ідентичності. Ця нова модель будується на ідеї США, яка передбачає, що будь-хто може бути американцем, якщо розділяє цінності, такі як свобода і важка праця. Це хороша ідея, але вона ніколи не працювала повною мірою. Оскільки віра в націю, засновану на расі, релігії і мові, теж визначала те, хто американці, а хто - ні.

Тож що робить об'єднання людей країною? Яка ідентичність повинна бути важливою? New York Times зауважує, що у світі зараз триває боротьба за визначення відповідей на ці питання. І вона стає дедалі жорсткішою. Доказом цього видання вважає вихід Великої Британії з ЄС і виборчу кампанію Дональда Трампа в США. Національна ідентичність - дуже сильна ідея. Люди боряться за спільне майбутнє і спільне минуле. Якщо останнє не справжнє, це не має значення. Людей надто довго вчили, хто вони. Будівництво ж світу на спільних цінностях означає створення нового міфу. Але це спрацює лише в тому випадку, якщо він буде таким же потужним, як і попередній.

Раніше видання The Economist писало про нову хвилю небезпечного націоналізму, до якої приєднався і президент США Дональд Трамп. Ксенофобські погляди знову стають популярними, і самоізоляція США відкриває перед ними широку дорогу.

Втім, публіцистка Ен Епплбаум писала на сторінках Washington Post, що нові "праві" насправді не мають нічого спільного з націоналістичними і консервативними ідеями, які брали участь у формуванні політики у Європі після Другої світової війни. "Правим" популістам більше притаманні риси більшовизму, який повертається через 100 років. І це небезпечно. Як і більшовики, нинішні так звані націоналісти прагнуть знищити той устрій і ті інститути, які функціонують сьогодні.