До переговорів з КНДР варто підійти обережно - The Economist

Місяцями перспектива початку ядерної війни на Корейському півострові здавалася дуже реальною. І те, що США і КНДР можуть скоро почати говорити один з одним, здається полегшенням.

Шквал дипломатичних зусиль проклав шлях для цих переговорів. Північнокорейські атлети і вболівальники відвідали зимову Олімпіаду в Пьйончані, чиновники Південної Кореї відвідали Пхеньян і зустрілися з Кім Чен Ином.

Однак, коли північнокорейський диктатор 6 березня допустив, що переговори можуть закінчитися демонтажем ядерного арсеналу КНДР, дипломати були здивовані.

Про це пише The Economist, додаючи, що політика адміністрації Дональда Трампа щодо КНДР під гаслом "Максимальний тиск і взаємодія" була сконцентрована лише на тиску. І от з'явився шанс спробувати додати трохи взаємодії. Напевне, це правильно. Але досвід вказує на океан скепсису. В минулому Північна Корея використовувала ядерні переговори для того, щоб виторгувати поступки і гроші в обмін на зобов'язання, які вона потім не виконувала. Кім Чен Ин, який отримав "трон" від свого деспотичного батька і діда, міг також успадкувати і їхню дволикість.

Попри своє позування в дусі "мачо", Кім Чен Ин відчуває дію санкцій, запроваджених США в якості покарання за випробування ракет і ядерної зброї. Китай, не бажаючи ризикувати падінням північнокорейського режиму, обмежив свій тиск, але нові обмеження ООН теж далися в знаки. Одним з сигналів було те, що Пхеньян скоротив масштаби військових навчань взимку з метою заощадити пальне в той час, як імпорт нафти і нафтопродуктів в дефіциті.

Плітки у Вашингтоні про стратегію "розбитого носа", яку можуть застосувати проти режиму Кіма за ядерні і ракетні випробування, теж могли привернути увагу диктатора. В адміністрації відмовляються відкрито говорити в такому тоні, але Кім Чен Ин не може повністю відкинути те, що президент Дональд Трамп наважиться на превентивний удар по північнокорейським ядерним об'єктам. Комуністичний "цар і бог" знає, що йому доведеться відповісти і, попри всі зухвалі заяви, він добре знає, що ескалація може призвести до знищення його самого і режиму. Коли Трампа запитали, що змусило Кім Чен Ина сісти за стіл переговорів, він відповів: "Я". Як не дивно, але не виключено, що він цього разу має рацію.

Разом з тим, північнокорейський диктатор піде на ці переговори з позиції сили. У нього вже є ракети, здатні завдати удар по США. І скоро в нього можуть з'явитися термоядерні боєголовки, які на ці ракети можна встановити. У нього також є неядерна вогнева сила, здатна зруйнувати столицю Південною Кореї - Сеул. Тож ніхто з ним не хоче воювати.

Видання сумнівається, що переговори між США і КНДР навряд чи до чогось приведуть. Коли Кім Чен Ин говорить про відмову від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, він має на увазі виведення американських військ з Південної Кореї і початок процесу об'єднання корейських держав на його умовах. Цього не станеться, тому що Південна Корея навряд чи погодиться об'єднуватися з Північчю під керівництвом тирана. Але Кім Чен Ин все ж сподівається відділити Південь від американського союзника за допомогою пропозицій, які сподобаються Сеулу. Зокрема, він може запропонувати відкрити нові лінії комунікації, об'єднати роздідені сім'ї і почати співпрацю в гуманітарних проектах. Крім того, він буде робити ставку на створення умов, щоб у Китая і Росії були виправдання для ослаблення санкцій.

США варто показати союзникам і Китаю, що вони готові до діалогу. Але при цьому вказати на те, що вимоги КНДР для проведення денуклеризації Корейського півострова неприйнятні. Втім, навіть якщо результатом прееговорів буде зменшення напруги і скорочення ризику спалаху війни через помилку, їх варто проводити.

Нагадаємо, 5 березня північнокорейський диктатор Кім Чен Ин прийняв у Пхеньяні делегацію спецпосланців з Південної Кореї. Відповідний прийом став першим за останні сім років, з 2011 року, коли Кім Чен Ин прийшов до влади.

Детальніше про політичну ситуацію на Корейському півострові читайте у матеріалі Віктора Каспрука "Олімпійський "спокій" Пхеньяна і Сеула" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".