Битва ідеологій стане визначальною для нашої ери - FT

У 2016 році опоненти ліберального, заснованого на правилах світового порядку вперше за 70 років здобули неймовірні перемоги в низці країн, зокрема у Великій Британії і США. 2017-й став роком, впродовж якого прихильники ліберальної відкритості змогли мобілізуватися.

Тож 2018-й повинен стати роком, коли ці два табори вступляють у сутичку. Про це на сторінках Financial Times пише оглядач Джон Ллойд.

Він додає, що оскільки уряди використовують державну владу на користь своєї політичної сторони, напруга всередині кожної країни може перерости в конфлікти між народами. Глибокі структурні економічні зміни у майже всіх заможних країнах дедалі більше відділяють тих, хто отримує вигоду від змін, від тих, кого трансформації лишили далеко позаду.

У випадку Brexit і перемоги Трампа на виборах, самопроголошені лідери тих, хто програв, взяли під контроль національні порядки денні і пообіцяли покінчити з інтернаціоналістичним ліберальним порядком.

У відповідь центристські лідери, зокрема Еммануель Макрон у Франції, виступили в ролі захисників цього порядку. Інститути ЄС і багато європейських урядів спільно з Канадою і Японією тепер відкрито сформували ліберальний інтернаціоналістичний табір, який працює над захистом багатосторонньої системи управління, заснованої на правилах, а також економічної відкритості для взаємної вигоди.

Безперечним лідермо антиліберального фронту оглядач вважає президента США Дональда Трампа. Найкраще про його цілі говорять його заяви: від промови під час інавгурації до нещодавнього оновлення національної стратегії безпеки Америки. Антиліберальний табір вважає, що не може бути економічних переможців без тих, хто програв. І кожна країна дбає лише про себе. Обидва табори хочуть переформатувати світ під своє бачення.

Не вперше цілі народи постають перед вибором, яку з ідеологій підтримати. Щось подібне сталося в 1930-х роках, а також під час Холодної війни. Пізніше країни вишиковувалися по різні боки ідеологічного поділу, який з'явився частково через економічні і соціальні конфлікти, а також внутрішні політичні проблеми. В результаті поле ідеологічної битви перейшло на міжнародну арену, де країни використовують всі доступні методи включно з війною, яку вони ведуть прямо чи опосередковано.

Всереднині країн конфлікт певною мірою був придушений, оскільки уряди спробували запевнити, що сторона, яку вони обрали на міжнародній арені, ніяк не підірве порядок вдома. Для ліберальних країн це означало певною мірою придушити симпатію до фашизму і комунізму. В диктаторських країнах "лівого" і "правого" спрямування знищення інакомислення було абсолютним.

Автор зауважує, що поки немає ознак того, що глобальна перебудова спричинить війну між ідеологічними таборами. І можна також сподіватися, що політичного насильства всередині окремих країн вдасться уникнути. Але на інших фронтах битва вже триває.

Один з них - міжнародні інститути, зокрема ті, які відповідають за глобальне економічне управління. Адміністрація Трампа, вочевидь, хоче підірвати СОТ, саботуючи арбітражну роль організації. ЄС і Японія намагаються продемонстрвати США, що цінності СОТ в інтересах США, виступаючи спільним фронтом в рамках організації проти нібито торговельних порушень з боку Китаю.

Інша сфера - формування альянсів. Шок від перемог ізоляціоністів пожвавив роботу над поглибленням існуючого глобального економічного порядку. ЄС уклав угоди про вільну торгівлю з Японією і Канадою, пришвидшив переговори про такі ж домовленості з Мексикою, Австралією і Новою Зеландією. Японія і Канада, окрім зміцнення відносин з ЄС, також просувають Транстихоокеанське партнерство разом з 11 членами угоди, від якої відмовилися США.

У цей час Трамп, здається, більше прагне будувати мости з Росією Володимира Путіна і подібними автократами від Філіпін до Саудівської Аравії, ніж покращувати відносини з традиційними союзниками і НАТО. В Європі Угорщина і Польща теж, здається, збираються приєднатися до табору Трампа.

В довгостроковій перспективі ліберали мають причини для надій. Адже відмова від ліберального порядку, безумовно, завдасть великої шкоди тим країнам, де ізоляціоністи зараз при владі. Але ці надії зіштовхуються з двома загрозами. Перша - якщо ліберальний порядок розпадеться, ті, хто вийшли з нього першими, будуть мати перевагу. Друга - антиліберали можуть демонструвати хороші короткострокові економічні результати довше, ніж ліберали будуть лишатися при владі.

Поки ідеологічні конфлікти лишалися внутрішніми, напруга була шкідливою, але керованою. Тепер, на думку автора, цієї розкоші немає. В глобальній битві ідей ліберали повінні продемонструвати, що нинішній порядок може служити на користь всім. В 30-х і в часи Холодної війни економічний лібералізм вижив, ставши більш прогресивним, ніж раніше. Зараз знову настав час для такого твердого, центристського радикалізму.

Раніше видання Financial Times писало, що ЄС потрібно почати боротися з внутрішніми неліберальними силами. Зараз у ЄС бракує спільних інструментів для запобігання скочування до авторитаризму. Але він повинен підтвердити прихильність дотриманню і контролю за виконанням демократичних норм, а також створити рішення для випадків грубих порушень там, де це можливо.