Севгіль Мусаєва: "Наша громадянська позиція увійшла в конфлікт з професією"

Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва стала учасницею Стипендіальної програми для журналістів фундації Nieman при Гарвардському університеті. У інтерв'ю вона розповідає свою життєву історію, а також відверто називає больові точки, на які варто звернути увагу українським медіа, щоб вийти з гострої кризи.

"Усі прекрасно пам'ятають 2004-й. Спочатку ЗМІ задушили "темниками", а потім почався медовий місяць нової влади й медіа, - розповідає Севгіль. - Те саме сталося з медіа й під час другого Майдану. Ми були надто романтизовані процесами, які відбуваються в країні. Перемагали гарячі серця, а не холодні голови. Ми думали, що тут і зараз відбудуться великі зміни. У результаті наша громадянська позиція увійшла в конфлікт з нашою професією. Ти громадянин чи журналіст? Нашою позитивною громадянською відповіддю потім скористалася велика кількість не дуже хороших людей. А в той момент, коли ми прокинулися і почали виконувати свою роботу, нас записали в зрадники і вороги".

"Безперечно, можна знаходити правильні слова на своє виправдання, - продовжує жінка. - Окупація Криму, війна… Згадуючи цей час, відчуваю, як по спині біжать мурашки. Відсторонитися, стати над сутичкою… Надзвичайно складне завдання. У чомусь навіть непосильне. Ми захопилися патріотизмом. Я зараз згадала свого керівника в Оксфордському університеті, з яким писала дослідницьку роботу про довіру до медіа. Алан Расбріджер - колишній редактор The Guardian, який отримав Пулітцерівську премію за історію про Сноудена. Газета першою опублікувала документи спецагента ЦРУ. Був великий скандал, і Алана викликали у британський парламент із запитанням: навіщо все це було потрібно? Було й іще одне запитання від парламентарія: чи можна після цього вважати вас патріотом своєї країни? Журналіст відповів: "Безумовно. Бо одна з ключових цінностей британської демократії - свобода слова. І моє завдання - цю цінність захищати".

"А ми дуже хотіли перемоги тут і зараз, і в якийсь момент втратили тверезість погляду на те, що відбувається, - додає журналістка. - Проблема була ще й у тому, що ми виявилися непідготовленими до висвітлення воєнних конфліктів. Цим у результаті скористалася Росія, яка регулярно здійснювала фейкові атаки. Але я не люблю умовного способу і розмов після "бійки". Ми пройшли шлях, який, можливо, повинні були пройти".

"Ми намагалися не говорити про людей, які залишилися по той бік фронту в Донбасі, - акцентує увагу Севгіль Мусаєва. - Не говорили про мародерство й насильство… Я добре пам'ятаю, як узимку 2017-го "Українська правда" дала матеріал міжнародної правозахисної організації про випадки сексуального насильства в Донбасі. Я отримала десятки листів і коментарів від громадян і докори від колег - мовляв, зараз не час про це писати. Терпимість до іншої думки досягла критично низької позначки".

"Мені взагалі здається, що українська журналістика розділилася на час до публікації списків сайту "Миротворець" і після. Після окуповані території і люди, які живуть там, виявилися відрізаними як від українських, так і від іноземних медіа. Ми почали працювати в новинному порядку денному Генштабу, про що я казала на самому початку. Глибше майже ніхто не копав. Істини майже ніхто не шукав. А потім читач просто звик до війни", - завершила головна редакторка "УП".

DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.

Повну версію інтерв'ю дивіться тут

Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут