Голодні ігри Венесуели

Політична опозиція Венесуели і її численні іноземні прихильники, в першу чергу Сполучені Штати, думали, що поставки в країну надважливішої гуманітарної допомоги підірвуть підтримку президента Ніколаса Мадуро військовими і, врешті-решт, це виведе його з президентського палацу. На жаль, очікування не виправдалися - армія блокувала постачання гуманітарки на пунктах перетину кордону, часто застосовуючи насильство, пише американська газета The New York Times в редакційній статті.

Що тепер? Досить легко зрозуміти, яких підходів варто уникати. Президент США Дональд Трамп стверджує, що у нього є план "B", "C", "D", "E", "F" щодо повалення Мадуро. Поки він озвучив лише варіант військової інтервенції. Яструби в Білому домі можуть підтримати це, але такий розвиток подій є небезпечним, і проти нього також виступає більшість з 50 країн, які приєдналися до США у рішенні про визнання лідера опозиції Хуана Гуайдо президентом Венесуели. Що б не думали венесуельські солдати про Мадуро, сумна історія інтервенцій Сполучених Штатів на американському континенті цілком може об'єднати їх - і багатьох венесуельців - проти США.

Введення додаткових санкцій - ще одна опція. Але в січні США ввели нові санкції проти державної нафтової компанії Венесуели, що ще більше скоротило те, що залишилося від нафтових доходів країни. Тривалі і розширені санкції, допомагаючи позбавити уряд готівкових коштів, також призведуть до ще більших страждань населення, яке вже перебуває на грані, з гострою нестачею продовольства і ліків й нестримною інфляцією. Крім того, значна частина венесуельців досі має прихильність до боліваріанського соціалістичного ладу попередника Мадуро, Уго Чавеса.

Найкращим варіантом може стати домовленість між Гуайдо і Мадуро, можливо, за посередництва ООН. Ця угода повинна привести до проведення вільних виборів під міжнародним контролем. Але для Мадуро і його поплічників це рівносильно здачі влади. Президент Венесуели зображував Гуайдо маріонеткою Вашингтона та його правих союзників в Латинській Америці.

Чи є у Трампа інші варіанти, крім військового втручання або додаткових санкцій, можна тільки гадати. Досі Сполучені Штати були успішні в спробі триматися подалі від будь-яких загрозливих військових дій. Поряд з європейцями, Канадою і латиноамериканськими державами, які оголосили режим Мадуро нелегітимним, адміністрація США повинна чинити постійний тиск на Мадуро, вимагаючи його відставки, і на армію Венесуели, щоб вона перестала його підтримувати.

Очевидно, що Гуайдо проголошено тимчасовим президентом тільки для того, щоб забезпечити проведення нових чесних виборів. Будь-яке припущення, що Гуайдо діє від імені Вашингтона, підірвало б це переконання.

Це може зайняти більше часу, але, вірогідно, буде необхідно укласти угоду з Мадуро, яка забезпечить йому і його соратникам безпечний шлях до притулку в іншій країні, але при цьому збережеться гучний фронт венесуельської опозиції і широкий спектр країн усіх ідеологічних переконань. Наразі - кращий доступний варіант.

23 січня у Венесуелі з новою силою спалахнули масові акції протесту проти режиму Ніколаса Мадуро. За два тижні до цього пройшла інавгурація Мадуро на черговий президентський термін. На багатотисячному мітингу в Каракасі голова Національної Асамблеї Хуан Гуайдо приніс присягу тимчасового президента Венесуели.

США першими визнали його легітимним главою держави. Майже 50 країн наслідували рішення Сполучених Штатів.

Детальніше про ситуацію в країні читайте в матеріалі Віктора Каспрука ""Сітка" Мадуро" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".