Ера Кастро на Кубі закінчується - The Economist

Варто віддати братам Кастро належне. Вони не були такими ж огидними, як Кіми в Північній Кореї. Кубинські автократи менше обмежували своїх підданих, а востаннє тероризували світ аж в 1962 році ядерними ракетами СРСР.

Обидві родини контролювали комуністичні диктатури багато десятиліть. Щоправда, Кіми дещо довше, адже почали своє правління в 1948-му, а Кастро - в 1959-му році. Але Кастро нарешті ставлять крапку в історії правління однієї сім'ї, хоч і не відмовляються від однопартійності.

Про це пише The Economist, нагадуючи, що цього тижня Рауль Кастро - брат лідера кубинської революції Фіделя Кастро - передасть президенство в руки людини з іншим прізвищем. Це буде історичний момент. Хоч Раулю Кастро бракувало харизми, якою відзначався його брат, він боровся поруч з ним і став президентом країни після нього в 2006 році. Після відставки Рауля цього тижня la generación histórica віддасть щоденне управління Кубою в руки інших. Хоч він і лишиться головою компартії до 2021 року. А вона лишається найвпливовішим інститутом на острові.

Його вірогідним спадкоємцем стане віце-президент Мігель Діаз-Канель, який на 30 років молодший від Кастро. Якщо єдиною подією буде лише зміна поколінь і правлячої сім'ї, тоді причин для святкування майже не буде. Як і деспотичні Кіми в КНДР, кубинський режим тримає своїх громадян в бідності і несвободі. І багато кубинців тепер будуть чекати від нового президента зміни ситуації.

Інженер за освітою Діаз-Канель посилає суперечливі сигнали про те, буде він реформатором чи реакціоністом. Якими б не були його інстинкти, він буде під впливом сил, які будуть тягнути його в різні боку. З одного боку економіку потрібно вивільнити, якщо він хоче дати кубинцям кращі стандарти життя. З іншого ж - компартія не віддасть контроль і не дозволить підйом еліти, яка зможе конкурувати з нею.

Але робити щось треба. Економіка Куби в комі. Венесуела, яка фінансово підтримувала "острів свободи" після розпаду СРСР, тепер сама вибухнула. Вартість товарів на імпорт впала на третину з 2008 року. Кубинські ферми і заводи виробляють мало продукції. Скорочення пального призвело до перебоїв у постачанні електроенергії. Держава може годувати, навчати і забезпечувати кубинцям безпеку. Вона може надавати їм медичний догляд на базовому рівні. Але це все.

Менш фотогенічний, але більш гнучкий, ніж його брат, Рауль Кастро дозволив 201 вид підприємництва: від перукарень до бухгалтерської справи. Близько 580 тисяч кубинців, тобто 12% працездатного населення, самозайняті. Вони підняли економіку, зокрема завдяки обслуговуванню туристів, які приїжджають на острів.

Але кубинські правителі бояться підприємливих громадян і нерівності, яка з'явиться в разі їхнього успіху. В серпні уряд припинив видавати нові ліцензії ресторанам і готелям нібито для боротьби з ухилянням від сплати податків. В грудні він скоротив ліцензії, дозволяючи один вид діяльності для кожного підприємця.

Якщо Діаз-Канель хоче очолити прогрес, а не стагнацію і занепад, йому доведеться підти на глибшу лібералізацію. Процес реформ ледве почався. Божевільний багаторазовий обмін валюти дозволяє підтримувати неприбуткові державні фірми на плаву. Вони фактично отримують гроші задарма. Але при цьому експортерів фактично грабують. Перехід на єдиний обмін дозволить більш розумно розподілити ресурси. Будуть і втрати від цього процесу. Працівники нежиттєздатних державних фірм втратять свої робочі місця. Але приватні компанії, якщо їм дозволять дихати, можуть найняти їх і запропонувати більшу зарплату.

Оптимісти думають, що Діа-Канель поведе Кубу шляхом, яким у свій час пішли Китай і В'єтнам, де компартії лібералізували економіку без втрати політичного контролю. Досягнення благополуччя - це добре. Але люди не повинні платити за нього своєю свободою. Хоч уряд тепер менш репресивний, ніж раніше, він досі обмежує ЗМІ, залякує критиків і не терпить опозицію.

Сусіди Куби можуть заохочувати зміни, але вони не можуть країну змусити їх проводити. Америка спробувала вдатися до примусу, ізолювавши Кубу на десятиліття. Кастро просто звинувачували у всіх бідах кубинців США. Барак Обама ослабив економічне ембарго, сподіваючись, що ближчі контакти підштовхнуть зміни. Це змусило кубинських лідерів нервувати. З Дональдом Трампом вони знову повернулися в свою зону комфорту. Нинішній американський президент, вочевидь, намагається задобрити ворогів Кастро у Флориді. Гавані Америка знову здається хуліганом. Але Трамп має можливість все змінити. Скоро він зустрінеться з Кім Чен Ином. Чому б йому не спробувати домовитися з Діаз-Канелем?

Нагадаємо, лідер кубинської революції Фідель Кастро помер 25 листопада 2016 року у віці 90 років. За десять років до смерті він відійшов від політики і відмовився від державних і партійних посад за станом здоров'я. Згідно з рішенням Національної Асамблеї народної влади Куби, голова Держради Рауль Кастро піде у відставку в квітні. Загальні вибори на Кубі призначено на 19 квітня, після них 86-річний Кастро передасть владу своєму наступникові.