Агресія РФ у Керченській протоці не була громом серед ясного неба – The Economist

Дії РФ у Керченській протоці більше нагадують піратство, ніж самооборону. Російські прикордонники в неділю атакували і захопили три українських кораблі і незаконно затримали 24 українських моряків, шість з яких отримали поранення. Їх вивезли до анексованого Росією Криму. У 2014 році Росія діяла потай, відправивши "зелених чоловічків" на півострів. На цей раз російські Збройні сили здійснювали атаку під прапором РФ, пише The Economist у свіжому випуску.

Інцидент в Керченській протоці не був громом серед ясного неба. Атака стала кульмінацією зростаючого тиску Росії на Україну протягом останніх шести місяців. Спочатку Росія анексувала Крим в 2014 році, тепер обмежує доступ до східних українських портів у Чорному морі, а звідти до Середземного моря і решти світу.

Щоб зайти в Чорне море, кораблі повинні перетнути Керченську протоку. 16 травня Росія відкрила Керченський міст, який занадто низький для того, щоб великі кораблі могли пройти. ВМФ Росії також перекинув п'ять кораблів з Каспійського моря в Азовське. Відтоді російська берегова охорона заблокувала прохід десяткам українських та іноземних суден понад 140 разів в період з травня по серпень. Угода від 2003 року між Україною і Росією передбачає співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Зараз же Росія контролює обидві частини протоки. Відразу після недільної атаки росіяни заблокували Керченську протоку танкером з відключеною системою автоматичної ідентифікаційної, щоб нагадати українцям чого варті обіцянки президента РФ Володимира Путіна. В Україні побоюються, що наступним кроком російського президента може бути анексія Азовського моря.

Україна не може чинити належний опір. Вона втратила 80% флоту під час анексії Криму. Тепер найбільш грізним кораблем, що належить берегової охорони Маріуполя є старе рибальське судно, конфісковане у турецьких браконьєрів.

Кремль назвав прохід двох невеликих катерів і рейдового буксира Керченською протокою "провокацією" президента України Петра Порошенка з метою створення кризи для відтермінування президентських виборів. Як і в будь-якій витонченій пропаганді, в цьому є частка істини. За соціологічними опитуваннями Порошенко відстає від своїх суперників на президентських виборах в Україні в 2019 році. Ймовірно, він хотів згуртувати народ і виграти собі час введенням воєнного стану. Більшість його критиків вважають, що це був політичний хід.

Ескалація конфлікту також, імовірно, на руку Путіну. Рівень підтримки населення російського президента впав до показника, якого не спостерігалося з часу анексії Криму. У російських ЗМІ з'явився привід засудити віроломних українців і похвалити "великого захисника Росії".

26 листопада Порошенко виступив з бурхливою промовою у Верховній Раді, вимагаючи введення воєнного стану. Багато парламентаріїв задалися питанням – чому саме зараз? Україна не вводила воєнний стан ні коли російські війська захопили Крим, ні в розпал конфлікту на Донбасі, ні коли російська ракета збила малайзійський боїнг над східною Україною. Питання було риторичним. Введення воєнного стану на два місяці, яке спочатку пропонував Порошенко, змусило б відстрочити вибори, намічені на кінець березня, і дозволило б йому пов'язати себе з Збройними силами – одним з небагатьох державних інститутів, який шанують українці. Можливо, саме з цієї причини парламент дав йому набагато менше, ніж він просив. Воєнний стан оголошено, але тільки на 30 днів і у 10 областях, що межують з Росією.

Путін, швидше за все, теж не отримає все, що хоче. Анексія Криму тимчасово підвищила його рейтинг схвалення серед населення майже до 90%. Однак на цей раз його політичний авантюризм міг мати неприємні наслідки. Соціолог незалежного "Левада-центру" Денис Волков заявив: "Вони все ще можуть вважати відновлену велич Росії на міжнародній арені головним досягненням Путіна. Але народ розчаровується ізоляцією, невирішенним конфліктом Росії з Заходом і тим фактом, що країна постійно "допомагає" іншим за рахунок власних громадян".

Західна реакція на російську агресію була неоднозначною. Американські чиновники засудили провокаційні дії Росії, але президент Дональд Трамп мовчав протягом доби. А коли нарешті прокоментував, то не критикував Росію безпосередньо, сказавши лише, що ситуація йому "не подобається в будь-якому випадку". Реакція Німеччини також була стриманою. Канцлер ФРН Ангела Меркель провела телефонну розмову з Путіним щодо агресії у Керчі, але публічно не засудила дії Кремля. Канцлер могла припустити, що "тиха дипломатія" працює краще, ніж публічні висловлювання. На жаль, немає особливих ознак того, що будь-який підхід працює в цілому.

25 листопада, російські прикордонники атакували і захопили два катери та рейдовий буксир Військово-морських Збройних сил України, які прямували з Одеси до Маріуполя. Поранення дістали четверо моряків, росіяни незаконно затримали 24 українських військовослужбовця. Росія відмовляється визнавати незаконно затриманих українців військовополоненими та судить їх за нібито "незаконний перетин держкордону".

Увечері 26 листопада Рада проголосувала за введення воєнного стану терміном на 30 днів (до 26 грудня) у 10 областях, а також у внутрішніх водах України в акваторії Азовського моря. Президент Петро Порошенко запевнив, що права громадян будуть обмежені лише у разі російського вторгнення.