Меркель йде: 5 ключових моментів у кар'єрі наймогутнішої жінки світу

Часто звана наймогутнішою жінкою в світі, федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель зайшла на останнє коло в якості лідера найбільшої економіки Європи, пише міжнародне новинне агентство AFP.

Агентство наводить п'ять визначальних моментів у кар'єрі Меркель.

"Дівчина" Гельмута Коля перетворилася на його наставника

Дочка пастора і вченого, Меркель, виросла за залізною завісою, стала політично активною в 1989 році – після падіння Берлінської стіни.

Вона була заступником прес-секретаря першого демократично обраного уряду Східної Німеччини, перш ніж виграти вибори у 1990 році в об'єднаний парламент країни в якості члена Християнсько-демократичного союзу (ХДС).

Тоді канцлер Гельмут Коль, який дав Меркель заступницьке прізвисько das Mädchen (дівчина – ред.), призначив її міністром жінок та молоді в 1991 році, почавши кар'єру в політиці. Коли Коль повяз в політичних скандалах, саме Меркель сказала йому, що настав час піти.

Її обрали головою ХДС у 2000 році з більш ніж 95% голосів, а в 2005 році Меркель стала першим канцлером Німеччини в історії країни.

Атомна енергетика? Nein, danke

Меркель приголомшила весь світ, коли після катастрофи на ядерному реакторі в японській Фукусімі в 2011 році, оголосила, що до 2022 року атомні реактори Німеччини закриють.

Довгий час звана "кліматичним канцлером", вона також підштовхнула енергетичний перехід Німеччини в бік вітрової і сонячної енергії, і запланувала задоволення 80-процентного попиту на поновлювані джерела енергії до 2050 року.

Тим не менш, зелені вірчі грамоти Меркель піддано сумнівам, тому що постійна залежність Німеччини від вугілля означала, що канцлер упустить цільові показники 2020 року скорочення викидів парникових газів.

Меркель також назвали "канцлером автомобілів" за її сильне лобіювання потужного автомобільного сектора Німеччини, постраждалого від скандалу з викидами дизельного палива і хвилями міських заборон на в'їзд машин з дизельними двигунами.

Madame Non єврозони

Всі погляди спрямувалися на Меркель, коли в результаті глобальної фінансової кризи Греція в 2010 році занурилася в кризу суверенного боргу, а виживання самої єврозони, схоже, викликало сумніви.

Меркель і її тодішній міністр фінансів Вольфганг Шойбле захотіли болючих скорочень бюджету і підвищення податків в Греції в обмін на підтримку трьох міжнародних рятувальних пакетів на суму понад 300 мільярдів євро (320 мільярдів доларів).

Жорстока позиція показала, що її вважають європейської королевою такої політики, а карикатуристи малювали її у формі СС.

Меркель чинила опір закликам пробачити величезний борг Греції, за що у Франції її прозвали Madame Non (Пані ні – ред.)

Міграційна криза? "Ми зможемо зробити це"

Якщо багато хто вважав її бездушною під час кризи в єврозоні, Меркель засудили як занадто м'яку, наївну або моралістичну в умовах кризи біженців і мігрантів.

У розпал припливу, у вересні 2015 року, вона відмовилася закрити німецько-австрійський кордон, який щодня перетинали тисячі біженців з Сирії, Іраку та Афганістану.

Оскільки масовий приплив, який перевищив би мільйон чоловік, почав турбувати багатьох німців, вона продовжувала наполягати на тому, що країна "зможе це зробити".

З тих пір Меркель підтримала зусилля з посилення правил надання притулку та закриття зовнішніх кордонів ЄС.

Але вкрай права і антиіммігрантська партія, яка після цього з'явилася в країні - "Альтернатива для Німеччини" (АдН) - наполягає на тому, що "Меркель повинна піти".

2017-18: Політичні сутінки?

З тих пір АдН потрапила в парламент Німеччини і до всіх державних зборів, посиливши тон німецької політики з боку опозиції.

ХДС Меркель, як і інші основні партії, втратила мільйони голосів, які перейшли до АдН у вересні 2017 року, що значно ускладнювало зусилля щодо створення коаліції.

Консерваторам Меркель знадобилося півроку, щоб зібрати "велику коаліцію" з соціал-демократами (СПД), у якої є лише незначна більшість, і з тих пір в Альянсі почалися внутрішні розбіжності.

Сварки через мігрантів між Меркель і її баварським міністром внутрішніх справ Хорстом Зеехофером, двічі приводили коаліцію до прірви.

Сперечання в Берліні, в свою чергу, погіршили довіру до двох основних партій під час жовтневих регіональних виборах - в Баварії і Гессе.

Яскравою ознакою того, що Меркель готується передати владу, стали її заяви про те, що вона не обиратиметься в якості лідера ХДС в грудні і піде з поста канцлера, коли її нинішній мандат закінчиться в 2021 році.

29 жовтня стало відомо про те, що Ангела Меркель піде з посади голови Християнсько-демократичного союзу. Вона очолювала партію протягом 18 років. Потім Меркель заявила про те, що не більше не буде балотуватися на пост канцлера.