Наступний Генеральний секретар ООН буде зі Східної Європи – The Economist

Колись давно, коли Генеральними секретарями ООН були Бутрос Бутрос Галі і Хав'єр Перес де Куельяр, у Великобританії жартували, що обов'язкового потрібно мати ім'я, яке складно вимовити, щоб зайняти таку високу посаду.

І оскільки крісло Генсека переходить від регіону до регіону, а нині черга дійшла до Східної Європи, то це правило теж має зберегтися. Оскільки слов'янські імена часто тяжко прочитати. Але може станеться й інакше. Оскільки головні кандидати на посаду Генерального секретаря ООН – це дві жінки з Болгарії і їхні імена англійською мовою звучать досить нескладно.

Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що в Софії вже тривають політичні спекуляції і суперечки, кого з них Болгарія запропонує на високу посаду. Генсек ООН не може пропонувати чи накладати вето на нав'язані кимось рішення, наказувати військам вступати втручатися у війни чи видавати укази. Але для маленьких країн, які хочуть стати хоч трохи помітними і впливовими у світі, головна посада в ООН – бажаний приз. Другий термін Пан Гі Муна на чолі організації закінчується в 2017 році і політичні змагання щодо того, хто стане його наступником, вже почалися.

Генсека ООН обирають члени Ради Безпеки. А це означає, що Росія і США як постійні члени, мають на цей процес великий вплив. Видання пише, що Америка вже почала чинити тиск, вимагаючи, щоб новим Генеральним секретарем вперше стала жінка. Виборча кампанія обіцяє бути "брудною": кандидати і їхні союзники тихо ведуть боротьбу один проти одного і деякі навіть обіцяють довести корумпованість суперників.

Самим же претендентам доводиться грати одразу на двох шахівницях: вдома, щоб добитися від уряду лояльності саме до своєї кандидатури, і на міжнародному рівні, щоб схилити на свій бік Вашингтон і Москву.

Болгарські кандидати зараз займають дуже сильні позиції на обох фронтах. Одна з них – нинішня голова ЮНЕСКО Ірина Бокова. Її суперниця – віце-президент Єврокомісії з питань бюджету Крісталіна Георгієва. Минулого тижня вона вже представила свій амбіційний план з фінансування гуманітарних програм в якості співголови комісії, створеної Пан Гі Муном. Це вказує на те, що нинішній Генеральний секретар можливо прихильний до її кандидатури.

В Софії тим часом прем'єр-міністр Бойко Борісов перебуває під тиском, оскільки йому доводиться обирати, кого з двох жінок висунути на посаду Генсека ООН. Георгієва входить до його близького кола і він би хотів, щоб вона лишилася його союзницею в Брюсселі, тим не менш він може підтримати її і в питанні ООН.

В цей же час, Бокова має зв'язок з болгарською опозицією, але одна з партій у правлячій коаліції теж на її боці. 14 січня лідер цієї політичної сили погрожував виходом з парламентської коаліції, якщо кандидатуру Бокової не висунуть на посаду Генсека ООН. Раніше прихильно до Бокової ставилися і в США. Але вона нажила собі ворогів у 2011 році, намагаючись схилити Вашингтон до більшої підтримки влади Палестини. Тому тепер її розглядають як промосковського кандидата.

Тим часом, за кожним поворотом у битві за крісло Генсека ООН стежать кандидати другого рангу. Кожен з них сподівається, що болгарські претенденти виведуть один одного з гри, однак кандидати "на підхваті" теж мають свої проблеми.

Приміром, міністр закордонних справ Хорватії Весна Пусіч вже давно хоче стати Генеральним секретарем ООН, але нинішній хорватський уряд навряд чи підтримає її. Решта кандидатів не змогли звернути на себе потрібну увагу. Приміром, кампанія колишнього прем'єр-міністра Словенії Данила Турка залишилася поза увагою. У міністра закордонних справ Чорногорії Ігора Луксича теж дуже мало шансів бути обраним, так само, як і у македонського голови МЗС Срг'яна Керіма.

Єдині, хто зміг би стати претендентами на посаду в ООН у разі провалу обох кандидатів з Болгарії – це колишній міністр закордонних справ Сербії Вук Єремич і екс-прем'єр Словаччини Мирослав Лайчак. Але сербський дипломат нажив собі ворогів у багатьох західних столицях, розгорнувши кампанію проти визнання незалежності Косово у 2008 році. Однак нещодавно в нього з'явилися впливові друзі в Америці, які допомагають позбутися поганої спадщини. Але сербський уряд поки не розглядає кандидатуру Єремича.

Лайчак – це "темна конячка". І якщо нинішній словацький уряд переможе на виборах у березні, тоді його можуть висунути на посаду Генсека ООН. В цей же час, вирішальним фактором лишається домовленість Америки і Росії щодо претендента на цю посаду. І якщо жоден з нинішніх головних кандидатів не влаштують сторони, тоді абсолютно нове компромісне ім'я може з'явитися в останній момент.

Разом з тим, тяжко передбачити, яку позицію займе новий Генеральний секретар ООН щодо війни на Сході України і ідеї відправити миротворців. А Київ має намір домогтися розгляду можливого розгортання миротворчої місії в Донбасі.

Однак проти цього передбачувано виступила Росія. Зокрема, постпред Росії в ООН Віталій Чуркінназвав ідею відправки миротворців в Донбас "відволіканням уваги". За його словами, Київ хоче в зоні конфлікту "блакитні шоломи" тому, що нібито не виконує Мінські угоди.

В цьому ж ключі на пропозицію Києва залучити до вирішення конфлікту в Донбасі миротворців ООН відреагували і ватажки проросійських терористів. Зокрема Денис Пушилін з так званої "ДНР" сказав, що в Мінських угодах нічого про миротворців не сказано.