Для Китаю статус Гонконгу може пом'якшити наслідки торговельної війни з США – експертка

Гонконг став зразковим, але унікальним випадком мирного вирішення територіальної суперечки, коли Велика Британія, після того, як понад сто п'ятдесят шість років володіла цією територією, у 1997-му добровільно передала її Китаю. Напівострівна територія сучасного Гонконгу дісталась англійцям після Другої опіумної війни, а так звані Нові території вони отримали в оренду на сто років. Зі спливанням терміну оренди Велика Британія не стала оскаржувати право спадкування між імперією Цінь та КНР і передала Гонгонг Китаєві згідно з Китайсько-британською спільною декларацією про майбутнє Гонконгу, підписаною у 1984 році, пише у свої статті для DT.UA експертка з питань Східної Азії Наталія Бутирська.

Авторка зазначає, що модель відносин "Одна країна, дві системи", запропонована Китаєм, не тільки надала місту "найвищий ступінь автономії" на п'ятдесят років, а й, у прямому сенсі, відобразила контраст двох систем, ба навіть світів, які почали спільне співіснування. Під британським правлінням Гонконг став одним із найбільших фінансових центрів, до переваг якого належать не тільки сприятливі умови для ведення бізнесу з низьким рівнем оподаткування та тарифів.

"Важливими складовими його успіху стали верховенство права, гарантоване незалежною судовою системою, захист інтелектуальної та матеріальної власності, свобода слова і зібрань. Завдяки переліченим особливостям Гонконг лідирує в рейтингу найбільш конкурентоздатних економік світу, є третім за величиною фінансовим центром, багато років тримає першість серед країн із найвищим рівнем економічної свободи, другий у світі за щільністю сімей-мільйонерів і посідає перше місце за кількістю доларових мільярдерів", - пише Бутирська.

Експертка додає, що після повернення території Китаю західні демократії, а особливо США, плекали надії, що Гонконг стане "агентом змін", своєрідною демонстраційною силою, яка приведе до лібералізації та інституційним перетворенням на материку.

Тим часом у Пекіна своє, більш прагматичне сприйняття ролі Гонконгу, почалося ще раніше, пише авторка.

"Так, у період холодної війни наявність Гонконгу під окремою юрисдикцією на основі британської правової системи допомогла комуністичному режиму пережити блокаду США. На той час Гонконг став найбільшим вкладником іноземної валюти в Китай і постачальником санкціонованих продуктів, серед яких західні технології, обладнання, ліки тощо, а також транзитером китайського експорту. На сьогодні Гонконг продовжує функціонувати як найважливіший постачальник капіталу для Китаю (і прямих інвестицій - 60-70% ), місце розташування китайських компаній та важливе джерело банківських кредитів для банківських і небанківських клієнтів материка. Статус Гонконгу як окремої митної території та незалежного судноплавного реєстру в нинішніх умовах може стати для КНР важливим елементом пом'якшення наслідків торгівельної війни зі США, а участь в окремих міжнародних організаціях (таких як СОТ, АТЕС, Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародна морська організація тощо) дають право додаткового голосу при прийнятті важливих для Китаю рішень", - резюмує Бутирська.

Детальніше про масові протести в Гонконзі читайте в статті Наталії Бутирської "Гонконг: територія свободи під китайським ковпаком" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".