Севгіль Мусаєва вважає, що у столичних журналістів трапилося запаморочення від успіхів

Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва стала учасницею Стипендіальної програми для журналістів фундації Nieman при Гарвардському університеті. У інтерв'ю вона розповідає свою життєву історію, а також відверто називає больові точки, на які варто звернути увагу українським медіа, щоб вийти з гострої кризи.

"Наше столичне медійне середовище не можуть об'єднати навіть трагічні події, - говорить журналістка. - Коли вбили Павла Шеремета, у мене не було відчуття якоїсь масштабної підтримки й єднання. Хоча це могло б стати приводом для спільних розслідувань, журналістських акцій і заяв. Знову ж таки, оце хибне "не розхитуйте" в рамках усе того ж таки патріотичного хабу у Фейсбуці, як на мене, стало причиною".

"Що ж до якоїсь синергії всієї журналістської спільноти країни, то в частини фейсбучної столичної журналістики за останні кілька років утворилася корона, яка іноді заважає повернути голову і роздивитися навсібіч, - Севгіль Мусаєва. - Частина столичних журналістів, імовірно, сприймає НСЖУ як наратив з радянського минулого, який так і не зміг трансформуватися в сучасну організацію, яка обстоює інтереси журналістів. Частина правди в цьому, звичайно ж, є. НСЖУ на цей час не є репрезентативним органом усього журналістського співтовариства. Можливо, і сама НСЖУ не сильно прагне діалогу. Насправді, це вулиця з двостороннім рухом".

"Запаморочення від успіхів у столичної медіаспільноти сталося саме 2014 року, - вважає журналістка. - Коли виявилося, який сильний вплив можуть мати журналістські розслідування на долю країни. Ми, себе я теж можу сюди віднести, були окрилені тим, що після тривалого ігнорування наші розслідування були почуті, стали приводом для зміни влади, відкриття кримінальних справ і наповнення санкційних списків. Журналісти, які тоді займалися цими розслідуваннями, продовжили це робити й після революції. Згодом вони утворили певне елітарне коло журналістики впливу".

"Це важливо, але в тому числі ми відірвалися від загального контексту, мало цікавимося, чим живуть наші колеги в регіонах, з якими складнощами стикаються. Побиття журналістів, підпали їхніх машин... Коли щось і виходить на національний рівень, то трагічне. Взяти ту ж таки Одесу або вбивство Каті Гандзюк. Але ж у Херсоні ця ситуація існувала завжди. Усі ці угруповання, місцеві князівства... І в регіональних медіа можна знайти матеріали про це", - завершила головна редакторка "УП".

DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.

Повну версію інтерв'ю дивіться тут

Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут