Foreign Policy: Захід може лише мріяти про демократію, як в Україні - Україна - dt.ua

Захід може лише мріяти про демократію, як в Україні — Foreign Policy

11 лютого, 14:04 Роздрукувати

Незважаючи на російську агресію і корупцію, українська демократія не тільки не падає, але процвітає.

© Василь Артюшенко, DT.UA

У листопаді 2018 року Росія захопила три судна ВМС України і 24 членів екіпажу в районі Керченської протоки. Міжнародне засудження агресії проти України — вірніше його останній прояв за п'ять років російської агресії — було пом'якшено ударом у відповідь президента України Петра Порошенка, пише оглядач видання Foreign Policy Пол Хоккенос. На наступний день після атаки на Азові Порошенко закликав до введення на всій території країни воєнного стану, що, здавалося б, підтверджує жахливу репутацію демократії в країні. Багатьом оглядачам здалося, що прохання українського президента була націлена не стільки на зміцнення української армії, скільки на забезпечення свого переобрання на виборах, призначених на 31 березня. Це твердження використовувалося як доказ того, що Україна нічим не краще, ніж авторитарна Росія, і не варта занепокоєння демократичного світу.

Однак більш повчальним, ніж пропозиція Порошенка, було те, що сталося далі. Український парламент відмовився ввести воєнний стан на умовах президента, замість цього прийнявши сильно пом'якшену версію — воєнний стан ввели на 30 днів і лише у 10 областях, які межують з Росією. Парламент також взяв Порошенко за зябра, змусивши його публічно взяти на себе зобов'язання провести вибори у відповідності з графіком.

Україна на Заході має репутацію відсталої держави — країни, чиє прагнення до інтеграції з ЄС не співвідноситься з реальністю. Але ця думка помилкова. Україна — не держава, що не відбулася, і не безнадійна потьомкінська демократія. Це країна, яка, хоч і роздирається війною, твердо йде до успіху після Революції гідності 2014 року і, при розумному підході, буде процвітаючою європейською державою з хорошою репутацією.

Безумовно, Україна стикається з безліччю проблем. Державні інститути, як і раніше страждають від неефективності та корупції, значна частина населення як і раніше стурбована націоналістичними фантазіями про повну перемогу в триваючій війні з Росією, і навряд чи хтось вірить в демократичні переконання Порошенка.

І все ж стійкий прогрес України і зростаючий прогрес демократії незаперечні. За п'ять років, що минули з моменту революції, досягнення України конкурують з досягненнями будь-якої з центральноєвропейських держав за той же період часу з 1990 року. Вони здаються ще більш вражаючими, якщо врахувати окупацію Криму.

Україна домоглася помітних успіхів у своїй боротьбі з корупцією — її головна біда і одна з причин протестів на Майдані в 2014 році. Глибоко укорінена проблема зберігається, але українські реформатори невпинно й творчо борються з нею. Парламент прийняв нове законодавство і створив незалежні інститути для боротьби з корупцією. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Вищий антикорупційний суд, який має розпочати роботу весною. НАБУ і суд є по суті паралельними структурами, які будуть займатися справами про корупцію поза звичайних судових процесів. Керований невтомним Артемом Ситником, НАБУ веде розслідування 635 справ, 176 справ перебувають на розгляді в суді і за 25-ма вже винесені вироки. Найбільша риба ще на свободі, але Ситник оптимістичний щодо того, що Верховний суд України з незалежними перевіреними суддями змінить цю ситуацію.

Український парламент також прийняв амбітні реформи в галузі охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища та податкового законодавства, закривши фіктивні банківські схеми і створивши прозору електронну систему державних закупівель. Український аналітичний центр підрахував, що тільки газовий сектор і податкові реформи зекономили державі 6 мільярдів доларів, тобто майже 6% ВВП.

Ці цілеспрямовані зусилля ще більш вражаючі, якщо врахувати, що Україна безперервно піддається нападам з боку свого озброєного гігантського сусіда, а також б'ється в інформаційній війні. Москва намагається представити країну як failed state і нелегітимною державою. Азовське море тепер є третім фронтом, і немає жодних ознак того, що Росія зупиниться на цьому.

Незважаючи на те, що багато обставин складалися проти цього, демократія в Україні довела свою стійкість. Хоча Порошенко явно вважав за краще б правити жорсткою рукою з олігархією за його спиною, парламент постійно перевіряв його — як показує голосування про воєнний стан, і він абсолютно не обов'язково знову переможе на березневих виборах. Президентська гонка стартувала. У більшості опитувань знайомі обличчя: Порошенка і ветерана української політики Юлії Тимошенко. Наразі близько 30% українців кажуть, що вони ще не визначилися, за кого будуть голосувати.

Українські ультранаціоналісти є потенційною загрозою демократії, але наразі не надто небезпечною: праворадикальна партія "Правий сектор" не набирає навіть 1% в поточних опитуваннях щодо парламентських виборів, які пройдуть через півроку після президентських. Вони впливають на українську політику набагато менше, ніж їх ідеологічні соратники в Західній Європі впливають на їх власні країни.

Стійкий, але незакінчений прогрес України є достатньою причиною для того, щоб ЄС підштовхнув її на шлях більш глибокої інтеграції з континентом. Перспектива підписання Угоди про асоціацію з ЄС — той самий пакт, який, будучи відкинутим тодішнім президентом Віктором Януковичем у 2014 році, викликав протести Євромайдану — надихне українців на подальші демократичні реформи, обіцяючи більш глибокі політичні та економічні зв'язки в обмін. Українці вже отримують вигоду від безвізового в'їзду в країни-члени ЄС, а торгівля між ЄС і Україною збільшилася на 24% у 2017 році.

Тим не менш, недобросовісно, що ЄС наполягає на надання країні статусу потенційного кандидата і коливається навіть у своїй дипломатичній підтримці України. Звичайно, це почасти викликано страхом заплутатися в конфлікт України з Росією. Але для Заходу важливо пам'ятати, що агресія Росії проти України є відповіддю на революцію Майдану і демократичну Україну. Для Європи відступити від України — значить зректися своїх власних принципів. У цьому сенсі Європа вже втягнута в цей конфлікт — і вона не може дозволити собі програти, якщо сподівається перевірити експансіоністські фантазії Путіна в майбутньому.

У 2014 і 2015 роках українці відкинули авторитарну пострадянську політику, яка існує в Росії, Білорусі та інших країнах — навіть в деяких країнах-членах ЄС. Поки українці досить сміливі, щоб наполягати на ліберальних цінностях перед лицем російської агресії і внутрішніх проблем. Захід має показати себе гідно і прийняти Україну.

Читайте також: Країни ЄС нададуть Україні підтримку напередодні виборів

Верховна Рада 7 лютого у другому читанні 334 голосами затвердила законопроект "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)".

За матеріалами: DT.UA /
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >