Підтримати
"Однак більш чіткі здогадки про проблеми на поверхні. Просто зараз Росія проводить найбільші військові навчання за кілька десятиліть, змушуючи тривожитися наших шпигунів і аналітиків. Вона веде жорстоку війну в Сирії, використовуючи безпорадність західної дипломатії. Насилля в Україні посилилося, забравши життя багатьох людей впродовж цього місяця. Росія "бомбардує" країни Заходу включно з Швецією і Фінляндією своєю пропагандою. Вона намагається підірвати наші вибори викраденими документами і наклепами", - пише на сторінках The Times журналіст The Economist Едвард Лукас.
Він додає, що Мітт Ромні мав рацію, коли в 2012 році, будучи кандидатом в президенти США від республіканців, назвав Росію "геополітичним ворогом номер один" для Америки. Коли він це сказав, навіть його радники із зовнішньої політики були приголомшені. Немає нічого поганого в тому, щоб бути "яструбом", але тоді це прозвучало як панікерство. Але насправді слова Ромні ним не були.
"Кремль може зробити те, чого ми не можемо. Він терпить економічний біль, ризикує і зухвало бреше про те, що робить. Його мета не панувати у світі, а зруйнувати порядок на основі правил, який після Холодної війни дозволив нам жити у безпеці і свободі", - пише оглядач.
Він додає, що нинішній світовий порядок подобається всім на Заході. Адже всі суперечки вирішуються переговорами. Маленькі країни мають право голосу у всіх подіях. Великі країни не можуть робити все, що заманеться. Коротше кажучи, "сила" не дорівнює "праву".
"Росія зневажає ці правила. Вона переконана, що вони несправедливо укладені і лицемірно втілюються. Світ після 1991 року перероблений на користь переможців, які знищили СРСР і обмежили Росію. З точки зору Кремля, триває похмура екзистенціальна боротьба, в якій Росія може перемогти лише тоді, коли Захід ослабне. Гра варта свічок. З нашої точки зору, напруга з Росією – це лише місцева проблема. Інші біди, такі як економіка, міграція, кліматичні зміни, значать значно більше", - йдеться в статті.
Неймовірно, але зараз ті, хто спостерігають за Росією, дивляться на неї найбільш чітко за весь час з падіння Радянського Союзу. Вона видається незначною у світі, якщо подивитися на її ВВП, інновації чи культуру. Це лише країна з провальною авторитарною клептократією, яку підживлює пропаганда і військові авантюри. Путін провалив завдання з модернізації і диверсифікації економіки. Політична система – "фарс, заснований на трагедії". Влада сильно централізована і зосереджена в руках його старих друзів по КДБ, особистих охоронців і інших посіпак.
"Жоден суперник не становить таку велику загрозу для Заходу. Росія добивається успіху лише тому, що вона проявляє волю і опортунізм. Вона використовує слабкість, але скрючується від сили", - пише Лукас.
Він вважає, що найкращою відповіддю з боку Заходу було б дотримуватися своїх цінностей, посилюючи свої правила і процедури. Це означає, наприклад, перекрити Росії канали для відмивання грошей і зміцнити оборону союзників НАТО в Східній Європі. Натомість зараз, у кращому випадку, вживаються напівзаходи. З поля зору Заходу чомусь випадає те, що Кремль вторгнувся і захопив частини території України два роки тому, кинувши виклик європейським кордонам і порушивши фундаментальні принципи порядку в Європі після 1991 року.
Американські і європейські санкції може й стримали амбіції Путіна в Україні, але заборона фінансових транзакцій між його друзями і перекриття високотехнологічних інвестицій в енергетичну індустрію не відправили економіку Росії в піке. Також це не підірвало внутрішні владні кола і не змусило їх панікувати. Однією з причин, чому це не сталося, була готовність західних банків допомогти Кремлю обійти санкції.
Приміром, Deutsche Bank зараз має проблеми коли The New Yorker викрив те, як банк допомагав найбагатшим людям Росії виводити мільярди доларів через так звані "дзеркалі угоди". Цей старий трюк передбачає використання підставних компаній для купівлі і продажу одних і тих же часток під різними юрисдикціями. Банк отримує комісію, а гроші перетинають кордони так, що їх не можна відстежити.
Росія також відчуває, що політична воля Заходу в питанні санкцій слабне. Зараз канцлер Німеччини Ангела Меркель змушує ЄС дотримуватися спільної позиції. Але такі країни, як Італія, Франція і Словаччина сумніваються у необхідності тиснути на Росію. Британія, яка зазвичай була ярим прихильником санкцій, тепер випадає з європейської дипломатії. А адміністрація Барака Обами хоче домовитися з Росією щодо Сирії.
Автор додає, що найближчі місяці будуть надзвичайно небезпечними. Якщо Гіларі Клінтон переможе на виборах в США, Росія постане перед адміністрацією у Вашингтоні, яку вважає такою, що хоче поставити її на коліна. Клінтон ставиться з відразою до російського президента і насміхається з його поведінки в стилі "мачо". Ні їй, ні її радникам не подобається надзвичайно м'які підходи Білого дому на чолі з Бараком Обамою і Держдепартаменту під керівництвом Джона Керрі.
Але Клінтон не переїде в Білий дім до січня. Якщо Путін за цей час зможе змінити факти на місцях, тобто почати жорсткі торги щодо Сирії, змусити Україну піти на принизливе політичне рішення з російськими маріонетками на сході чи зруйнувати довіру країн Балтії до НАТО, тоді у нього з'явиться шанс на перемогу.
Тим часом, оглядач RFERL Браян Вітмор писав, що Захід не повинен шукати компроміс із шантажистом Путіним. Тому що це лише посилить його апетит. Раніше Вітмор писав, що Захід помилково продовжує грати за правилами Кремля. Найбільша проблема в тому, що ніхто не плекає ілюзій. Всі добре знають, що відбувається. Однак, на думку оглядача, західна спільнота піддається на геополітичних шантаж Москви. Росія, очевидно, збирається підтримувати вогонь війни до тих пір, поки не отримає те, що хоче: поступливу і покірну Україну, яка було б сателітом Москви. І для цього вона використовує періодичні погрози ескалацією, щоб змусити Захід грати за її правилами.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google