Новини світу - Більшовизм повертається через 100 років і це небезпечно - Світ - dt.ua

Більшовизм повертається через 100 років і це небезпечно - WP

7 листопада, 2017, 12:50 Роздрукувати

Нинішні "праві" популісти насправді не мають нічого спільного з націоналізмом і консерватизмом у Європі після Другої світової війни, проте вони дуже схожі на послідовників Леніна.

Екстремізм Леніна отримав нове втілення у сучасності. © ntv.ru

 Історія повторюється і ідеї також, але не завжди в точно такій же формі. Більшовицькі міркування у 2017 році звучать не так, як у 1917.

Правда, що досі є групи марксистів. У Іспанії і Греції вони сформували потужні політичні партії. Якщо іспанським марксистам ще належить перемогти на виборах, то грецькі отримали силу завдяки реаліям міжнародних ринків і тихо втілили свій "революційний" порядок денний.

Нинішній лідер британських лейбористів Джеремі Корбін також вийшов зі старої когорти лояльних до СРСР "лівих" радикалів. Він десятиліттями виступав проти США, проти НАТО, проти Ізраїлю і навіть проти Великої Британії. Сьогодні його передбачувані погляди не шокують покоління, яке не пам'ятає, хто фінансував їх у минулому. В партії лейбористів є ядро радикалів, які говорять про повалення капіталізму і повернення націоналізації.

Про це пише американська публіцистка Енн Еплбаум на сторінках Washington post, згадуючи, що сьогодні виповнюється 100 років більшовицькому перевороту, який призвів до створення СРСР.

В США марксисти консолідувалися на периферії Демократичної партії. Хоча інколи вони займають і центральну роль. Вони організовують кампуси, в яких не дозволяють студентам контактувати з іншими точками зору і вчать темної, негативної версії американської історії з метою посіяти сумніви в демократії і політичних дебатах. Прихильники "лівих" радикалів відкидають базовий патріотизм і підтримують ворогів Америки по всьому світу від Росії до Близького Сходу. Як і у Великій Британії вони не пам'ятають попередніх спроб втілення їхніх ідей і не пов'язують свою риторику з тією, яку використовують фанатики в різних сферах.

Втім, нові "ліві", якими б модними вони не були у певних колах, зараз не при владі і не проводять реальну революцію. Насправді ж найбільш впливові сучасні більшовики - це люди, які починали, як і Володимир Ленін з Левом Троцьким, на екстремістських околицях політичного життя і які тепер мають владу, реальний вплив у кількох країнах Заходу, хоч і походять з різних політичних традицій в цілому.

Дональд Трамп, Віктор Орбан, Найджел Фарадж, Марін Ле Пен і Ярослав Качинський - їх часто називають "правими радикалами". Але на думку Еплбаум, вони необільшовики, у яких мало спільного з "правими", які були частиною західної політики після Другої світової війни. Так само у них немає жодного зв'язку з існуючими консервативними партіями. В континентальній Європі вони зневажають християнську демократію, яка опиралася на церкву і прагнула повернути моральність в політику після кошмарів Другої світової війни. Так само у них немає нічого спільного з англосаксонським консерватизмом, який просував свободу слова і ринків, чи з консерватизмом Едмунда Берка, який передбачає скепсис "прогресу", підозри до радикалів у всіх проявах і переконання у необхідності збереження інститутів і цінностей. Німецькі чи нідерландські християнські демократи, британські "торі", американські республіканці, східноєвропейські дисиденти чи французькі голлісти на Заході після війни завжди були вірними представницькій демократії, релігійній толерантності, економічній інтеграції і західному союзу.

"На противагу цьому необільшовики нової "правиці" не хочуть зберігати те, що існує. Вони не беркісти, а радикали, які хочуть повалити нинішні інститути. Замість фальшивої і помилкової версії майбутнього, яке пропонували Ленін і Троцький, вони пропонують фальшиву і помилкову версію минулого. Вони викликають духів ідей про етнічну чи расову чистоту націй, старомодні заводи, традиційну гендерну ієрархію і непроникні кордони. Їхні вороги - гомосексуали, расові чи релігійні меншини, адвокати прав людини, ЗМІ і суди. Вони часто не справжні християни, а циніки, які використовують "християнство" як племінний ідентифікаток, спосіб відрізнити себе від ворогів: вони "християни", які боряться проти "мусульман" чи проти "лібералів", якщо мусульман немає", - пише Еплбаум.

Читайте також: Віртуози популізму: більшовицькі рецепти 1917 року

На її думку, нові більшовики перейняли ленінське заперечення компромісу, його антидемократичне піднесення деяких соціальних груп над іншими і його атаки ненависті проти "нелегітимних" опонентів. Партія "Право і Справедливість" у Польщі поділила громадян на "справжніх поляків" і на "поляків найгіршого сорту". Трамп теж говорить про "справжніх" американців, які виступають проти "еліт". Спічрайтер Трампа Стівен Міллен нещодавно вжив слово "космополіт" стосовно репортера, який ставив йому питання. Цей же термін в часи Сталіна вживали до євреїв. У Америці Трампа зі "справжніми" американцями потрібно говорити, а "космополітів" - усунути з суспільного життя.

"Як і їхні попередники, необільшовики - брехуни. Трамп бреше з патологічною інтенсивністю з великих і малих приводів. І його брехня часто настільки очевидна, що навіть немає необхідності наводити її приклади знову. Але він не один. Нещодавно Ле Пен була звинувачена в тому, що її антиєвропейська партія обдурила Європарламент з метою отримати гроші. "Право і Справедливість" вдає, що її атаки проти польської конституції - це лише "реформа юстиції". Орбан має приховані вірогідні епізоди корупції в історії з російськими інвестиціями в АЕС в Угорщині", - йдеться в статті.

Все це не випадковість, так само як і те, що більшіть необільшовиків створили власні "альтернативні ЗМІ", через які поширюється дезінформація, кампанії ненависті, расистські жарти і організований тролінг опонентів. Старі більшовики називали це пропагандою, і вони були в ній дуже вправні. Політики і так звані "журналісти" безсоромно брешуть, тому що переконані, що звичайна мораль їх не стосується.

"В гнилому світі правду можна принести в жертву в ім'я "Народу" чи з метою ударити по "ворогах народу". В боротьбі за владу все дозволено", - йдеться в статті.

Еплбаум додає, що, на щастя, сьогодні "ми не живемо в Петрограді 1917 року". Дефіциту хліба немає, так само як і обідраних солдатів чи аристократів. Можливостей оточити уряд у палаці, увірватися і захопити владу не багато. До того ж сучасні держави не такі слабкі. Крім того, на відміну від росіян у 1917 році, сучасні суспільства мають ретроспективний погляд. У конитнентальній Європі демагоги, які розділяють народи на "ворогів" і "патріотів", справляють погане враження і викликають неприємні спогади. У останні роки французи, нідерландці і австріці на виборах відкинули нігілізм і ксенофобію Ле Пен, Герта Вільдерса і Норберта Гофера не в останню чергу через історичну пам'ять. Французи навіть зробили перший крок у тривалій битві проти фальшивих революцій, проголосувавши за Еммануелья Макрона на президентських виборах. Він став першим європейським політиком, який закликав до потужного відродження лібералізму. Макрон відкрито виступив проти страху, ностальгії і нативізму, при цьому не пропонуючи неможливих схем чи недосяжного багатства.

"Варто пам'ятати: на початку 1917 року, напередодні російського перевороту, більшість людей, які пізніше стали відомими як більшовики, були змовниками і фантазерами на маргінесах суспільства. А до кінця року вони вже правили Росією. Посередні фігури і ексцентричні рухи не можна списувати з рахунків. Якщо система стане досить слабкою, а опозиція - роздробленою, якщо правлячий порядок стане корумпованим, а люди - розлюченими, екстремісти можуть раптом зайняти центральну роль, коли ніхто не буде цього чекати. А потім можуть знадобитися десятиліття, щоб впоратися з наслідками", - підкреслює Еплбаум.

Раніше оглядач Radio Free Europe Radio Liberty Браян Вітмор писав, що президент Росії Володимир Путін боїться Леніна через більшовицький переворот. Кремль парадоксально захоплюється СРСР і водночас ненавидить переворот, який його створив, оскільки боїться революцій і зміни влади.

Нагадаємо, що Володимир Путін неодноразово заявляв, що вважає розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною трагедією ХХ століття і драмою для всіх росіян.

За матеріалами: DT.UA /
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >